Історично склалося так, що Новий рік у нас відзначається двічі: 1 січня за новим, григоріанським календарем і через два тижні за старим стилем, юліанським. 14 січня – день пам’яті св. Василія Великого, архієпископа Кессарії Каппадокійської, який народився близько 330 року у родині багатих благочестивих батьків. Все свідоме життя він проповідував вчення Ісуса Христа і користувався великою повагою серед віруючих. Українці шанують чесноти святого і увічнили його ім’я у щедрівці такими словами: «А що другий празник – святого Василія! Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!».
За давньою народною традицією напередодні старого Нового року споконвіку справляють Щедрий вечір – веселе свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. Зазвичай батько питав, сховавшись за мискою з пирогами: – Чи бачите ви мене, діти? У відповідь потрібно сказати:– Не бачимо тебе, батьку! – То, дай, Боже, щоб і на той рік не бачили! Цей ритуал символізував собою замовляння на гарний врожай пшениці, достаток і добробут в родині.
Опівночі молодіжні гурти починали щедрувати і водити «Маланку» – своєрідний маскарад, що не має нічого спільного з християнськими віруваннями, хоча й носить ім’я преподобної Меланії – римлянки, яка померла саме цього дня ще задовго до нашої ери. Маланка – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно-заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай та здоров’я. Ватаги ряджених, щоб їх не пізнали лихі сили, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, одягали маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги. Традиція виявилася міцною, хоча зараз вона носить лише розважальний характер. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину хлопець (Маланка) і, навпаки, – дівчина у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган, Коза, Кіт, Чорт. Цей ряд відомих і улюблених персонажів за останні роки доповнився образами колишніх вождів, депутатів, військових, всіляких діячів. Для кожного з них виконавці знаходять влучне, гостре слівце, а для господарів, які радо зустрічають гостей-артистів – щирі побажання-віншівки. Розігруються жартівливі побутові сценки і епізоди на сучасні теми у супроводі музик і спеціальних маланчиних пісень.
Уранці хлопчики (без дівчаток) з повними рукавицями зерна засівають спочатку в своїй хаті, потім ідуть до хрещених батьків, сусідів і родичів. При цьому треба обов’язково побажати: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя. на здоров’я, на Новий рік, щоб уродилокраще, ніж торік! Коноплі під стелю, льон – по коліна, щоб вам, хрещеним, голова не боліла! Будьте здорові з Новим роком та Василем! Дай, Боже!». Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, обрядодії цього дня носять аграрно-магічний характер. Щедрування – не церковний, а народний звичай, тому всі щедрівки радісні, оптимістичні, в них бажають щастя, здоров’я, багатства, успіхів кожному члену сім’ї.
Св. Василій – покровитель усіх, хто має це славне ім’я. Щиро вітаємо наших Василів, Василенків, Васильків, Василашків, Василис, Василівних, Васильовичів, з іменинами, і нехай добрий ангел завжди вас оберігає, добро і ласку посилає.
Вікторія Валькова
