Свята грудня
СВЯТА ГРУДНЯ
7 ГРУДНЯ – СВЯТО КАТЕРИНИ
В народі його називають Святом Дівочої Долі. Свята Катерина вважається покровителькою шлюбу й наречених, заступницею вагітних жінок. Та найбільшу шану їй віддавали незаміжні дівчата, адже це була пора ворожіння про наречених. Завершувалося свято вечерею, під час якої молодь співала пісень, розважалася іграми, але без танців, бо триває Різдвяний піст. «Якщо Катерина по воді, то Різдво по льоду», – казали в народі.
13 ГРУДНЯ – СВЯТО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО
Багато ворожінь на щасливе заміжжя долучалося і до дня пам'яті апостола Андрія Первозванного (13 грудня). Серед них — відомі «посівання»: набравши у жменю насіння конопель, дівчата вибігали на подвір'я і, розсіваючи їх, примовляли:
Андрію, Андрію,
Я на тебе коноплі сію,
Спідницею волочу,
Бо дуже заміж хочу.
А ще хочу знати,
З ким весілля грати…
Робили це переважно увечері, напередодні Андрія. Крім того, дівчата рахували кілки у парканах, плотах, відливали фігурки з воску, пекли та їли на ніч солоного коржа, щоб їм наснився суджений. Коли ж сходилися до гурту, то ворожили на коржиках чи балабушках. Приносили з собою борошно, з якого кожна виробляла свого коржика чи балабушку, ще й позначала, щоб з-поміж усіх вирізнялися. Спечені коржики розкладали на лавці, впускали до хати голодного кота або собаку. Чиє печиво з’їсть кіт чи пес першим, – та дівчина першою з гурту заміж піде. А чий коржик надкусить і залишить, цю дівчину спіткає нещастя. Увечері влаштовували вечорниці, на які сходилися й парубки. Тоді починалися різноманітні розваги, з яких найпоширенішою була «Калита». Так називали круглий, змащений медом і посипаний маком корж, що на мотузці підвішували до стелі.
17 ГРУДНЯ – ВАРВАРИ
Св. Великомучениця була дочкою багатого чиновника-язичника з міста Іліополя на півдні Єгипту. Її прилучили до християнської віри, а згодом за приналежність до неї сам батько відрубав голову своїй дочці (306 р.). У XII ст. мощі святої Варвари привезли до Києва, і вони стали головною святинею Золотоверхого Михайлівського монастиря. За переказом, завдяки заступництву святої Варвари, Михайлівський монастир під час будь-якої пошесті в своїх стінах не бачив жодного мерця. Нині мощі св. Варвари зберігаються у Володимирському соборі.
Наші предки вважали, що ця Великомучениця є хранителькою від наглої смерті. Легенди оповідають також про те, що вона була жінка мудра на вишивання. Тому цього дня можна тільки вишивати, але гріх прати, білити й глину місити.
За Варварою йде Сава (18 грудня), потім – Микола (19 грудня). Всі ці три свята селяни варили кутю та узвар, щоб хліб родив та садовина рясніла. А щодо погоди говорили так: «Варвара снігом постелить, Сава – загладить, а Микола морозом придавить».
22 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ГАННИ
Його встановлення пов'язане з непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії – Матері Ісуса Христа. Ганна та її чоловік Йоаким прожили разом понад 50 років, але не мали дітей. У розпачі Йоаким подався у пустелю і там 40 днів постився, плакав та молився, щоб Бог подарував йому на щастя чадо. Молилася й Ганна й незабаром явився їй ангел і сказав, що вона зачне дочку.
За давнини це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу. Цієї пори встановлюється зимова дорога: «На Ганьки сідай в санки». Коли на Ганни іній вкриває дерева, то це передвісник гарного врожаю.
Упорядкувала Вікторія Валькова
