Квітень: недалечко червоне яєчко
7 квітня – свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, коли за легендою архангел Гавріїл приніс Діві Марії радісну звістку про народження нею Сина Божого. У народі цей день пов'язаний з багатьма прикметами і всіляким заборонами. Найперше, не можна було виконувати ніякої роботи, особливо вагітним жінкам, щоб дитина не мала вроджених вад, бо «навіть птиця не несеться, і не в’є гнізда». У кого птахи в клітках – їх бажано випустити, щоб співали на волі, а тварини нехай гуляють на подвір’ї, «дбають про себе і весну чують». За гріх вважалося веселитися, збирати гостей. Люди вірили, що перша зелена травичка має чудодійну силу, тому її треба зірвати, кинути під ноги і промовити: «Топчу, топчу ряст, ряст. Бог здоров’я дасть, дасть. Іще буду топтати, щоб на той вік діждати!». На Благовіщення дівчата водять коло церкви перший весняний хоровод «кривий танець». Взявшися за руки, вони бігають поміж трьома вербовими кілочками і співають:
Ми кривого танцю йдемо,
Кінця йому не знайдемо,–
То в гору, то в долину,
То в ружу, то в калину.
«Кривий танець» – це не тільки привітання весни, це ще й символ пробудження життєвої енергії, що є безкінечною. За народним прогнозом, «яка погода на Благовіщення, така й буде на Великдень».
17 квітня – Вербна (Квітна, Шуткова) неділя. За християнським віруванням, у цей день Спаситель їхав віслюком і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим гіллям. В Україні пальму заміняли вербою, символом чистоти, здоров’я, довголіття. Освячуючи її у церквах, вірили, що вона має цілющі властивості й оберігатиме людей та худобу від хвороб і злого ока. Похльостуючи злегка один одного, треба доброзичливо сказати: «Не я б’ю – верба б’є! За тиждень – Великдень! Недалечко червоне яєчко».
Останній тиждень перед Великоднем називається Білим, Чистим, Страсним. У ці дні скрізь наводять порядок, прибирають помешкання, подвір’я, білять хати. Найважливіші дні – Страсний Четвер, коли в церкві відправляють «страсті Господні» і кожний повинен принести додому запалену свічку, яка має магічну силу – відганяє грім і блискавку, а також Страсна або Велика п’ятниця, коли з церкви виносять плащаницю і тричі обносять її навколо храму. З цього моменту люди живуть в очікуванні хвилюючої події – Воскресіння Христового.
У п’ятницю і суботу печуть паски, фарбують крашанки, розмальовують писанки, готують різні м’ясні страви.
24 квітня – Великдень, світле свято Воскресіння Христового. За народним календарем – це великий день весни, свято оновлення природи. Церква поєднала релігійні і народні обряди, що співіснують у всій своїй красі і розмаїтті. У Великодню ніч світло мусить горіти у кожній хаті, а біля церков палять багаття. Вранці святять великодні страви і, вітаючись один з одним, промовляють: «Христос Воскрес!», на це відповідають: «Воістину Воскрес!» і за православним звичаєм тричі цілуються. До традиційних слів «Христос Воскрес!» часто додають «Воскресне Україна!».
Другий день Великодня називається поливаний понеділок, бо молодь обливала один одного водою, «щоб бути чистими і здоровими». За давнім звичаєм хлопці обходили з поздоровленнями господарів і співали волочебних пісень (подібних до колядок), з великоднім рефреном «Та Христос же воскрес, же воістину воскрес!».
Усіх краян щиро вітаємо з світлими празниками й бажаємо здоров'я, успіхів, добра і благополуччя кожній родині!
ВЕЛИКДЕНЬ
Великий День. Природа грає.
Вже розпустилися бруньки.
Веселий дзвін. Душа співає.
Духмяна паска. Крашанки.
Христос Воскрес! Небесне диво!
Немає смерті. Вічність є!
За нас, щоб ми були щасливі
Ісус віддав життя своє.
Як сяє золотом проміння!
Радіє світ і люд увесь!
Чудове свято Воскресіння!
Лунає днесь: Христос Воскрес!
А з ним і ми воскресли ніби
І піднялися над буттям!
Дзвінкі пташині пісне співи –
Во славу вічного життя!
Христос Воскрес! Радіють люди.
Навік Він смертю смерть поправ.
Крізь морок зради і облуди
Нам світлом Віри засіяв!
Вікторія Валькова
