Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ, народний депутат України 2-го скликання, генерал-лейтенант СБУ запасу, почесний голова МГО «Волинське братство»
Міжнародна громадська організація «Волинське братство», що знаходиться в Києві, постійно стежить за подіями, які відбуваються на нашій малій батьківщині — Волині. І, чесно кажучи, останні новини дуже насторожують, адже торкаються вони інтересів національної безпеки України. Безкарна стрільба у Луцьку по портретах Степана Бандери і Романа Шухевича, знищення (двічі поспіль!) меморіальної дошки воякам УПА В'ячеславу Новосаду та Антону Мельничуку, і нарешті — спроба відбілити одного з найбільших катів українців — росіянина Дмитра Медведєва — на сторінках улюбленої нами «Волині-нової»
Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ, народний депутат України 2-го скликання, генерал-лейтенант СБУ запасу, почесний голова МГО «Волинське братство»
Міжнародна громадська організація «Волинське братство», що знаходиться в Києві, постійно стежить за подіями, які відбуваються на нашій малій батьківщині — Волині. І, чесно кажучи, останні новини дуже насторожують, адже торкаються вони інтересів національної безпеки України. Безкарна стрільба у Луцьку по портретах Степана Бандери і Романа Шухевича, знищення (двічі поспіль!) меморіальної дошки воякам УПА В'ячеславу Новосаду та Антону Мельничуку, і нарешті — спроба відбілити одного з найбільших катів українців — росіянина Дмитра Медведєва — на сторінках улюбленої нами «Волині-нової»
Вражає, що до цієї неблагородної справи перекручування «чекістськими методами» історичних фактів припустився у своїй статті «Доля випробовувала «переможців» на міцність» («Волинь-нова» за 28 лютого цього року) мій добрий знайомий — генерал-майор СБУ у відставці Олександр Булавін. Далекий від публічності, стриманий за характером українець, який виріс на волинському салі і картоплі, отримав в незалежній Україні генеральське звання, під жовто-блакитним прапором і тризубом приймав присягу на вірність українському народові… Людина, яка сьогодні отримує пристойну пенсію українського генерала, відбілює і героїзує не просто одного з тих, хто вбивав українців за право мати свою Батьківщину, а саме того, хто з маніакальною жорстокістю при найменшій можливості допитував, катував і вбивав наших земляків, патологічно не довіряючи їм.
Хіба вам не відомо, пане генерале, що за його жорстокість, порушення законності і фізичне насильство навіть режим Лаврентія Берії звільнив Дмитра Медведєва із «вовчим» квитком? Хіба ви не знаєте, що саме його вроджені схильності до жорстокості були підставою для направлення за лінію фронту на чолі розвідувально-диверсійного загону (читай терористичного) в район українсько-польського протистояння?
Не буду втомлювати читачів «Волині-нової» перерахуванням усіх спецоперацій загону «Переможці» на чолі з Медведєвим, зупинюсь на ключових, про які ви, пане генерале, промовчали. Почнімо з головних завдань, які були поставлені перед загоном: диверсійна діяльність, боротьба з українським національно-визвольним рухом, терористичні акти проти німецької адміністрації, сприяння партизанам, в тому числі польським.
Тепер про успіхи. Вбивши замість Пауля Даргеля, заступника Еріха Коха і керівника управління адміністрації рейхскомісаріату, фінансиста Ганса Геля, Микола Кузнєцов, згідно з розробленою Медведєвим операцією, залишає на місці вбивства гаманець із документами, що належали члену ОУН, котрий приїхав в Україну з Берліна, але був перехоплений «переможцями»і закатований. Спровоковані таким чином німецькі загарбники заарештували 300 мирних громадян міста Рівного і як заручників розстріляли. Чи не цим «подвигом переможців» ви пишаєтесь, пане генерале? А скільки спалених німцями українських хат і вбитих цивільних українців було після кожного терористичного чи диверсійного замаху «переможців»? Чому в оточенні Кузнєцова не було жодного українця? А тому, як розповідав мені особисто Микола Струтинський, з яким я був знайомий 30 років, ані Медведєв, ані Кузнєцов не довіряли українцям, вони довіряли лише інтернаціоналістам, тобто тим, хто був чужим на цій землі і не мав українського коріння. Можливо, ви забули провокативну роль своїх кумирів в українсько-польській ворожнечі?
Вони використовували окремих зрадників української нації для каральних завдань проти своїх. Зрештою, не всі «переможці» святкували перемогу у тій кривавій війні. Були підступно вбиті органами НКВС найближчі соратниці Кузнєцова — Лідія Лісовська та Валентина Довгер, які володіли небезпечною для вбивць інформацією. Саме майстри чекістсько-агентурних груп, яких активно використовував Медведєв, знищуючи українців під виглядом СБ ОУН, після війни продовжували вбивати наших братів і батьків.
Так що, пане генерале Олександр Булавін, НЕ ДЕХТО нині намагається применшити заслуги «переможців», а я, ваш колега, український генерал, стверджую, що в історії незалежної України таких героїв не існує.
А вас, дорогі земляки, читачі газети «Волинь», прошу не піддаватися на новітні спроби представників так званої п'ятої колони знову розповідати нам нашу історію за кремлівським сценарієм.
Джерело volyn.com.ua
