Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



Жіночий клуб "Волинянка" ЮВІЛЯРИ 2017 РОКУ: РЄПА АНТОНІНА ІВАНІВНА
ЮВІЛЯРИ 2017 РОКУ: РЄПА АНТОНІНА ІВАНІВНА
Вівторок, 15 серпня 2017, 20:46
				
alt

 

 

Антоніна!

Добра, щира і гостинна,

Ви у нас така єдина,

Наша люба Антоніна!

Хай же доля

Пишним цвітом розцвітає,

Хай здоров"я Вам дарує,

В щасті й радості вирує!     


Доля. Вона така непередбачувана. Спочатку тобі "стелять" її батьки. Потім ти 

сам намагаєшся "пробити, проторувати" їй доріжку. А як оглянешся трошки назад, 

то бачиш, що вона розпорядилась так, як захотіла сама.Тобто, щоб нам випало 

щастя зустрітись та ще й привітати Антоніну Іванівну з ювілеєм, їй потрібно 

було пройти он який життєвий шлях:

"Мої батьки одружилися в січні 1941 року, коли були студентами і жили в той час в місті Мелітополі.  

Мама в цей рік закінчувала навчання в медичній школі, а батько  був на  2-му курсі інституту.

Коли почалася війна, інститут батька евакуювали в  Середню Азію, у  місто Ашхабад Туркменської

РСР.   В 1942 році там я і народилася.

В 1946 році  сім’я переїхала  в Україну  у м. Володимир-Волинський, а з 1949 року батька призначили

директором ММКР  в смт.  Рожище. Там я пішла в перший клас.

В 1954 році  батька перевели на роботу в Ківерцівську МТС.  В 1959 році  я закінчила  вже Ківерцівську

середню  школу і поступила на навчання у Львівський технікум  харчової промисловості, який закінчила

в 1962 році за спеціальністю  технік-технолог  хлібо-кондитерського  виробництва.  Працювала в

харчовій промисловості  Волині.

З 1969 року живу в Києві.  В 1972 році закінчила  Київський торгово-економічний інститут  за

спеціальністю  товарознавство і організація торгівлі продтоварами.

В 1974 році  народився старший син  Руслан, в 1981 – Ростислав.

З 1975 року працювала в школі.  Спочатку  заступником директора по господарству, а потім

вчителем  трудового навчання. Працюючи в школі, закінчила Уманський  державний педагогічний 

інститут  ім. П.Г. Тичини."

 

Все, як у багатьох – школа, інститут, робота, сім"я. Але ця сама доля повернула так, що привела  в 2000

році Антоніну Іванівну до волинської спільноти у місті Києві. І з того часу ординарність її життя

змінилась кардинально. В зв"язку з тим, що вона ініціативна і дуже відповідальна, то з перших днів 

стала не просто учасницею МГО "Волинське братство", а дієвою активісткою. А коли виникла ідея

створити жіночий Клуб "Волинянка", вона не просто підтримала цю ідею, вона втілювала її в життя.

Ця громадська діяльність заповнила майже весь вільний час, а то й більше. Але не було жодного

заходу, жодної події, в організації якої вона б не брала і не бере участі.   Без таких надійних альтруїстів,

волонтерів не було б нічого.

alt

У Вас є  люблячий чоловік, дві невістки, які Вас поважають.

Ваш Ростислав повернувся  здоровим з АТО.

Вас тішать дві чудові онуки.

Вас люблять і поважають волиняни.

Велика подяка і шана Вам, Антоніна Іванівна!

І многії літа!

 


Створено volyniany.ua