Народилася 1966 року у Києві, родове коріння по лінії бабусі – на Ковельщині.
Закінчила Київський державний інститут культури, друга спеціальність – соціальний психолог.
Зачарованана у Волинь, її людей, історію, фольклор. Присвячує цьому незрівнянному краю, де ніколи не була, свої поезії і свою любов.
Член Національної спілки журналістів України, автор численних публікацій з питань народної творчості і професіонального мистецтва у спеціалізованих і масових виданнях; режисер концертів, обрядових вечорів, масових заходів. Шанує землю своїх славних предків і жінок клубу «Волинянка», до якого прийшла разом з мамою Ольгою Рутковською.
Ода українській мові
|
Рідну мову свою полюбила з дитинства – Моя подруга вірна, я з нею на «ти», Бо корінням своїм я на землях вкраїнських, Хоч і кличуть-манять мене інші світи.
Я у мові знаходжу п’янку насолоду, Дасть натхнення звичайне сполучення слів. Як чарують її звукові переходи І мелодія з давніх омріяних снів!
Рідна мово моя, досконалості подих, Ти лікуєш, слабких піднімаєш з колін, І ховаєш в глибинах всі барви природи, Мудрість предків і дух молодих поколінь.
Ти зі мною у радості, ти – у печалі, Наче промінь у нурті щоденних турбот. Скільки світлих годин я з тобою пізнала – Сили, Віри, Любові незримий оплот.
|
Все в тобі – і рожеве світання, І тумани густі таємничих лісів, Біль розлучень і зрад, полум’яне кохання І дівочий тужливий проникливий спів.
Врода, істина, смуток, розрада, Сила буйного вітру і сонячний німб… Сміх, жалоба, скорбота, принада, Крила вільного птаха, потужні й міцні.
Наче квітка тендітна, у грудях розкрийся, Зцілюй тіло моє, як живильний бальзам, Невичерпним потоком струмуй, слово, лийся – Ворогам на поталу тебе не віддам!
Загадкова, казкова, чарівна країна! Не збагнути твоєї, мабуть, таїни. Чую голос твій, мово, – для мене єдина – Тож струною в душі моїй лунко дзвени! |
|
Є музика над нами
Є музика над нами, В блакитній вишині… Там вітер грає гами На сонячній струні.
В громах і блискавицях, В мереживі дощів – Мелодій плетениці, Веселки почуттів.
В повітрі коливанні, В солодких барвах снів – Довершені звучання І теми неземні.
Це Всесвіту натхнення, Гармоній Абсолют. …Митцю благословення Так небеса дають… |
Пропливають хмари
Пропливають хмари над дахами… Літній вечір місто оповив Лагідними теплими руками… Ліхтарі яскраві запалив.
Вітерець дарує прохолоду… Гілочками тихо шелестить… Зорі відбиваються у водах… Зупинись, о неповторна мить!
Все проходить – сіре і буденне… Копітка набридла метушня Губиться у запалі натхнення. Музику космічну чую я!
Ритми соковиті і яскраві З глечика немовби Місяць ллє… Рими я збираю понад ставом, А на хмарах місто в ніч пливе… |
|
Різдв"яна поема
Гостинно входить в дім Свят- Вечір… Уся родина за столом… Смачна кутя, з узваром глечик І образи під рушником…
На покуті панує Дідух – На щастя й добрий урожай, Щоб обійшли оселю біди, Раділи серце і душа.
Дванадцять пісних страв, як треба – Було так ще у давнину… Ось-ось зійде зоря на небі І сповістить про новину.
Малеча тут, допомагає. Сьогодні бавитися – гріх. Біжіть, дивіться, чи немає На небі першої зорі? –
До них матуся промовляє. А діти – миттю до вікна. По черзі в небо зазирають І радісно: – Є! Ось вона!
Поважно батько – він Господар: – Прошу сідати всіх за стіл. Помолимося спершу Богу Й ви, душі предків, нас простіть. |
І ти, Морозе-Морозенку, До нас на кашу теж іди. А хто від дому далеченько, До хати стежечку знайди!
Ось за вікном почувся гомін: Чарівний дзвін, колядок спів… Не буде сумно хай нікому – Ісуса світу Бог явив!
Цю звістку – радісну й веселу, Що народився наш Ісус, Містам, малим й великим селам Колядники скоріш несуть!
А з неба світло життєдайне На грішну Землю щедро ллє, Різдвяна зірка теплим сяйвом, Як діамантом, виграє.
Різдвяна ніч – як одкровення… Зоря нам сяє з висоти… Хай Бог пошле благословення І зійде в серце Дух Святий! |
Моїм предкам
|
Розгойдуються памяті орелі… Гортаємо сімейний наш альбом. Час безтурботний, мирний і веселий Відмірює неспішно метроном.
Які одухотворені обличчя! Яка постава, усмішки дівчат! Гарячий подих іншого сторіччя, Забутого парфуму аромат…
Стрічки шовкові, блузкиіз батисту І модні капелюшки й чобітки… На свята вишиванки і намисто Сестрички одягали залюбки. |
Закоханість, палкі дівочі мрії, Безсонні ночі – все було у них… Ні, ні – бабусі наші не старіють, І їх волосся не торкнувся сніг.
Шалені роки воєн, революцій – Трагічний і фатальний злам епох… Розруха, голод, злидні – все минулось, Залишився лиш пам’яті урок.
Велика і турботлива родина Ділила навпіл радість і печаль. …Невтомно, невмолимо йде годинник, Відстукуючи за минулим жаль. |
