4 березня 2003 року відбулось перше засідання жінок-волинянок, на якому прийняли рішення заснувати жіночий Клубу «ВОЛИНЯНКА» при міжнародному громадському об"єднанні "Волинське братство".
Одним із принципових рішень було встановлення єдиного дня систематичних зустрічей членів Клубу. Ним став останній четвер кожного місяця. За весь період існування не було відмінено жодного засідання, а їх відбулось 76.
Основна мета створення Клубу – це спілкування волинянок, пошук спільних інтересів та форм діяльності, можлива допомога і т. і. Тобто ті критерії, які і визначають життєдіяльність клубної форми громадських об"єднань.
Життя підказало – раз ми об"єднались, потрібно допомагати один одному. Тому жінки Клубу брали активну участь у підготовці творчих зустрічей, концертів наших землячок. Зокрема:
- поетес Ніни Бай та Маріїї Морозенко («Елегія любові»),
- виконавиці українських пісень та романсів Світлані Мирводи.
- нашому аматору – поетесі, композитору та виконавиці Ганні Півньовій
- («Заквітчую піснями Україну»),
- мистецтвознавцю Ользі Рутковській («Осенини пані Ольги»),
- художниці Тетяні Мисковець (пленери з лозоплетіння та виставки робіт),
- заслуженій артистці України Галині Кажан (м. Луцьк),
- поетесі Антоніні Листопад ( м. Краснодон Луганської області),
Протягом цих років доля познайомила нас з талановитими волинянками, яким ми допомогли вирішити важливі життєві проблеми. У цих питаннях нас активно підтримували наші члени Ради, депутати, члени земляцтва.
Уже 7років ми співпрацюємо з самобутньою художницею, інвалідом з дитинства Валентиною Михальською (с. Хворостів Любомльського району). «Десять днів казки» – так назвала Валентина свою статтю в газеті «Волинь», яку присвятила своєму перебуванню у Києві. Основну частину «казки» організували наші жінки. А головне – це виставка робіт у Будинку художників. Ми подали ініціативу про нагородження Михальської державною нагородою. Вона була нагоджена орденом княгині Ольги III ступеню з нагоди її 40-річчя. Організували санітарно-профілактичне лікування у клінічній лікарні «Феофанія». Періодично забезпечуємо папером для малювання. Постійно знаходимось на зв’язку, при нагоді відвідуємо і вирішуємо поточні питання.
Під опікою Клубу знаходиться також Олена Харитонюк (смт. Цумань) – інвалід ДЦП I-ї групи, кругла сирота. За нашою ініціативою і допомогою членів Ради Оленка вступила на філологічний факультет Волинського державного унівеституту ім. Лесі Українки. Вчиться на відмінно, уже на 4-му курсі. Пише вірші, у 2007 році вийшла у Луцьку її перша поетична збірка. Вона стало членом спілки письменників м. Луцька.
Надали сприяння у вступі до аспірантури Національного університету культури Видрич Олені – талановитій молодій співачці (поліський спів, український старовинний фольклор).
Під час перебування на Волині у складі делегації земляцтв ми познайомились з талановитою 8-ми річною співачкою Ілоною Приймою (смт. Рокині). Результатом нашого знайомства стала участь дівчинки у дитячому фестивалі «Чарівна свічка» у Києві і успішний її виступ (за нашим сприянням Ілоні та її мамі були оплачені всі витрати на фестиваль Луцькою районною держадміністрацією).
У 2008 році Валентина Михальська познайомила нас з сестрами Світланою та Галиною Махонюк (с. Овадне, Володимир-Волинського району). Обидві сестри інваліди дитинства, відомі на Волині майстрині, у доробку яких більше 300 філігранно вишитих рушників малорухомими руками. За клопотанням Валентини Клубом була організована їх персональна виставка у Києві у Національному музеї літератури. Виставку відвідало більше 10 тис. чол.
Перебування у нашому Клубі племінниці Заслуженої артистки СРСР Наталі Ужвій – Скопіченко Галини Григорівни спонукало нас до вирішення питання встановлення меморіальної дошки на будинку у Києві по вул. Городецького, де жила знаменита актриса. Вперше на порядок денний вирішення цього питання було поставлене 16 грудня 2003 року. Для його вирішення направили багато листів на адресу компетентних органів Київської міської держадміністрації, відбулись зустрічі з відповідальними працівниками і коли надія була майже втрачена, нам сповістили, що дошка готова. Її відкриття відбулось 27 березня 2007 року.
Під час спілкування з актрисою Галиною Кажан, яка грає роль Лесі Українки («Останні роки життя», спектакль супроводжував голос Лесі Українки з надзвичайно пошкодженої платівки) та народною артисткою України Ніною Матвієнко виникла ідея вивчити питання можливості відновлення (реставрації) голосу Лесі Українки. Разом з працівниками музею Лесі Українки у Києві, які надали платівку з голосом поетеси, ми звернулись до Голови національної радіокомпанії Набруска В. І, який охоче відгукнувся на це прохання. Були здійснені перші роботи. Це виявилось надзвичайно важким завданням як по технології, так і в часі. Робота по відновленню голосу знаходиться у стані реставрації.
У процесі діяльності ми набули досвід організації масових заходів, що не так і легко при відсутності коштів. І звичайно, в цьому нас підтримували наші земляки, члени Ради земляцтв. Тому змістовно і на певному організаційному рівні як для Клубу ми здійснили:
- святкування 1-ї та 3-ї річниць жіночого Клубу «Волинянка».
- облаштування та презентацію «Українського містечка» під час участі у Фольклорамі, яка проходила на Співочому полі.
- святкування Нового року, Різдва, свята Василя і т і.,
Випробуванням для жінок Клубу була Помаранчева революція. В офісі земляцтва ми організували штаб для волинян. Круглодобове чергування здійснювалось з 24 листопада 2004 року по 7 січня 2005 року. Незалежно від віку його здійснювали 26 жінок. Вони забезпечили харчування, санітарію, лікування і порядок при наявності величезної кількості людей. А головне, ця подія зблизила жінок і зміцнила Клуб.
Ми разом і в радості, і в біді. Жодну жінку нашого Клубу ми не забуваємо поздоровити з Днем народження. Святково ми вітаємо ювілярів. Подарунки, фотоколажі, привітальні вірші та пісні – невід"ємні атрибути вітання. Але й у важкі хвилини життя наші жінки знаходять нашу підтримку і співчуття.
Вище перераховані заходи – це плід нашої безпосередньої організації чи активної участі. Але, крім того, наші жінки активно ходять на концерти, творчі зустрічі, виставки та багато інших заходів. За підсумками статистики заходів Клубу наші жінки відвідали 36 концертів, 39 творчих вечорів, 34 виставки художників та майстрів, 28 інших заходів. Це, звичайно, робить більш цікавим і насиченим життя звичайних жінок-волинянок.
Значну роль у діяльності будь-якого громадського об"єднання відіграє інформативність. В даний час – це досить великі кошти. Але, не зважаючи на це, нам вдалось. Так, у 2004 році ми за власні кошти видати кольоровий буклет «Волинянка»; за власні кошти помістити інформацію у книгу «Волинь» (кольорове видання формату А-3); щорічно жінки Клубу надавали матеріали у часопис «Волинського братства» «Волинь моя»; статті про Клуб були надруковані у ряді київських та волинських газет; підготовлений об"ємний матеріал «Ми доньки синьоокої Волині», який ми плануємо видати.
Робота жінок нашого Клубу базується на громадських засадах. Вона непомітна, але іноді забирає багато особистого часу, певних моральних і навіть матеріальних затрат. Тому, логічно, що ми не забуваємо подякувати за це і відзначити жінок можливими засобами. Так, за поданням Клубу нагородних матеріалів до Управління по роботі з жінками КМДА подяками Київського міського голови нагородили 7 жінок. До 5-ти річного ювілею МГО «Волинське братство» за поданням клопотань до Ради земляцтва було нагороджено 2 жінки Подякою Київського міського голови, 2 Почесною грамотою КМДА, 25 жінок Почесною грамотою МГО «Волинське братство» за участь у Помаранчевій революції та 4 з нагоди ювілейної дати, Почесні грамоти жіночого Клубу «Волинянка» були вручені усім жінкам з нагоди 4-ї річниці Клубу у 2007 році.
Запорукою розвитку громадського об"єднання є взаємодія і співпраця з державними органами, громадськими об"єднаннями та окремими відомими чи визначними особами. Тому жіночий Клуб «Волинянка» не є винятком з цього правила. За п"ятиріччя ми налагодили зв"язки з Управлінням по роботі з жінками Київської міської держадміністрації, Жіночим інформаційним Центром при Могилянській академії (директор Бугай надія), Музеєм Лесі Українки у Києві, Музеєм Гончара, Національним музеєм літератури, Музеєм книги, Жіночими Клубами земляцтв, Головою Світової Федерації Жіночих Організацій Наталею Даниленко (США) – американкою волинського походження, Оленою Леонтович та багато інших.
Жіночий Клуб «Волинянка» був одним з ініціаторів створення, а голова Клубу є співголовою Жіночого Об"єднання земляцтв у м. Києві. Поскільки наш Клуб є одним із найкращих серед земляцтв, тому його жінки беруть активну участь у заходах Об"єднання. Наприклад, в:
- в організації та проведенні Свята Колодія (Масляної) у Центральному павільйоні Національного виставкового експоцентруДня Матері, Дня дитини, Дня сім"ї там же.
- відзначенні Тетяниного дня, який проходив у волинській світлиці.
- зустрічі Благодатного вогню з Єрусалиму на Софіївській площі та доставці його у Ковель.
- Святкування Дня Жінки Мироносиці у Софії Київській та відвідання у його рамках музею Трипільської культури (Обухівський р-н).
- вишивання Рушника національної єдності, де пісню про цей рушник, написану Ганною Півньовою, визнали найкращою.
- перегляді Різдв"яних Вертепів у Черкаському земляцтві та Музеї Гончара.
Але саме головне – це спілкування волинянок. Тем для спілкування дуже багато. Але єдине у нас спільне – це любов до рідної волинської землі, спомини про батьків та родини. І це той стержень, заради якого кожного останнього четверга, уже сім років ми приходимо у світлицю в центрі столиці нашої країни.
