УКРАЇНСЬКИЙ РОМАНС. Минуле і сучасність.
Стаття Світлани Мирводи
УКРАЇНСЬКИЙ РОМАНС. Минуле і сучасність.
З плином часу змінюється ритм життя, сприйняття музики і поезії, рівень чуттєвості, відповідно музичні стилі і жанри. Але людина лишається людиною; її бажання, переживання, емоції нікуди не зникають, а шукають і знаходять нові способи вираження. Романс і сьогодні, в ХХІ столітті відображає емоційне життя сучасної людини.
Пісня- романс – це по суті один із різновидів пісні, яка має більш широке поняття, що охоплює різноманітні види хорової і сольної вокальної творчості.
Термін «романс» – іспанського походження. Саме в Іспанії в ХІІ-ХІV століттях зародився новий пісенний жанр у творчості мандруючих музикантів, поетів, співаків. Ці пісні трубадурів з прийомами речитативу, мелодичного наспіву і мімічного танцю виконувались на рідній романській мові. Звідси походить і назва –«романс»
У ХV столітті з розвитком ліричної, особливо придворної, поезії в Іспанії появляються перші збірники романсів, які отримали назву «романсеро». Вже з ХVІ ст.. романс – це сольна світська пісня з інструментальним, переважно гітарним супроводом, а в ХVІІІ-ХІХ ст.. він набуває загальноєвропейського поширення.
Характерними рисами цього жанру є перевага особистих інтимних мотивів, психологічно-заглиблене, деталізоване відображення почуттів та настроїв, наспівна кантиленна мелодика
Від часу зародження народний романс тісно пов’язаний з професійною музикою та писемною літературою. Багато прекрасних романсів створив народ на тексти відомих або й невідомих нам поетів. Побутуючи в усній народній традиції, вони нерідко поширюються в різних варіантах, часом істотно відмінних від своїх літературних першоджерел. Автори текстів багатьох романсів уже забуті, і лише окремі риси змісту та художньо-поетичного стилю вказують на їх літературне походження.
Прикладом такої ситуації є створення відомого романсу, який ось уже два століття звучить у всіх куточках України і за її межами як старовинний народний романс. І коли ми чуємо з концертних майданчиків, з ефіру радіо «Не питай, чого в мене заплакані очі», то ці слова проникають нам в глибину душі і зачіпають її найпотаємніші струни
Першоосновою тексту до романсу є один із україномовних віршів доктора філософії, професора, засновника і першого ректора Кам’янець-Подільського університету, міністра освіти у 1919 році, професора Варшавського університету, митрополита , Голови Української Православної Церкви Канади, поліглота (знав до 10 мов) філолога , історика, бібліофіла , перекладача Біблії українською мовою Івана Огієнка. Вірш вперше був надрукований у 1906 році в київській газеті національного спрямування, популярного в української еліти «Громадська думка». Ось як звучить автентичний авторський текст
Не питай, чого в мене заплакані очі
Чого завше втікаю я в гай
Та блукаю по темних лісах до півночі
Не питай,не питай
Не питай!.. Хоч і палко тебе я кохаю
І до віку кохатиму, миле дитя
тільки рідному краю
Я віддам своє вільне життя
Ти ніколи не вміла заглянути в душу
Так заглянути в неї до самого дна
Щоб дознать, чого часто я плакати мушу
Чого завше сумує вона
Рідний край раз-ураз мене кличе до праці
Його пута важкі в мене завше в очах
Треба дать запомогу сліпцю-небораці
Покіль він не зачах
Сталося так, що Огієнку прийшлось емігрувати за кордон, його творчість совєцькою владою була заборонена, а вірш жив і незабаром перетворився у народну пісню
Не питай, чого в мене заплакані очі
Важливу роль у піснях-романсах відіграє інструментальний супровід. У романсах композиторів-професіоналів він є невід’
Пісня –романс виникла в Україні приблизно в другій половині ХІІІ ст. Важливу роль у розвитку української пісні-романсу відіграла музично-поетична творчість видатного українського філософа й письменника Григорія Сковороди. Він є автором популярних у свій час кантів а також солоспівів, музику до яких він складав сам. Щоправдв мелодій своїх пісень Сковорода не записував, відомо лише, що він виконував їх у супроводі різних інструментів
Могутній вплив на українську народну пісню-романс виявила творчість Тараса Шевченка. Овіяні духом щирої народності, поезії Шевченка надзвичайно близькі до народних пісень і своїм змістом, і поетичною формою. Мелодії до багатьох із них склав сам народ, який ще за життя поета почав складати музику на тексти Великого Кобзаря. Народними піснями стали також і окремі твори відомих нам композиторів на слова Шевченка. Це –«Нащо мені чорні брови» та ін.
Розвиток романсу – тривалий і дуже складний процес. Саме романс був тим видом мистецтва, в якому найактивніше відбувалося взаємодія й схрещування, з одного боку, усної народнопісенної творчості, а з другого – писемної літератури та професіональної музики. Власне й сам жанр романсу виник як результат цього взаємодіяння народного та професійного мистецтва
<Заграй ми, цигане старий» часто називають народним і небезпідставно за його мелодикою і сюжетною лінією. Але він написаний буковинським просвітителем, поетом і композитором Сидором Воробкевичем, до речі цього річ виповнюється 175 років від дня його народження. Актуальними нині є слова поета
Мово рідна, Слово рідне
Хто вас забуває
Той у грудях не серденько
Тілько камінь має
Це все Воробкевич, з літературним псевдонімом Данило Млака
А його романс живе в народі у різних інтерпретаціях і я впевнена, що почувши його зараз, ви скажете : «А у нас його по іншому співають!»
Заграй ми, цигане старий»
Основною сферою розвитку романсу було домашнє побутове музикування, в якому поряд з хоровим співом активно розвивалися традиції сольного виконання з інструментальним супроводом. Народні пісні в сільському побуті виконувалися переважно без супроводу, а потрапляючи в міський домашній побут вони нерідко видозмінювались, пристосовувались до особливостей сольного або ансамблевого виконання з супроводом і набували, таким чином, деяких стильових ознак романсу
Вживаючи досить умовне визначення «міський романс», мається на увазі те, що романс є найбільш характерним жанром для міського побуту. Але лірична селянська пісня і сільський побут відіграли врозвитку цього жанру не менш важливу роль. Тим більше в наш час розмежувати сільську та міську пісню взагалі нелегко,- настільки переплелися вони між собою.
Романс – це перш за все ліричний жанр музично-поетичного мистецтва, в якому глибоко і всебічно розкривається внутрішній світ людини, її інтимні почуття, думки та настрої. Чи не найбільше українських народних романсів присвячено темі кохання. Почуття глибоко індивідуальне й інтимне, кохання розкривається в народній пісні- романсі з усією повнотою і багатогранністю. Тут і щасливе взаємне кохання, і нещасливе, сповнене мук і страждань, тут і туга за коханим в розлуці, хвилюючі зустрічі, тривожні прощання, ревнощі, зрада і т.п. А загалом це- возвеличення життя, фізична і духовна краса людини.
Ряд пісень-романсів, які здобули всенародне визнання, створили самодіяльні поети та композитори України. Серед них «Гуцулка Ксеня», «Червоні маки»(сл. і муз. Р.Савицького), «Марічка» (сл..М.Ткача, муз. С.Сабадаша). Серед професіоналів це- М.Лисенко, К Стеценко, А. Кос-Анатольський,О.Білаш, Майборода, В. Івасюк і зовсім молоді композитори і поети. Романс не завмер у своєму розвитку, хоча і був деякий час у занепаді. Саме в останні десятиліття відбувається ніби ренесанс сучасного українського романсу. І якщо він бере свою основу з традиційного народного мелосу, якщо в ньому найкращі зразки поезії і не примітивні засоби виразності, то його будуть виконувати і професійні співаки, і аматори. Словом, він буде жити
Послухайте зразок сучасного романсу композитора Василя Волощука на слова Зої Кучерявої « Звучи мені сонатою».
Звучить романс «Звучи мені сонатою»
<У сфері пісенно-романсової творчості особливо помітно проявляються взаємовпливи різних національних культур. Українські пісні та романси здавна користувалися популярністю по всій Росії і далеко за її межами, про що є чимало свідоцтв у літературі.
Разом з тим на українському грунті поширились окремі пісні та романси інших народів, насамперед російські. Останні виконуються частіше російською мовою.. Але як неперевершено і милозвучно в якісному перекладі звучить російський романс українською мовою! Музика В. Баснера, слова М. Матусовського (до речі, він народився на Луганщині),
<переклад Петра Бойка «Грона акацій».
Грона акацій»
Такі романси відзначаються великим мелодичним багатством, різноманітністю структурних форм та ритміки, наспівною мелодикою «великого дихання», типово слов’ янською широтою, поєднаною з експресією. Тому і виконуються вони не хрестоматійно і завчено академічно. Це мистецтво видати теоретичний матеріал як із власної практики. У романсі завжди повинно бути індивідуальне вирішення подачі мелодії і поезії виконавцем. І перш за все це –щирість і співпереживання з героями цього музичного твору. Тому нерідко трапляється, що чудовий романс може і не схвилювати слухачів, якщо і виконується гарним голосом і з достойним супроводом. Душевність, емоційність, поєднані з вільним диханням і логічними паузами, переконливість, небайдужість до того, про що розповідається в романсі. Ось далеко не всі побажання для виконавців цього стародавнього українського музично-поетичного жанру
Тож хай зігріває наші душі народний і сучасний український романс!
Звучить старовинне українське танго «О, соловію»
Світлана Мирвода
володарка Гран-прі міжнародного фестивалю в Італії,
старший викладач Університету «Україна»,
заслужена артистка України
