ВЖЕ ВЕСНА ВОСКРЕСЛА
Які б на дворі не лютували морози і політичні бурі, економічні негаразди, а то й військові конфлікти, – рано чи пізно приходить весна і все навколо розцвітає. А хлібороб з нетерпінням чекає тепла, щоб швидше вийти в поле. І так було споконвіку, і так буде завжди. З вирію вертаються птахи і на крилах приносять весну.
14 березня за церковним календарем вшановується преподобна великомучениця Євдокія. У народі кажуть «прийшла Явдоха-плющиха» і пов’язують з цим днем чимало прикмет, прогнозів, а також ритуалів і пісень, які тепер вже забуті. Коли стоїть тепла і ясна погода – теплим буде й літо: «на Явдохи погоже – все літо буде пригоже». Але буває, що й «після Явдохи у прудкого пса може замести хвоста».
22 березня– свято Сорока святих мучеників. У народі його називають «Сороки», і це – друга зустріч весни (перша була на Стрітення). Кажуть, що цього дня сорока гніздо будує і сорок паличок в нього кладе. А ще господині обов’язково випікають з тіста або вирізують з дерева фігурки птахів «жайворонків», «соловейчиків» і дають їх дітям, щоб закликали весну: «Весна, весна красна, прийди, весно, з радістю, з великою милістю, з льоном високим, з коренем глибоким, з хлібами пшеничними!». Якщо бачили в небі диких гусей, кидали їм услід соломинки, приказуючи: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам – на тепло!». Проте варто пам’ятати, що ще може бути і мороз, і сніг.
Межею, коли тепло має остаточно перебороти холод, вважається день святого Олекси, що припадає на 30 березня. Його у народі називають Теплим (він був покровителем бджіл), тому поспішають виносити на сонечко вулики, а бджоли на цю пору роблять перший обліт. Це також свято рибалок, які спостерігають (але не ловлять), «як щука-риба хвостом лід розбиває». Починають точити сік, знаючи його цілющі властивості: «пий у березні з берези сік – будеш жити довгий вік».
На честь приходу весни, щойно зійде сніг, дівчата починають водити обрядові хороводи-веснянки, що тривають аж до Зелених свят. Ці дійства дійшли до нас крізь морок тисячоліть завдяки тому, що втратили колишнє релігійне звучання і перетворилися у звичайні дитячі ігри, забавлянки, танкові пісні.
Згадаймо, як у 1881 році Олена Пчілка привезла у село Чекну (зараз Межиріччя) біля Луцька дітей Лесю, Олю й Михайлика, щоб вони побачили справжні волинські веснянки. Тут, на зелених луках, у заплаві Стиру, збиралася чекнянська молодь водити танки і стрічати весну. І це дійство було справді неповторним. Саме у Чекні Леся вперше почула веснянки: «Подоляночка», «Женчичок-бренчичок», «Рак-неборак», «Зайчик» та інші. Потім вона включила їх у тексти до збірника «Детские игры, песни, сказки Ковельского, Луцкого и Новоград-Волынского уездов Волынской губернии. Киев.1903год».
Триває Великий піст і хто його дотримується, той має обмежити себе у багатьох скоромних стравах, міцних напоях; не відвідувати веселих зібрань, забав і танців. Всім необхідно замислитися над духовним сенсом життя, щоб думки і вчинки були чистими, щоб у мирі, злагоді, добрі, любові 24 квітня зустріти Великдень – свято воскресіння Господнього.
Красні, як сонце ясне!
