У червні 2012 року виповнюється 130 років з дня народження Ігоря Федоровича Стравінського – видатного композитора, диригента, життя якого було тісно пов’язане з Україною.
Враховуючи визначний внесок Ігоря Федоровича Стравінського у розвиток світової музичної спадщини, Верховна Рада України постановила урочисто відзначити на державному рівні 130-річчя з дня народження Ігоря Федоровича Стравінського.
У червні 2012 року виповнюється 130 років з дня народження Ігоря Федоровича Стравінського – видатного композитора, диригента, життя якого було тісно пов’язане з Україною.
Враховуючи визначний внесок Ігоря Федоровича Стравінського у розвиток світової музичної спадщини, Верховна Рада України постановила урочисто відзначити на державному рівні 130-річчя з дня народження Ігоря Федоровича Стравінського.
ІГОР СТРАВІНСЬКИЙ І ВОЛИНЬ
Слава Волині, України і всього мистецького світу – неперевершений Ігор Стравінський – один з найвидатніших представників європейської музичної культури XX століття. Повне ім’я композитора – Стравінський-Сулима. Перша частина прізвища походить від назви річки Страва – притоки Німана. Давній шляхетський рід «Сулима» закарбований на гербовниках ще на початку XV ст. і свого першого сина Стравінський назвав Святослав-Сулима.
Упродовж багатьох років життя і творчість композитора були пов’язані з селом Устилуг, що за 12 км від Володимира-Волинського, розташованого на злитті маленької річечки Луга з великою – Бугом. У 90-х рр. XIX ст. дядько Ігоря по матері – Гаврило Носенко купив там гуральню й кілька тисяч гектарів землі. Маєток був оточений лісами, річками і полями пшениці. Після одруження 1906 року з Катериною Носенко (своєю двоюрідною сестрою, родом з Києва) Стравінський побудував новий будинок на самому березі Луги і аж до 1914 року проводив там хоча б частину літа. Це був райський куточок для творчості, і композитор перевіз туди із Санкт-Петербурга великий рояль. В Устилузі він працював над 17-ма музичними творами. Саме тут народилася його фантазія для оркестру «Фейєрверк». На Волині розпочав писати свій шедевр – «Весна священна» – балетні картини часів язичницької Русі, лібрето до яких створив разом із Миколою Реріхом і які були поставлені 1913 року в Парижі хореографом Вацлавом Ніжинським. Безперечно, інтонації й колорит твору глибоко пов’язані з народними музичними, танцювальними інтонаціями, навіяними враженнями від волинської природи, її праслов’янського коріння, міфологічних образів, дійств і ритуалів, які в асоціаціях музиканта переплелися з новими ритмами й гармоніями XX ст. і народили оригінальну симфонічну партитуру. Ніби в контейнері, він вивіз з собою на Захід цей безцінний матеріал, – усе глибоко самобутнє, щедре, що співає, дзвенить, хвацько витанцьовує, сповнене внутрішньої могутньої енергії.
«Весна священна» – явище набагато ширше, ніж просто мистецьке, що має волинські витоки. Його визначають як авангард духу, формулу свободи й еволюцію відродження, пов’язаних з процесами екологічними і навіть археологічними. Назвемо лише кілька тем цього надзвичайно складного за задумом твору, який вже майже сто років кожний постановник і виконавець інтерпретує по-своєму. Він складається з двох основних частин: «Поцілунок землі» і «Велика жертва», що включають, зокрема, такі сюжети: «Весняні ворожіння», «Таємничі ігри дівчат», «Ходіння колами», «Дійство прабатьків людських», «Велика священна пляска» та інші. Але щоб зрозуміти авангардні твори композитора, їх треба бачити й чути.
Рутковська Ольга.
З книги «Забуте і воскресле» – Київ: 2007
РОСІЙСЬКИЙ ВОЛИНЯНИН, ЯКОГО СЛУХАВ СВІТ
Маестро народився у Росії, творив в Україні, мешкав у Франції та США, а вічний спочинок знайшов в Італії. Значну частину своїх творів Ігор Стравінський писав на Волині, а їхні джерела знаходив в українському фольклорі.
«У мені є частина української крові, чим я дуже пишаюся», – писав Ігор Федорович. Його рід походив з України, а саме – з Волині. Далекий предок композитора у 1597 році був війтом (мером) Києва. Батька – Федора Гнатовича Стравінського – називали попередником Федора Шаляпіна, він був чудовим співаком, мав розкішний бас, виступав у Київській опері, потім став прем'єром Маріїнського театру. У його репертуарі було багато українських народних творів. Коли художник Ілля Рєпін створював свою картину «Запорожці», то співак позував для типажу похмурого осавула. Свою любов до «пісенного краю» – так Стравінський-старший називав Україну, – він передав своєму синовi.
Ігор Стравінський народився 17 червня 1882 року в Оранієнбаумі, поблизу Санкт-Петербурга, змалку займався музикою, проте навчання продовжив на юридичному факультеті Петербурзького університету (1900 -1905 р.р.). Уроки композиції у М. Римського-Корсакова, якого Ігор називав духовним батьком, визначили його майбутню долю.
Через хворобу дружини композитор довго жив за кордоном, спочатку в Швейцарії, з 1920-го – у Франції, з 1939-го – у США. Вів широку концертну діяльність (диригував, виступав і як піаніст). У Франції взимку 1920 -1921 років Ігор Стравінський мешкав із сім'єю (він мав п’ятьох дітей) на віллі Коко Шанель, неподалік Версаля. Відома модельєрка сприяла оновленню постановки балету «Весна священна», всі костюми для вистави були пошиті в її майстернях. У 1927 році ця видатна жінка виступила спонсором опери «Цар Едіп» за п'єсою Жана Кокто на музику Стравінського, фінансувала й інші твори композитора. Існує міф про роман Стравінського і Шанель, проте досі не знайдено любовних листів між ними. Архів композитора зберігається у Нью-Йорку і ще чекає на своїх дослідників.
За своє творче життя Стравінський захоплювався також авангардною музикою, але врешті-решт прийшов до духовної. Переломною для нього стала «Меса» (1948), у 1956 році були завершені «Священні піснеспіви». Апофеозом творчості Ігоря Стравінського є Requiem Canticles («Заупокійні співи», Реквієм) для контральто і баса соло, хору та оркестру (1966).
Геніальний Маестро належить до провідних новаторів ХХ століття. Він одним з перших відкрив прогресивні музично-структурні елементи у фольклорі, вніс багато цікавого в оркестрове письмо. Кращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і вплинули на розвиток музики ХХ століття.
У 1962 році до 80-річчя Ігоря Стравінського відбулися його авторські концерти у Москві та Ленінграді. Але до Устилуга композитора не пустили. Адже це містечко було прикордонним і шлях до нього закрили навіть знаменитостям.
Ігор Федорович помер 6 квітня 1971 року, похований на кладовищі Сан-Мікеле у Венеції (Італія) поряд зі своєю дружиною. На честь видатного композитора названий кратер на планеті Меркурій; є Фонтан Стравінського в Парижі; існує також музична школа його імені в Оранієнбаумі. У 1994 році в Луцьку вперше відбувся міжнародний фестиваль «Стравінський та Україна», на який традиційно приїжджають відомі творчі колективи й окремі виконавці його неперевершеної музики. На Волині встановлено обласну мистецьку премію імені Ігоря Стравінського.
Леся БОНДАРУК.
з газети «Волинь» (електронне видання) – 2012. – 7 червня.
