Лесине джерело
Миколаївська школа імені Олега Ольжича
Поле… зів'ялі польові квіти жалібно схилили свої голівки. Струмок, що давав їм життєво необхідну вологу, замулився, і джерельце запрудили каміння і болотяні рослини…
В житті це часто буває – квіти зів’яли, а ніхтоне помічає. Чому?.. Просто зникає життєдайний струмінь відновлюючихсил, немає достойного прикладу перед очима… І все… нація схиляє голову і потихеньку гине, бо ніщо живе не може просто жити – йому необхідна цілюща волога натхнення. А що її дає? Правильно, саме отой малесенький струмочок, що з усіх сил намагається пробитися через величезні перешкоди заради того, щоб своєю водою напоїти багатьох живих істот.
Подібним «струмочком» – тендітним, неповноводним, проте таким, що долає усі перешкоди на своєму шляху, і була Леся Українка, чиє справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач. Ця жінка – виняткова особистість; всебічно обдарована людина – і перекладала, і писала, і хист до музики мала! Її творами зачитується вже не одне покоління…
Аби цей «струмочок» не «замулився» з часом, не поріс мохом та не перетворився на «болото», потрібно захищати його від згубної дії часу.
З цією метою в нашій Миколаївській загальноосвітній школі I-IIIступенів № 1 імені Олега Ольжича було проведено ряд заходів, присвячених 140-й річниці з дня народження Лесі Українки. Учні створювали чудові газети з цікавими фактами із життя Лесі, писали твори про те, як вона підтримувала бадьорий дух свого народу, брали участь у конкурсах читців та інсценувань за творчістю поетеси. Але апофеозом святкових дійств стали відкриття та освячення сучасного мультимедійного кабінету української мови і літератури «Лесине джерело» і проведення літературно-музичної композиції «Я в серці маю те, що не вмирає». Глядачі то поринали у сумну, тужну та ніжну лірику Лесі; то усім серцем хвилювалися, спостерігаючи за сценами з «Лісової пісні». Учні, учителі, батьки гості школи відкрили нове для себе у творчості великої української «доньки Прометея», що, хоч і була кволою, та не дозволила труднощам зламати її дух та зупинити на обраному шляху!
Напевне, саме завдяки подібним заходам важка ковдра років не ховає великих поетів, і струмок їхнього натхнення, не закритий камінням забуття, продовжує бігти по світу, несучи свою життєдайну вологу усім, кому потрібно відновити свої духовні сили…
Варвара Дідковська, учениця 9-В класу МЗОШ № 1 імені Олега Ольжича
У Лесиному краї
24-25 лютого 2011 року делегація нашої школи перебувала на Волинській землі з нагоди святкування 140-річчя від дня народження великої поетеси, будителя українського народу – Лесі Українки.
На відкритті ІVВсеукраїнської науково-практичної конференції «Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури» нас радо зустрів завідувач Волинського краєзнавчого музею міста Луцька – А. М. Силюк. Зібралися науковці, поціновувачі та шанувальники творчості Лесі Українки. На урочистому відкритті конференції наша делегація привітала всіх присутніх зі святом та вручила від імені Рідної школи подарунковий сертифікат на комп’ютерну систему завідуючій Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки – В.М. Комзюк, яка була вражена приємною несподіванкою.
Учасникам конференції пощастило побувати і в музеї Волинської ікони. Але, саме в с. Колодяжному, розгорталися основні події святкування річниці поетеси. Привітний колектив Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки зустрічав нас із хлібом-сіллю.
Першим привітно відкрив свої двері Лесин «білий» будиночок, де ми мали змогу побувати не лише в святая-святих –кімнаті Лесі з рожевими меандрами, а й помилуватися грою на фортепіано, доторкнутися до його клавіш, до яких торкалася Леся. Також відвідали батьківський сірий будинок, де, вже при свічках, знову і знову слухали поезії Українки… Це неймовірні відчуття та емоції, які неможливо описати словами! Кульмінацією загадкового вечора став концерт камерного оркестру «Квінта» Ковельської школи мистецтв.
25 лютого розпочалися секційні засідання конференції, на одній з яких делегація нашої школи мала змогу ще раз сказати слова привітання і вже офіційно вручити головний подарунок – комп’ютерну систему (придбану за результатами загальношкільної благодійної акції, в якій взяли участь учні, учителі, технічні працівники школи, батьки), а також подарувати вірш, присвячений життю та діяльності Лесі Українки, написаний і озвучений представницею батьківської громади школи – Н. М. Петричкович. … Оплески присутніх ще раз довели, що колективна творча справа Рідної школи не залишила байдужою у Колодяжному жодну людину.
Всі ці заходи й події стали можливими завдяки постійній підтримці, ентузіазму й натхненню нашого невтомного та незмінного керманича, директора школи – Миколи Георгійовича Матіюка.
Поїздка до Лесиного краю дала можливість нам долучитися до культури та духовності Волинської землі, краще пізнати життєвий та творчий шлях великої доньки українського народу.
Антоніна Станіславівна Шпаченко,
учитель української мови і літератури
МЗОШ № 1імені Олега Ольжича.
