Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



Головна Наші публікації З ПІСЕННОЇ СКРИНІ
З ПІСЕННОЇ СКРИНІ
03 травня 2020, 14:18

alt

                 

З ПІСЕННОЇ СКРИНІ БІДНОШЕЙ ГАЛИНИ

 

Прийшов час представити і мою версію збірки українських пісень. До неї увійшли різні пісні: відомі українські народні; авторські, записані мною на Волині та з інших волинських джерел; передруковані з моїх рукописів; пісні з репертуару гурту "Волиняни", створеного при Міжнародному громадському об"єднанні "Волинське братство"; гурту "Вулиця Володимира"; з проекту Поліфонії та ін. Багато пісень повторюється, але в них є різниця в тексті та в мелодії.

Рукописи з піснями я почала вести ще з 5 класу. Багато записала, будучи студенткою Національної сільськогосподарської академії і співаючи в студентському ансамблі пісні і танцю "Колос". Тоді була гарна можливість вивчити і записати багато пісень, оскільки однокурсники були з різних регіонів України, переважно з сіл і також любили українські народні пісні.

Але найбільше пісень були записані від моєї мами Марії Вікторівни Селегейни. Багато вивчила, коли допомагала мамі буряки полоти та льон стелити в колгоспній ланці.

В цей пісенник я помістила ті пісні, мелодії яких я знаю і можу наспівати. Дуже буду рада, якщо моя багаторічна праця стане в нагоді.

Ця збірка ще буде поповнюватись новими піснями. Окремо будуть виставлені весільні пісні мого рідного с. Вишнів Любомльського району Волинської області.

Завжди можу переслати на електронну пошту всю збірку, кого це зацікавить. Напишіть про таке ваше бажання на електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .

 

Галина Бідношей

1

Ой під гай зелененький

 

Ой під гай зелененький-2р.

Ходить Довбуш молоденький-2р..

 

Він на ніжку налягає,

Топірцем ся підпирає.

 

Гайда, хлопці, гайда, свистом,

Западають стежки листом.

 

Гайда, хлопці, гайда, бігом,

Западають стежки снігом.

 

Щоби Кути не минути,

До Косова повернути.

 

До Косова та й до Дзвінки,

До Штефанової жінки.

 

Добрий вечір, Штефанова,

Чи вечеря вже готова?

 

А вечеря буде пізна,

Усім людям буде звісна.

 

А вечеря не готова,

Бо Штефана нема дома,

 

Штефан пішов на роботу,

Повернеться аж в суботу.

 

Ой чи будем вечеряти

А чи двері ламати?

 

В мене двері тисовії,

В мене замки сталевії.

 

Не поможуть двері твої,

Як поставлю плечі свої...

 

Довбуш плечі підставляє,

Штефан з поду вже стріляє.

 

Як устрілив в праве плече,

 Із лівого крівця тече.

 

 Ой ви, хлопці, ви, молодці,

Візьміть мене на топорці,

 

Віднесіть на Чорні Гори,

Чорні Гори та й долини,

 

 

Де родився, там загину.

Де родились батько й мати,

Там я буду спочивати.

 

А ви, хлопці, не журіться,-2р

Сріблом, злотом поділіться,-2р

 

Штефану віддайте мірку,-2р

Бо любив я його жінку-2р.

 

 

Ой хмариться, туманиться.

 

Ой хмариться, туманиться,

Дрібні дощі йдуть,

Там молоді жовнярики\

Мед-горілку п'ють.\2р

 

П'ють горілку, ще й наливку,

Їдять пампушки,

Та ще й собі заглядають

На чужі жінки.

 

Чужа жінка, як ягідка,

Як вишневий цвіт,

А ти ж мені, шабелино,

Зав'язала світ.

 

Візьму я тебе, шабелино,

Та й за гострий край,

Пущу я тебе, шабелино,

В глибокий Дунай.

 

Плавай, плавай, шабелино,

Вчися плавати,

А я піду, молод жовняр,

Жінку шукати.

 

А як я собі, шабелино,

Жіночку знайду,

Тогди я тебе, шабелино,

До боку припну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

Зірвалася хуртовина.

 

Зірвалася хуртовина,

Топче збіжжя на лану,

Виряджала мати свого сина

На кривавую війну

 

Підеш, сину, моя дитино,

У завзятий, лютий бій -

Захищати рідну Україну,

Боронити нарід свій!

 

Як вернешся, сину, заквітчаю

Цвіт-калиною твій кріс, -

Не вернешся, тихо заридаю,

Хай ніхто не бачить сліз».

 

«Ой вернуся, ти, моя мати,

Як калина зацвіте,

Принесу я до твоєї хати

Сонце волі золоте!»

 

Ой у лісі, на полянці.

 

Ой у лісі, на полянці

Стояли повстанці.

Посходились до потічку

Вмиватися вранці.

 

Декотрі ся повмивали,

Декотрі ще спали,

Більшовицького нападу

Ся не сподівали.

 

Кулемети терескочуть,

Мов ті навіжені.

Крикнув сотник «Соловейко»:

«Хлопці, я ранений!»

 

Упов «Орел», упав Орест,

Упав «Соловейко».

Крикнув: «Слава Україні!

Будь здорова, ненько!

 

Будь здорова, дівчинонько,

І ти рідна, нене,

А ти, славна Україно,

Не забудь за мене!..»

 

1 стовпчик

 

 

 

 

 

 

 

Зажурились галичанки.

 (Плач галичанок).

 

Зажурились галичанки через тую зміну,

Що відходять У-су-су-си тай десь на Україну:

«Хто ж нас поцілує в уста малинові,\

В карі оченята, в чорненькії брови?»\2р.

 

«Не журіться, галичанки, та ще є «військові»,

Вони краще обіймають, як стрільці Січові.

Ті вас поцілують в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови».

 

«Ой не будуть галичанок інші цілувати,

І не будуть нас «військові» за стан обнімати

Ні, не поцілують в уста малинові,

В карі оченята, чорненькії брови.

 

А коли ви з України вернетеся знову

І, як перше, знов підете, з нами на розмову,

Тоді вже цілуйте в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови».

 

Подай, дівчино, руку на прощання.

 

Подай, дівчино, руку на прощання,

Бо, може, йду в останній раз,

Прийшла година, час іти до бою,

Пора сповнять святий наказ.

 

Пішли до бою темненької ночі,

І в небі місяць не сіяв,

Гармати били, а ми наступали,

Один по одному падав.

 

В бою я бачив раненого друга,

Він впав на землю ще живий,

З грудей червона кров текла рікою,

Останнє слово говорив:

 

Напишіть до батька, напишіть до неньки,

Напишіть до любої дівчини,

Що гостра куля грудь мою пробила

В бою за волю України».

 

Не було там батька, не було там неньки,

Не було там любої дівчини,

Лиш вірні друзі над ним поплакали

І висипали могилу.

 

3

Гей, на півночі, на Волині

 

Гей, там на півночі Волині,

Створилась армія УПА,

Щоби воскресла Україна,

І завітала свобода.

 

Про континенти там не знають,

Живуть там люди, мов в раю,

За тую волю золотую,

Волинь пролила кров свою.

 

Горіли села і містечка

Боролись хлопці скільки сил -

В перших рядах борців-героїв

Згинув Івахів наш Василь.

 

Упав наш лицар України

На полі слави, як борець,

Ціле життя страждав по тюрмах,

Геройська смерть сплела вінець.

 

Прощай, герою України,

Прощай наш друже дорогий

Твої діла нам незабутні,

А твій наказ для нас святий.

 

Сестра в селі рідненькім плаче,

Щодня виходить за село,

Чи не приїхав брат додому,

Чи не побачить ще його…

 

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь -

Твій брат умер, та жити буде

В піснях майбутніх поколінь!

 

Хай землю виорють гранати,

Зготують землю під посів,

В жнива побачать це дівчата,

Нас, партизанських косарів.

 

Ми вище прапор піднімемо,

Тризуб повернем до чола,

І крикнем: «Слава! Слава!

Слава Україні!»

Так, щоб здригнулася земля.

 

 

 

 

Вже сіло сонечко за гаєм.

 

Вже сіло сонечко за гаєм,

І соловей в саду співає,

А я весь вечір виглядаю

Кохану дівчину свою.

 

Приспів:

О, соловію, чому я так співать не вмію,

І не зумію я про кохання розказать?

А вечорами, своїми спраглими вустами

Я про кохання, я про кохання розкажу.

 

А соловейко на калині

Чудові трелі вигравав,

Своїй коханій любій пташці

Чарівну пісню все співав.

Приспів.

 

І знов над бистрою рікою

Стою у парі із журбою,

А там стежиною крутою

Вже з іншим любка моя йде.

 

Приспів.

Так знай же, любко, без вагання:

На двох не ділиться кохання!

Отож, кажу на прощавання:

«Люби його, як я тебе!»

Приспів.

 

Де згода в сімействі.

 

Де згода в сімействі, там мир і тишина,

Щасливі там люди, блаженна сторона,

Їх бог благословляє, добро їм посилає,

І з ними вік живе.

 

Де згоди немає, де мир не царить,

Там Бог не витає, добро їм не дарить,

І всі їх пожитки, худоба і дітки,

Все марно так біжить.

 

Пошли ж, Боже, радість, і мир, і покров

На нашу господу, на цей Божий кров,

І тихеє щастя, і в мислях согласся,

І щирую любов.

 

4

І в вас, і в нас.

 

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

                  Приспів:

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Хай у всіх вас буде-в місті і в селі-

Радісно на серці, повно на столі.

                   Приспів.

Хай біда і горе обмина ваш дім,

Доброго здоров»я зичим вам усім!

                    Приспів.

Хай про вас почуєм ми хороші вісті,

Що у вас аж троє діточок в колисці.

                    Приспів.

Прощавайте, друзі, вам низький поклін,

Щастя вам бажаєм,всі ми, як один.

                    Приспів.

 

Сховалось сонце за горою.

 

Сховалось сонце за горою,

Туман легенький землю вкрив,

Шепоче вітер з осокою,

І гай зелений потемнів.

Далеко співи десь лунають,

На небі зірка миготить,

Отари з поля поспішають

У холодочок відпочить.

Блакитне небо обгорнуло

Усю рослину, всіх людей,

Село в садочках потонуло,

Затьохкав пісню соловей…

Моя Вкраїно, мій ти раю,

Ти чарівниченько моя!

Я без кінця тебе кохаю,

Ще й більш кохати хочу я!

Хотів би я тебе руками
До серця щиро пригорнуть,
У вічі глянуть, все сказати,
І вже тоді навік заснуть.

О, Україно, рідні села,
Дніпро-Славута золотий,
Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний.

 

Гей, нуте, хлопці.

 

Гей, нуте, хлопці, славні молодці,

Чом ви смутні, невеселі?

Хіба в шинкарки мало горілки,

Пива і меду не стало?

Повнії чари всім наливайте,

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!

 

Вдармо об землю лихом-журбою,

Щоб стало всім веселіше,

Вип'єм за щастя, вип'єм за долю,

Вип'єм за все, що миліше!

 

Пиймо ж, панове, пиймо, братове,

Пиймо, ще поки нам п'ється,

Поки недоля нас не спіткала,

Поки ще лихо сміється.

 

Колихала мене мати.

 

Колихала мене мати

Та й казала: «-Люлю,

Як виростеш, моя доню,

Давай хлопцям дулю».

 

Не ти ж мене колихав,

Не ти ж мене няньчив,

Бодай же ти не діждав,

Щоб мене ти навчив.

 

А мій милий умер, умер,

А в комору дуду запер,

А я пішла муку брати,

Тай почала в дуду грати.

 

Як пішла я муку брати,

Тай почала в дуду грати.

Пішла же я по коморі

І в присядки, і в долоні.

 

Святий Павле, святий Петре

 

Святий Павле, святий Петре,

Беріть ключі золотії,

Беріть ключі золотії,

Відкривайте рай та пекло-2 р.

Рай та пекло відкривайте,

Грішні душі випускайте,

Тільки теї не випускати,

Що зневажала батька й матір-2р.

Батька й матір зневажала,

Бідних в хату не пускала,

Не пускала, не пригріла,

Людям добра не робила-2р.

Святий Павле, святий Петре….

 

5

Віють вітри, віють буйні.

 

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться.

Ой болить моє серце,

А сльози не ллються!

 

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

 

Не поможуть сльози горю,

Серцю легше буде.

Хто щасливим був часочок, -

Повік не забуде.

 

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі,

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?

 

Що на полі, на пісочку,

Без роси на сонці…

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

 

 «Де ти милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди, подивися!

 

Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю».

 

До кого ж я пригорнуся

І хто приголубить,

Коли тепер нема того,

Який мене любить?..

 

О, пам'ятаю я той час

 

Весняні квіти не цвітуть,

Зморожені вітрами.

Як посіпаки нас взяли,

Знущалися над нами.

О, пам'ятаю я той час,

Ти плакала за мною

І на прощання раз-у-раз

Махала хустиною.

Вночі забрали нас скоти

Погнали до Сибіру.

Щоб нашу волю розтоптать

І сплюндрувати віру.

О, пам'ятаю я той час

Коли село горіло

І було чути плач дітей

Матерям серце мліло.

 

Знайшли кати для нас тюрму

Тут будем вікувати.

Чужий тут край кругом бринить 

А вітер свище в грати.

Не плач, матусю, не журись,

Ще згине ця руїна

І наша віра переможе,

Воскресне Україна.

 

Ми України не дамо,

Ні Києва-столиці,

Ми ворогів всіх розіб'єм

І станем на границі.

І розцвітуть по всій землі

Знамена жовто-сині

І наша пісня задзвенить

По цілій Україні.

 

Я споминаю вечір той

(с. Вишнів)

 

Якщо калина не цвіла,

То не ламай калину,

Коли ти в армію їдеш,

То не кохай дівчину.

Пр.

Я споминаю вечір той,

Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною

 

Була в мене дівчина раз

Вона для хлопців щира

Раз у вишневому саду
Вона родила сина

Пр.

Було мене не провожать

Поганої погоди,

Було мені не завдавать

Гарячої любови.

Пр.

 

 

 

6

Не ламай калину

 

1.Коли калина не цвіла,

То не ламай калину.
Коли ти в армію ідеш,
То не кохай дівчину.

Пр.:

Ой помню, помню, я той час,
Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

 

2.Як їхав хлопець до війська,
Дівчина присягала,

Казала: буде вірно ждать,
Хустину дарувала.

Пр.:

Ой помню, помню, я той час,
Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

 

3.Пройшов годок, пройшов другий,

Козак з війська вертає,

Сади цвітуть, душа тремтить,

Аж серце завмирає

Пр.:

Вишневий сад, зелений гай,

Калина коло хати,

Стріча солдата-вояка

Старенька його мати.

 

4.Коли калина й одцвіте,

Тоді ламай калину.
Коли ти з армії прийдеш,
Тоді кохай дівчину.

Пр.:

Ой помню, помню, я той час,
Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

 

Якщо калина не цвіла

(Вол.-Волинський)

 

Якщо калина не цвіла,

То не ламай калину.

Якщо ти в армії не був,

То не кохай дівчину.

Приспів:

Я пам'ятаю вечір той,

Ти плакала за мною

І на прощання раз у раз |

Махала хустиною.(2)

 

 

 

 

Чи пам'ятаєш, милий мій,

Як то село зоріло,

А моє серце молоде

І нило і горіло?

Приспів.

А хлопець з армії прийшов, -

Дівчина заміж вийшла,

А хлопець був ще молодий,

Сльозами лиш обмився.

Приспів.

Якщо калина відцвіла,

Тоді ламай калину,

Якщо ти з армії прийшов,

Тоді кохай дівчину.

Приспів.

 

Коли калина розцвіла

(Волинський нар. хор)

 

Коли калина розцвіла,

То не ламай калину,

Коли дівчина молода,

То не чіпай дівчину.

Пр.:

Ой помню, помню я той час,

Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз

Махала хустиною.

 

Ой був у мене Васильок,

Казав, що буде брати.

Солодкі речі говорив,

Навчив мене кохати.

Пр.

 

Отак кохалися вони,

Та й через тую зиму,

Пішов до війська він служить,

Покинувши дівчину.

Пр.

 

Якби я знала, Васильок,

Що ти підеш служити,

То вишиваних подушок

Могла і не стелити.

Пр.

 

А краще було б постелить

Вівсяную солому

І на прощання раз-у –раз

Прогонити додому.

 

1 стовпчик

 

7

Ой звечора все поснуло…

 

Ой звечора все поснуло

Тільки місяць сяє.

У вишневому садочку/

Соловей співає/2 р.

 

Співай, співай, соловейку,

Аж до сходу сонця.

Хорошая дівчинонька

Сидить край віконця.

 

Сидить вона край віконця

Як та квітка в полі,

Що ж по тому, що я гарна,

Як не маю долі.

 

Людська доля ходить полем,

Колоски збирає,

А моя десь, ледащиця,

За морем гуляє.

 

Частівки

 

На столі стоїть стакан,

А в стакані-лілія.

Мене Галькою зовуть,

Бідношей – фамілія.

 

Я у Вишневі вродилась,

В Вишневі юність пройшла,

Тепер мене моя доля

До Києва завила.

 

Кажуть люди я похудла,

Кажуть, що поправилась,

Мені митника робота

Вельми понаравилась.

 

Мені в Луцьку обіцяли

У Волинський хор узять,

А я Валєру полюбила,

Та й прийшла сюди співать.

 

До дванадцяти часов

Я була на танцях,

Зразу спати захотілось,

Як після коханця.

 

Свині з кучі виглядають,

Похотіли їсти.

Я на танцях так стомилась,

Хочу тико сісти.

Чоловіче ж ти, мій любий,

Поцілуй же мене в губи,

А я тобі та й заграю,

Хорошенько заспіваю.

Бо я того тобі дам,

Що ти зроду не видав.

 

******************************

Раз послала мене жінка до куми по квочку,

Тепер маємо ми птицю, кума ж має дочку.

Ой, не грайте музики, бо порвались черевики,

А ти бубне не бубни, бо розлізлись шкарбани.

Якщо син горілку п’є, криє вас всіх матом,

Не сваріться, скоро він стане депутатом.

А у наших депутатів є такі традиції:

Врізав у вухо, стукнув раз - і ти в опозиції.

 

Що живемо вже в раю, ми не знали й досі,

Як Адам із Євою - такі ж голі й босі.

Ой, гоп, мабуть все! Досить вам співати.

Не дай Боже доведеться сухарі сушити. Все!

***********************

Милий в танці розходився,

Аж штани упали.

Хто на його подивився,

Гарбуза не дасть вже.

***********************

А в печі пироги печуцця

 

А в печі пироги печуцця,

А Дітям їсти не даюцця.

Один доти заглядав,/

Поки таки не достав, тай із'їв/2р.

 

А в Печі Пирогів не стало,

Він поліз на Гору по Сало.

Того Сала не дістав,

Послизнувся тай упав, ой упав!

 

Ой вийшов Хазяїн із Хати,

Тай став його дручком обертати:

-Чекай, чекай, Панотче,

Не полізу поночі на цей раз!

***************************

 

 

 

8

Годі скиглити, стогнати.

Час співати й танцювати!

 

Добрий настрій гарантую, ще й від сміхів коліки,

Як частівки заспіваю про наші недоліки.

Ой, грай, вигравай, баян голосистий -

Правду матку всім скажу, може хто і у вухо свисне.

 

Подивися вражий сину хто нам знищив Україну

Не чужинці турки, а свої придурки!

Ой, гоп, гопа, гопа, щось не хоче нас Європа,

Ми ж не хочемо до Сходу. І вгоди такому роду.

 

Віддали ракети ми, стали мирними людьми,

Залишили для порядку самопала і рогатку.

Пів країни хоче в НАТО, інші ж криють всії їх матом.

Як нам жити, що робити, як, нас, дурнів помирити

 

А у фермера Івана чобіт рваний, свитка драна,

Ні курей, а ні свиней, зате шестеро дітей!

Ой, гоп, моя мила, куплю собі той і вила,

А тобі куплю граблі. ми ж фермери на селі!

 

Дід Мусій свідомість втратив, розстягнувся серед хати,

Бо побачив бідний зранку, як сусід вмина кров'янку.

Ой, гоп, моя люба, я беззубий й ти беззуба,

Та це нині не біда - економиться їда.

 

Смерть прийшла до діда Гната, він жене її дурну,

Бо за вік не зміг зібрати на одежу і труну.

Ой, раз, іще раз, заплатив за світло й газ,

За квартиру, за водицю - кладу зуби на полицю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Люди ходять за Назаром. черга, знаєте, яка!

Нищить дядько перегаром колорадського жука!

Ой, гоп, гопака, гарний настрій в козака,

Дали цукру на зарплату, а ще й дріжджі мають дати.

 

Не журиться дядько Савка, є у нього безрукавка,

Туфлі два на праву ногу - ще заможний, слава Богу!

Ой, гоп, ни-ни-ни, пес порвав мені штани.

Обіцяли дать зарплату, може вистачить на латку.

************************

Ой летіли гуси, сіли на помості,

Напилися хазяї, а тверезі гості.

 

І келишок білий і горілка добра,

Аби мене попросили, то випила б зо два.

***********************

У Марії під вікном викопана яма,

Ни вилизу з-за стола, бо я ще не п’яна.

 

У Марії під вікном росли дві берези,

Напилися хазяї, а гості тверезі.

 

Горілочка смаковита

 

Горілочка смаковита,

Горілочка з буряка,

Як я буду йти додому,

Не став з мене дурака.

Горілочка смаковита,

Горілочка з маком,

Як я буду йти додому -

Не став мене раком!

 

Ожини

 

Де берізки одбігли від гаю,

Де за вільхами вітер приліг.

Ми з тобою ожин назбираєм/

Дивних ягід моєї землі/2

У село повернемося пізно,

Вслід нам гляне цікавість з воріт

І шумітиме спогадом ліс нам/

У роздоллі росистих доріг/2

Не шукайте, ви, люди, провини

І не будьте, матусю, сумні,

Наші руки скололи ожини/

Ну, а губи обвітрила ніч/2

 

9

Зійшов місяць із-за хмари

 

Зійшов місяць із-за хмари,

А зіроньки миготять,

Не пускає мати дочку/

В сад вишневий погулять/2 р.

 

Пусти ж мене, моя мамо,

Я там довго не буду,

Соловейко заспіває,

Я його послухаю.

 

Не поможе, моя доню,

Не поможе цяя річ,

Відчини своє віконце,

Слухай його цілу ніч.

 

Іще півні не співали,

Дочка плакала вісні.

Мати зятя вибирала,

Дочка думала, що ні.

 

(А вже місяць випливає,

Люди кажуть - в чому річ,

Мати зятя вибирає,

Дочка плаче цілу ніч.)

 

Ой врізала пальчик, ой болить

 

Ой врізала пальчик, ой болить,

Зелений листочок не гоїть,

Зелений листочок не гоїть, не гоїть,/

Поцілує милий-загоїть/2р.

 

Ой що то за хлопець, як зветься,

Він до мене гарно сміється.

Я б його любила б душею, душею,

Якби він назвав мя своєю.

 

Ой що то за хлопець як ружа,

Взяла б його собі за мужа,

Я б йому роботи не дала, не дала б,

Тільки для красоньки тримала б.

 

А він мав приїхать в суботу,

Як я мала пильну роботу,

Як я мала плаття пошити, пошити,

А він пішов іншу любити.

 

А він мав приїхать в неділю,

А я мала пильну надію,

А я мала плаття прасувать, прасувать,

А він пішов іншу цілувать.

Ми українські партизани.

 

Ми українські партизани

Рушаєм лавами у бій,

За нашим прикладом повстане/

Народ вже інший, не такий/2

 

Вже грають сурми, близько воля

Вже рветься серце, кличе кров,

В борні кується наша доля/

Встають заковані з оков/2

 

Там десь далеко, на Волині,

Створилась армія УПА,

Аби воскресла Україна/

І завітала свобода./2

 

Горіли села і містечка,

Страждання й горе звідусіль,

У лавах земляків-героїв/

Упав Івахів наш Василь./2

 

Прощай, герою України,

Прощай, наш друже дорогий,

Твої діла нам незабутні,/

А твій наказ для нас святий./2

 

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь,

Твій брат помер, та жити буде/

В піснях майбутніх поколінь!/2

 

Ми українські партизани,

Не знаєм що такеє страх,

В руках в нас бомби і нагани/

А хата наша у лісах/2

 

Ми вище прапор піднімемо,

Тризуб повернем до чола,

І крикнем: «Слава! Слава! Слава!»/

Так, щоб здригнулася земля./2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Пийте, хлопці, горілойку

 

Пийте, хлопці, горілойку,

Завтра не буде,

Прийде карта, вой да повалання/

До війська підемо/2

 

Прийшла карта повалання,

Рекрут собирайся,

Молодая, вой да дівчинонько,/

Дома зоставайся/2

 

Запрягайте, хлопци, кони,

Кони воронеї,

Та й поїдем, вой да до прийому/

Хлопци молодеї/2

 

Як завезли гарних хлопців

Під залізні брами,

Поставили, вой да гарних хлопців/

Довгими рядами/2

 

Ой як вийшов сам капітан,

Та й став промовляти,

Що такеї, вой да гарні хлопці/

Підуть воювати/2

 

Чи я тобі, капітане,

Пириорав межу,

Що ти мене, вой да одягаєш/

В воїнську одежу/2

 

Чи я тобі, капітане,

Дитину (коника) зарізав,

Що ти мені, вой да молодому/

Кучері й обрізав/2

 

Пісня про Волинь

 

Ти у гаях, озерах і долинах,

Ти у розлогих вербах і калинах,

Ти вся в льонах, що грають мов перлини,

Ти рідна мати Лесі Українки.

        Приспів:

Гойда як море, Світязь хвилю синю,

Зовуся я красунею Волинню,

Я вся в гаях, озерах і долинах,

Я вся в розлогих вербах і калинах.

Ти у хлібах, янтарних, мов жар-птиця,

Ти у стрімкому леті, як орлиця,

Любов даруєш хлопцям і дівчатам,

Бо ти щаслива й долею багата

Приспів:

Горджуся я і доньками й синами,

Землею й мирним небом, що над нами,

Де грає ніжним цвітом, як барвінки,

Безсмертна слава Лесі Українки

Приспів

 

Ми ідем за Україну

 

Гей, вкраїнці, милі браття,

Пора повстати,

За Вкраїну і за волю

Не жаль вмирати.

Приспів: Раз, два, три, чотири/

                Ми їдем за Україну-2р. Гей!

Станьте в лаву, милі браття,

Як наш перший рій,

Відступати в бою, друже,

Ні на крок не смій!

    Пр.

Ми ідем за Україну

Катів стріляти,

Щоб в москалів на колінах

Та й не стояти

    Пр.

Гей ти, брате, наш рідненький

Маєш синів три,

Виряджай їх на Вкраїну

Й сам за ними йди!

    Пр.

Гей, ти, сестро, наша рідна,

Маєш синів сім,

Як здобудем Україну,

Буде добре всім!

      Пр.

Гей, повстанем всі до бою

За рівні права,

Аби була Україна

Та й самостійна!

       Пр.

За соборну Україну

Не жаль вмирати,

Аби землі українські

 Всі позбирати!

    Пр.

За Вкраїну і за волю

Не жаль вмирати,

Аби перед усім світом

На ноги встати!

Приспів: Раз, два, три, чотири

                Ми їдем за Україну-2р, Гей!

 

 

11

Я сьогодні від вас від'їжджаю

 

Я сьогодні від вас від'їжджаю

Захищати ріднесенький край

Може вернусь, а може загину, гей/

Ти, дівчино, про мене згадай./2

 

Як згадаю тихесенький вечір,

Як обоє кохалися ми

Твоє личко - рожевий цвіточок, гей/

Твої очка чарують мене/2

 

А щорання старенька матуся

Свого сина в віконце визира

Чи повернеться з східного фронту, гей/

Чи полегшить матусі життя/2

 

Ви не плачте, старенька матусю,

Бо синочка на світі вже нема

Він загинув на східному фронті, гей/

Залишилась могила сумна/2

 

Десь там в полі могила синіє

Кругом неї шовковая трава

Поскидайте, ви, хлопці, мазепинки,гей/

Бо вже вірного друга нема/2

 

Стрілецька

(с. Вишнів, записано від Селегейни Насті)

 

Йшли бійці до війська, за Україну

Кожен з них покинув вдома дівчину.

 

Як зайшли до війська, стали на Ура!

Всі разом скрикнули: Гей, Ура! Ура!

 

А батько старенький окопа копав

Бачив від здалека як стрілець упав.

 

Але ж він не вірив сам своїм очам

Підійшов до нього, а то син лежав.

 

Назбирав він досок, зробив йому дім

І гірко заплакав: ой ти, сину, мій.

 

Як прийшов до хати, сів він край стола,

Схилився на руку: болить голова.

 

А мати питає: ой ти, мужу, мій

Чи живий на фронті син наш дорогий.

 

 

Ой живий він, живий, в темному гробу

Висока могила на грудях йому.

 

Мати як почула, впала, зомліла

Три рази зітхнула, з жалю померла.

 

А батько старенький вийняв лівольвер

Вдарив собі в груди, тяженько помер.

 

Як на мому полі

(с. Вишнів, записано від Селегейни Насті)

 

Як на мому полі пшаниця родила

То тоді до мене родина ходила – 2р.

 

Як на мому полі кукіль уродився

То тоді від мене всьой рід відхилився – 2р.

 

А у мене роду: два брати із роду

Два брати із роду, хороші на вроду – 2р.

 

Браття мої, браття, браття-соколята

Приїдьте до мене на великі свята – 2р.

 

Сестро наша, сестро, далека дорога

Далека дорога, ти, сестро, й убога – 2р.

 

Ой хоч я убога, то я таки щира

Сім день заробляла, братів угощала – 2р.

 

То медом, то перцим

А ще й щирим серцим

 

Ой куди ж ви, голубочки

 

Ой куди ж ви, голубочки, та й полетите,

Куди ж моє дівування та й понесете,

Та й понесете

 

Полетіли голубочки та й у небо,

А вже ж мого дівування та й не треба,

Та й не треба.

 

Зав’яжу я дівування у хустину

Покладу я дівування в нову скриню

В нову скриню.

 

Розв’яжу я дівування, подивлюся

Та й за своїм дівуванням пожурюся. Пожурюся

 

12

Кури, мої кури

 

Кури, мої кури, кури-чубатури

Якби мені чоловіка до меї натури-2р.

Щоб горілки не пив, табаку не нюхав

Чужих жінок не любив, одну мене слухав-2р.

 

Аж приходить милий, увесь у болоті

А він мені каже, що був на роботі-2р.

Ой дай мені, Боже, вечора діждати

То я піду до куми новость узнавати-2

 

Ой зайшла я до куми, стала під стіною

А мій миленький сидить до вікна спиною-2р.

Кума йому чарку, він куму за литку,

А я цього не стерпіла, та й вибила шибку-2р.

 

Як зайшла додому, уся заболіла

Біленькою хустиною голову повила-2р.

Аж приходить милий: коли заболіла?

Коли в твої кумуні шибонька летіла-2р

 

Ой дай мені, Боже, раночку діждати

То я піду до куми новость узнавати-2 р.

Ой зайшла я до куми, кума ще не вмита

Ой чого в вас ,кумуню, шибонька розбита -2р.

Є у мене курка, курка полохлива,

Вона мені, кумуню, шибоньку розбила.

Будуть тобі кури голову клювати

Як ти будеш чоловіків чужих напувати-2р.

Кури ж мої, кури, кури зозулясті

Якби мені у куми чоловіка вкрасти-2р.

 

Наливаймо, браття, кришталеві чаші

 

Наливаймо, браття, кришталеві чаші
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші! Гей, гей!

Щоби Україна повік не стогнала
Щоби наша слава, козацькая слава
Во вік не пропала! Гей, гей!

Бо козацька слава кровію полита.
Січена шаблями, рубана мечами,
Ще й сльозами вмита! Гей, гей!

Козаку не треба ні срібла, ні злата,
Тільки б Україна не була катами
На хресті розп'ята! Гей, гей!

То ж гуляймо, браття, поки є ще сила,
Поки до походу, поки до схід сонця
Сурма не сурмила! Гей, гей!

Подай, дівчино, руку на прощання

 

Подай, дівчино, руку на прощання
Може, в останній вже раз…
Прийшла година — час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ!

 

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли,
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному падали.

 

Бачив я, бачив раненого друга –
Він впав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

 

Напиши до батька, напиши до неньки,
Напиши до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
В бою за волю України!

 

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини,
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини!

 

Накрутили кучері дівчата

 

Накрутили кучері дівчата

Ще й підвели брови для краси

Тільки ти роби як вчила мати/

Не відрізуй русої коси/2

Хай вона росте густа та пишна

Чорнобровим хлопцям на біду

Я ж тобі моя, чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету/2

Я вплету троянди коли роси

На лугах срібляться золотих

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них/2

Кажуть, всі дівчата однакові,

Тільки ти у мене лиш одна

Полонила серце юнакові,

А ключі від нього не дала/2

А коли настане день весілля,

Коси ти розпустиш до колін.

Ой яка красива, моя мила,

Не влюбитись в тебе я не зміг.

 

 

 

 

 

 

13

Розпрощався стрілець із своєю ріднею

 

Розпрощався стрілець із своєю ріднею
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за козацький звичай
Здобувати в бою перемогу.

 

Відгримів лютий бій у широкім степу,
День кривавий надвечір схилився,
Лиш трава шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

 

Ой коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Ти не рий сиру землю копитом,
Біжи, коню мій, скажи неньці моїй,
Що я впав за Вкраїну забитий.

 

Нехай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною вже кряче.

 

Ряди за рядами ідуть партизани,
До походу гармата їм грає,
За волю і честь лиш березовий хрест
Дрібні сльози на шлях проливає.

 

Та слава козацька не вмре, не загине,
Будуть люди про нас говорити,
Що жили козаки і отут полягли –
Вони вміли свій край боронити.

 

Любо, братці, любо

 

Як батько заграє, ворог враз ридає,
То є йти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до Батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить

З нашим отаманом не приходиться тужить

 

Із-за валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр
Висікти сволоту, — цівку плечем впер.
А першая куля, а першая куля
Порснула по мені, та й спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Ранила коня ще засвітла дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

 

А третяя куля, а третяя куля
Цілила в мене, — мого коня мине.
Як терпець урвався, то не налякать.
Тільки дотягнуться, а на смерть начхать.

Не сумуйте, Батьку, нічого пенять.
Ті, хто виноваті, — вже навіки сплять.
А що не владнали, та не домайстрували.
Буде того зілля нашим дітям дорубать.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить

 

Годі на сьогодні, браття, храбрувать.
Коні потомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тільки волі та й буланого коня.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить

 

Як гуляв я три роки


Як гуляв я три роки

Та й не знав я мороки,
Аж до тої пори:
Чорнява дівчина
Любити не хоче,
Ой хоч ляж та й умри.

Раз прийшов я до хати,
Став в вікно заглядати -
Там сидять старости,
Сидять-розмовляють,
Дівчину питають:
«Чи підеш заміж ти?»

І батько, і мати
Вже згодні віддати,
А братики - ні.
Брати ж мої милі,
Орли сизокрилі,
Ой поможіть мені.

Брати, вірні други,
Привели до лугу -
Ну, а я про те знав:
Як батько мій неньку
Іще молоденьку
Так узяв та й украв!

 

 

 

 

 

14

Ой у полі червона калина

 

Ой у полі червона калина похилилася

Чогось наша славна Україна зажурилася

А ми тую червону калину підіймемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо

 

Не хилися, червона калино, все в гору рости,

Не журися, славна Україно, ми твої сини

Ми за тебе, червона калино, не забудем,

Ми для тебе, славна Україно, кращу долю здобудем.

 

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт

Не журися, вільна Україно, маєш славний рід,

Білим цвітом червона калино, заквітчайся

Славним родом, наша Україна, гей гей розвеселяйся.

 

Марширують наші добровольці у кривавий тан

Визволяти братів-українців з московських кайдан

А ми тії московські кайдани розірвемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо.

 

Там, у полі, ярої пшенички золотистий лан

Починають наші добровольці з москалями тан

А ми тую ярую пшеничку ізберемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо.

 

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів

Та й прославить по всій Україні січових стрільців,

А ми тую стрілецькую славу збережемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо.

 

 

 

 

 

 

 

Ой піду я від рова до рова

 

Ой піду я від рова до рова

Чи не їде голова, голова.

Ой не їде, ой ні, ні, ой ні, ні,

Тико їде бригадир на коні.

 

Бригадирцю, ти хороший мужичок,

Бодай мені буряків тлумачок.

Бодай мені буряків пудів два,

То вижену самогонки бутлів два.

 

Самогонка ще й не капає,

Бригадир за двері лапає:

Ой, Марусю, ти хороша ланкова,

Чи у тебе самогоночки нема.

 

Ой їй Богу, що нима, то нима,

Було трохи і ту випив голова.

 

Ой на горі, на Маківці

 

Ой на горі, на Маківці

Там стояли січовії стрільці

 

Приспів:

Хлопці, підемо

Боротися за славу

За Україну, за вільнії права,

Державу.

Хлопці підемо

Боротися будемо

За Україну, за вільнії права!

 

На машину посідали,

Та ще й пісню заспівали.

Пр.

Наша сотня вже готова,

Завтра їдем до Кийова.

Пр.

А в Кийові бій великий,

Там лютують більшовики.

Пр.

Наші хлопця гарно б'ються

Йдуть до бою ще й сміються

Пр.

Україна, наша мати,

Як здобудем, будем мати.

Пр.

 

15

В Україні радість стала

 

В Україні радість стала,

Да радість стала, да гей.

Що Вкраїна знов повстала,

Та знов повстала, та гей.

Пр.: Наказ: Струнко! Вправо глянь!

Там скачуть карі коні,

Там грають барабани,

Б'ють шаблями вправо-вліво

Щоб серце не боліло, да гей!

Як москалі наступали,

Да наступали, да гей,

Україну руйнували,

Да руйнували, да гей.

Пр.

Сорок тисяч наступали,

Да наступали, да гей,

Україну руйнували,

Да руйнували, да гей.

Пр.

Сорок тисяч наступали,

Да наступали, да гей,

Кров невинну проливали,

Да проливали, да гей.

Пр.

Гей, ви, хлопці, не сумуйте,

Да не сумуйте, да гей,

Беріть кріси, йдіть воюйте,

Да йдіть воюйте, да гей.

Пр.

Уставаймо брат за брата,

Да брат за брата, да гей,

Україну захищати,

Да захищати, да гей.

Пр.

Бо настала та година,

Да та година, да гей,

Воскресає Україна,

Да Україна, да гей.

Пр.

 

Ой там у лісі, в темнім бору

 

Ой там у лісі, в темнім бору

Повстанці наші йдуть.

І на руках своїх могучих

Товариша несуть.

            Пр.(1):

    І знову хмари потемніли,

   А з моря йде туман,

   Скажи, скажи чого задумав,/

   Скажи наш отаман/2

 

А той товариш- хлопець бравий,

Повстанець молодий,

Він цілий кров'ю обіллятий

З розбитими грудьми.

Пр.(2):

І знову хмари потемніли,

Стріляв наш кулемет,

Комуна боса утікає,

УПА іде вперед!

А як же вийшли на поляну,

Сказали: сотня, встань, встань,

Сказали: сотня, встань на струнко!

І на могилу глянь!

           Пр.(1).

Спи, наш друже, хлопче бравий, Відважний молодий,

Тебе ми з честю поховали,

А завтра підем в бій.

            Пр.(2).

 

Ой там за морями широкеє поле

 

Ой там за морями широкеє поле

Туманом повите,

Ой там за лісами високеє небо/

Чорні галки вкрили/2

 

Ой ви, галки, галки ви, чубарки,

Підніміться вгору

Ой ви, хлопці, славні запорожці,/

Верніться додому/2

 

Ой ради б ми до гори підняться,

Туман налягає,

Ой ради б ми додому вернуться,/

Петро не пускає/2

 

Ой не так той Петро,

Петро той проклятий,

Як Петрова мати,

Хоче нами, нами, козаками,/

Турка звоювати/2

 

Вона нами, нами, козаками,

Турка не звоює,

Вона нами, нашими тілами,/

Орлів нагодує./2

 

Вона нами, нами, козаками,

Турка не звоює,

Вона нами, нашими кістками,/

Дунай загатує./2

 

16

Шуміла ліщина 

 

Шуміла ліщина, шумів тихий гай./

Чарівну дівчину козак покохав/2р.

 

Він клявся, божився, що любить її/

До сонця, до місяць до зірок ясних/2

 

Дівча не зважало, що він ї любив,/

Вона приказала, щоб матір убив/2

 

Іди ж ти, козаче, у темні ліси/

І мамине серце мені принеси/2

 

Три дні і три ночі козак сумував/

На четверту нічку серденько виймав/2

 

Прийшов до дівчини, на порозі став/

І мамине серце їй в руки віддав/2

 

Козаче, козаче, що ж ти наробив/

Я пожартувала-ти матір убив/2

 

Ти матір убив, в тебе мати рідна,

Ти й мене уб'єш, бо я тобі чужа/2

 

Іди ж ти, козаче, у темні ліси,/

Шукай собі пари до свої краси/2

 

Шуміла ліщина, шумів тихий гай./

Чарівну дівчину козак покидав/2р.

 

Волинське танго

 

Це було на Волині,

Де ромашки цвітуть,

Де співають дівчата,

Гарні хлопці живуть,

Там я хлопця зустріла/

Гарний він, молодий,/

З голубими очима/

І з лиця показний/2

 

Тихо Прип'ять шуміла

Між крутих берегів

Ти стояв і несміло

Про любов говорив

Подаруй мені ночі/

Подаруй мені сни/

Забери в мене смуток/

І розвій його ти/2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я його полюбила

Коли квітла весна

Білосніжні ромашки

Я йому принесла.

Він узяв ці ромашки/

До грудей притулив/

І сказав лиш три слова:/

Я тебе розлюбив/2

Було сумно на серці,

Коли чула слова:

Я тебе розлюбив вже

Ти даремно прийшла.

Ти не станеш моєю,/

Бо я іншу люблю/

А ці білі ромашки/

Я її віднесу/2

Цю волинськую пісню

Я дарую тобі,

Щоб любов була вірна,

Говорив ти мені.

Ти – володар полів,/

Капітан кораблів,/

Я тебе полюбила,/

То ж навіки будь мій/2

 

Котилася бочечка

 

Котилася бочечка дубовая

А в неї горілойка медовая-2р.

 

А в неї горілочка медовая

То б я неї випила, молодая-2р.

 

То б я неї випила, без отвєту.

Ой десь мого милого вдома нєту-2р.

 

Десь поїхав милий мій на риночок

А я, молодесинька, й у садочок-2р.

 

А я, молодесинька, й у садочок

Нарву свому милому ягідочок-2р.

 

Гнула, гнула гілочку, й не догнула

Сперлася на рученьку, та й заснула-2р.

 

Сперлася на рученьку, та й заснула

Як приїхав милий я й не почула-2р.

 

Устань, устань, милая, пробудися

На свою калясочку подивися-2р.

 

Бо твоя калясочка золотая

Сєдим та й поїдемо, дорогая-2р.

 

17

Між горами, між лісами

 

Між горами, між лісами

Ясний місяць зійшов,

Освітив він небо й землю,

В саду пару знайшов,

Один місяць був за свідка

Як сиділи ми вдвох,

Цілував моє личенько,

Соловейко тьох-да тьох.

Зібралися всі дівчата

У ліс по квітки,

Розійшлися по всім лісі,

Стали рвати квітки.

А одная дівчинонька

Тих квіток не рве,

Затужила за миленьким,

Що до війська йде.

Щось у лісі шелеснуло-

Дівчина стоїть.

Біля неї гарний хлопець

На коні сидить

Скочив з коня вороного,

Коня прив'язав.

Обняв дівча рученькою

Ще й поцілував.

Не цілуй мене, козаче,

Не цілуй мене.

Ти до війська від'їжджаєш-

Забудеш мене

Козак з війська повертає-

Іншу пригорнув,

А про мене, молодую,

Навіки забув.

Ти гадаєш, дівчинонько,

Тепер як колись:

Одне одного не знає,

Батько каже: Женись!

 

Ой там у лісі, під дубиною

 

Ой там у лісі, під дубиною,

Сидів там голуб з голубиною-2р.

 

Вони сиділи, парувалися,

Сивими крильцями обіймалися-2р.

 

Ой десь узявся стрілець з-за дуба,

Стрілив з-за дуба, забив голуба-2р.

 

Голуба забив, голубку злапав,

Заніс додому, гірко заплакав-2р.

Дав її їсти, дав ї пшаницю

Дав її пити води з кринеці.-2р.

 

Лав її їсти, дав її пити

Чом не п»єш, не їсиш, бідна вдовице-2р.

 

Як же мні їсти, як же мні пити

Нема голуба, нема з ким жити-2р.

 

Ой єсть у мене сімсот голубів,

Вибирай собі которий любий-2р.

 

А я літала, та й вибирала-

Нема такого, як я кохала-2р.

 

Ой, нехай буде сімсот чотири-

Нема такого як був мій милий.2р.

 

Бо мій миленький, голуб сивенький,

Крильця рябенькі, сам чубатенький-2р

 

Крильця рябенькі, сам чубатенький-2р

Нема такого, як мій миленький-2р.

 

Біла акація

 

Нам цілу ніч соловейко наспівував,

Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч,

Пахощі дивні акації білої

Аж до нестями п'янили в ту ніч.

 

Місто вмивалось весняними зливами,

Танув Узвіз в срібнім сяйві надій.

Вальсом пелюсток кружляли,щасливі ми,

Часом досвітнім були молоді.

 

Роки промчали. Невже ми посивіли?

Де ж свіжий чар ніжних квітів живих?

Тільки зима заметілями білими

Нам нагадає сьогодні про них.

 

В час, коли вітер зітхає знесилено,

В небі згасає остання зоря,

Квіти духмяні акації білої

Марять майбутнім, де юність моя.

 

 

 

 

18

Де б я не ходила

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїй матусі дякувала:

-Дякую тобі, мамо, що будила мене рано,/

Більш не будеш, не будеш/2р.

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своєму тату дякувала:

-Дякую тобі, тату, що зробив для мене хату/

Більш не будеш, не будеш/2р.

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своєму брату дякувала:

-Дякую тобі, брате, що водив ти хлопців в хату/

Більш не будеш, не будеш/2р.

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїй сестричці дякувала:

-Дякую тобі, сестро, що чесала косу чесно/

Більш не будеш, не будеш/2р.

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїм порогам дякувала:

-Дякую вам, пороги, що збивали хлопцям ноги/

Більш не буде, не буде/2р.

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїм воротам дякувала:

-Дякую вам, ворота, де стояла хлопців рота/

Більш не буде, не буде/2р.

 

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своєму подвір'ю дякувала:

-Дякую вам, подвір'я, де гуляло все весілля/

Більш не буде, не буде/2р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А я чорнява

 

Якби в лісі гриби не родили,

Якби дівки у ліс не ходили,

А я чорнява, гарна кучерява/

Грибів не збирала, з козаком стояла/2

 

Якби в лісі не цвіла калина,

Якби в батька не росла дівчина,

А я чорнява, гарна кучерява/

Росла-виростала, парубкам моргала/2

 

Якби дівки вечорами шили,

На вулицю гулять не ходили,

А я чорнява, гарна кучерява/

Шила-вишивала, хлопців чарувала/2

 

Ой ви, хлопці, не беріть мороки,

Є у мене хлопець синьоокий,

А я чорнява, гарна кучерява/

Його цілувала, рушничком в'язала/2

 

*****

Якби в лісі гриби не родили,

Якби дівки у ліс не ходили.

 

Приспів:

А я чорнява, гарна кучерява/

Грибів не збирала, з лісником гуляла/2

 

Зрубав в лісі зеленого дуба,

Купив мені золотого зуба.

Приспів

Завів мене лісник під березу,

Була п'яна, він зробив тверезу.

Приспів

Завів мене лісник під копицю,

Була дівка, зробив молодицю.

Приспів

 

Завів мене лісник у цибулю,

Зробив мені на животі гулю.

Приспів

Завів мене лісник під ялину

Була одна, він зробив дитину.

Приспів

Спи спокійно, ти моє дитятко,

Ти ж не знаєш, хто у тебе татко.

Приспів.

 

19

Ой на горі білий камінь

       (пародія)

 

Ой на горі білий камінь, ку, ку, ку -2р/

Скоро буде мені амінь, ку, куріку, ку, /2

 

Жінка моя заридала,

Та й пораду добру дала:

 

Не кидай мене, серденько,

Їдь у Трускавець швиденько.

 

А як мене провожала,

На дорогу триста дала.

 

Пий Нафтусю, та й лічися

Й на других ти не дивися.

 

П'ю Нафтусю, та й лічуся

Й на других я не дивлюся.

 

Раз ввечері пив Нафтусю,

Закохався я в Марусю.

 

Ми з Марусею гуляли,

З нирок камінь виганяли.

 

Пили вино, веселились,

Поки гроші не скінчились.

 

Пишу листа своїй жінці:

Знайшли камінь ще й в печінці.

 

Дороге моє серденько,

Висилай гроші швиденько.

 

Із Марусею зловила,

Києм камні потрощила.

 

Без штанів біг по морозу,

Губив камні по дорозі.

 

Тепер жінка розум має,

На курорти не пускає.

 

На курорти не пускає,

Сама туди поїжджає.

 

 П»є Нафтусю, попиває

Із грузинами гуляє.

 

П'є Нафтусю, попиває,

Мужу гроші висилає.

 

Дороге моє серденько,

Роздавай борги швиденько.

 

А я трохи задержуся,

На машині я примчуся.

 

Ой чорна, я си чорна

 

Ой чорна, я си чорна,

Чорнява як циганка,

Щем-си полюбила/2/

Чорнявого Іванка./2

Іванка та Іванка,

Сорочка-вишиванка,

Високий та стрункий/2/

Ще й на бороді ямка.

Марусю, ти Марусю,

Люблю я твою вроду.

Люблю дивитися

Як ти ідеш по воду.

Як ти ідеш по воду,

Вертаєшся з водою,

Люблю дивитися,

Марусю, за тобою.

Ой піду я до лісу

Та й дуба поколишу,

Я звідси не поїду

Кохання не залишу.

У полі два дубочки,

Обидва зелененькі,

Ми такі паровані,

Обоє чорнявенькі.

****

Марусю, ти Марусю,

Люблю тебе як дівку,

Люблю дивитися

Як ти несеш горілку.

 

Як ти несеш горілку,

Графинами махаєш,

Графинами махаєш,

І душу звеселяєш.

 

Марусю, ти Марусю,

Люблю тебе як гуску,

Люблю дивитися

Як ти несеш закуску.

 

Ой піду я до лісу

Та й дуба поколишу,

Я звідси не поїду

Горілки не залишу.

 

20

Стоїть гора високая

(Журба-Леонід Глібов)

 

Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.

 

Під гаєм в’ється річенька:
Як скло вода блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

 

Край берега, у затінку,
Прив’язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,

 

Що пройде любе літечко,
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко
І понесе вода.

 

Журюся я над річкою
Біжить вона, шумить.
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.

 

Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радості мої!

 

До тебе, моя річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість… Не вернеться
Не вернеться вона!..

 

Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Співають пташки голосно
І річечка блищить…

 

Як хороше, як весело

На білім світі жить!..

Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?

 

Болить воно та журиться
Що вернеться весна,
А молодість… Не вернеться,

Не вернеться вона

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми не вінчані досі

 

Ми не вінчані досі,

Моя сиза голубко,

Линуть птахи у просінь

Із мойого гнізда.

Ми літа перепросим,/2

Ми літа приголубим,/2

Повінчає нас осінь/2

Золота, золота./2

Скільки разом прожито,

Скільки гріється в серці,

Вже минулого маєм

Більше, ніж майбуття.

Вітерець горне жито,/2

Що дозріло і гнеться,/2

Я тебе обіймаю,/2

Чи своє все життя./2

Як на думці спинюся,

Що навіки спочину,

Бо кого така доля

На цім світі мине,/2

То все дужче боюся,/2

Як тебе я покину,/2

Та найтяжче для мене,/2

Як покинеш мене2

Перегра,1 стовпчик

 

Ой ти березо, кучерявая

 

Ой ти, березо, кучерявая,

Ти в печі була та й не палала. – 2р.

 

Ти в печі була та й не палала,

Свекруха лиха вогонь залила.- 2р.

 

Свекруха лиха вогонь залила,

Щоб я молода не вечеряла – 2р.

 

А я молода не вечеряла,

Без вечероньки спати я лягла – 2р.

 

Сниться мені сон, сниться і другий,

А на третій сон прийшов мій милий. - 2р.

 

Чи ти, мила, спиш, чи ти так лежиш,

Чи ти про мене думку думаєш – 2р.

 

Я милий не сплю, тільки так лежу,

Про своє життя думку думаю – 2р.

 

Там де дочок сім, там є доля всім
Я в батьків одна, доленьки нема – 2р.

 

21

В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов

 

В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
В моїм серці ся зашпортала любов.
Моє серце так калата, як стара, подерта шмата,
За тобов, моя кохана, за тобов.

 

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
В очі фарбу дуже ти собі не ллєй,
Бо ти фарба виїст очі, хто ж тебе сліпаку схоче?
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

 

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
У трамвай ти на ходу не залажєй.
Бо трамвай як хопит ногу і потєгне на дорогу,
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

 

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
З самольота з парашутом не скачей,
Парашут ся не відкриє,

Кров тя нагла враз залиє,


Ти вважєй, моя кохана ти вважєй.
Парашут ся не відкриє,

Хто ж тоді ми ноги вмиє?
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

 

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

До сусіда, до Івана не лажєй,
Бо Іван така скотина – раз і два і вже дитина.
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

 

А в той вечір із дахівки падав дощ.

Ти сиділа в теплій хаті й жерла борщ.
Ти сиділа в теплій хаті й напихалася борщем,
А я мокнув, як той дурень під дощем.

 

Якось раз сказала ти мені: "Іван,
Приходжєй, ми разом ляжем на диван."
Кілько раз до тя приходив, бився мордов я об сходи.
Ну а вчора ти поставила капкан.

 

Було літо, була осінь, вже зима.
Темнов стежков ти із танців йдеш сама.
Я тебе підкараулив, ти пішла додому з гулев.
Була в нас одна дівчина, вже нема.

На городі буркун

 

На городі буркун/

Ягідок не родить/2р.

Ой, а кум до куми/

Щовечора ходить/2р.

 

Ой, кумцю моя,

Принесу я жита.

Ой не йди, не неси,

Бо я буду бита.

 

Ой, кумцю моя,

Принесу я гречки.

Ой не йди, не неси,

Не тре суперечки.

 

Ой, кумцю моя,

Принесу ячменю.

Ой не йди, не неси,

Де ж я його змелю?

 

Ой, кумцю моя,

Принесу сметани.

Ой прийди, принеси

Кумцю мій коханий.

 

Ой, кумцю моя,

Принесу я сала.

Ой прийди, принеси

Я цього чекала.

 

Ой, кумцю моя,

Принесу я гроші.

Ой прийди, принеси

Кумцю мій хороший

 

На городі буркун/

Ягідок не родить/2р.

Ой, а кум до куми/

Як ходив так ходить/2р.

 

 

22

Молитва

 

1.Господи, прошу, допоможи

Припини війну і лихоліття,

Україну нашу збережи,

Залиши її ти нашим дітям.

 

Пр:

Господи, дай розум всім мужам,

Тим, що володіють цілим світом,

Збережи її ти усім нам

І зроби, щоб далі вона квітла.

 

2.Господи! Ти знаєш, що війна,

Непоправна смерть і більш нічого

І до тебе голос наш луна,

Просимо твоєї допомоги.

Пр:

 

Люди, нам залишилось одне:

В Господа просити допомоги

І тоді страхіття це мине,

Якщо будем всі милитись Богу.

 

3. Боже мій! Молюсь до тебе я

І прошу твоєї допомоги.

Тільки воля Божая твоя,

Може дати все або нічого.

Пр

 

Люди, нам залишилось одне:

В Господа просити допомоги

І тоді страхіття це мине,

Якщо будем всі милитись Богу

 

Посію я жито

 

Посію я жито

Поміж осокою.

Чи не будеш плакать,2
Матінко, за мною? – 2рази.

 

Не буду, не буду,

Саме серце в'яне,

А хто ж мене, доню,2

На старість догляне? – 2 рази.

 

Покидаю дома

Найменшого брата,

Буде вам без мене2
Невесела хата – 2 рази.

 

 

Буде вам без мене
Невесела хата,

Не прийдуть ніколи2

Хлопці та дівчата. – 2 рази.

 

Покидаю дома

Найменшую сестру,

Буде вам на старість2
Русу косу плести – 2 рази.

 

Якби була знала,

Що не буду з вами,

Була б не сіяла2

Квітів під вікнами – 2 рази.

 

Була б не сіяла

Квітів під вікнами,

Не завдала жалю2

Своїй рідній мамі – 2 рази

 

Соловею-канарею

 

Соловею-канарею

Чом ти сумний невеселий?

 

Як я маю весел бути,

Коли в клітонці замкнутий?

 

Ой, візьму я ключ із клинка,

Та й випущу канарейка.

 

А сам піду послухати,

Як він буде щебетати.

 

Защебечи ти мені,

Бо я в чужій стороні.

 

Бо я в чужій стороні,

Нема роду при мені.

 

Нема роду та й родини,

Ще й рідної України…

 

Соловею-канарею,

Чом ти сумний невеселий?

 

 

 

 

 

23

Йшли стрільці до бою та й за Вкраїну

 

Йшли стрільці до бою та й за Вкраїну

Кожен з них покинув дома дівчину.

 

Йшли стрільці до бою, стали на врага.

Всі разом скрикнули: «Ой слава, слава!»

 

Там старенький батько окопи копав

Бачив від здалека як стрілець упав.

 

Сам собі не вірив, ні очам своїм

Пішов подивився-а то його син.

 

Назбирав дощечок, зробив домовину

І ще раз заплакав: «Ой сину, мій сину!».

 

Прийшов він додому та й сів край стола

Підперся рукою: болить голова.

 

Пита його жінка: милий муже, мій

Чи живе на світі син рідненький мій.

 

Ой живе він, жиє, в темному гробу

Висока могила на грудях йому.

 

Висока могила, березовий хрест,

Там він спочиває-січовий стрілець,

 

Висока могила, висипаная

Там стоїть дівчина заплаканая

 

Мати як почула, впала, зомліла

Три рази зітхнула, з жалю померла.

 

А батько старенький вийняв лівольвер

Вдарив собі в груди, тяженько помер.

 

Коло млина, коло броду

 

Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.

Вони пили, вуркотіли,
Ізнялися й полетіли.

Ізнялися й полинули,
Крилечками стрепенули.

Крилечками стрепенули,
Про кохання спом’янули.

Горе ж тому, хто кохає,
З стремен ніжок не виймає.

Горе ж тому козакові,
Ще й сивому коникові.

Ой ти горо кремінная

 

Ой ти горо кремінная,
Стій, не розсипайся!
Ти, дівчино, кого любиш,
Признайся, признайся!

 

Хіба ж би я з піску була,
Щоб розсипалася?
Хіба ж би я дурна була,
Щоб я й призналася!

 

Попід гори сірі воли,
Мальовані ярма.
Заплати ми, дівчинонько,
Що-м тя любив дарма!

 

А я ж тобі заплатила,
Ще й переплатила –
Цілував ти моє личко,
Я й не боронила.

 

Цілував ти моє личко,
Цілував рученьки
І до сонця, і до зорі,
Ще й до місяченька!

 

Ой вийду я на ту гору, гуляю, гуляю.

 

Ой вийду я на ту гору, гуляю, гуляю.
Кличе мати вечеряти, а я й не думаю.

Ой вечеряй, моя мати, що ти наварила,
А я піду на той хутір, де дівчина мила.

 

Козак іде, коня веде, в ставу напуває,
Старий батько сідло несе, коника сідлає.

Стара мати обід несе, сестра насипає,
А милая в кінці столу стиха промовляє.

 

Куди ідеш, від'їжджаєш, сизокрилий орле,
А хто ж мене, молодую, до серця пригорне?

Пригортайся, моя мила, товаришу мому,
Та й не кажи тої правди, що мені самому.

 

Ой як мені, мій миленький, правди не казати?
Вечір прийде, сумно стане, ні з ким розмовляти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24

Ой ти гаю, ти мій гаю,

 

Ой ти гаю, ти мій гаю
Густий дуже − не прогляну.
Упустила голубонька −
Тепер його не спіймаю.

 

Хоч спіймаю − не такого,
Не до серденька свойого.
Ні до серця, ні до мови,
Ні до вірної любови.

 

Усі тини поламала,
Шукаючи свого Йвана,
Шукаючи, питаючи
Свого вірного Івана.

 

Як немає мого Йвана,
Мені вулиця погана.
Прийшов Іван на часочок −
Стала вулиця райочок!

 

Чорноморець, матінко, чорноморець

 

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую ой на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?

 

– Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса.

Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже.

 

До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають.

Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати.

 

Світи, місяченьку, най перейду річку

 

Світи, місяченьку, най перейду річку
Світи, місяченьку, най перейду річку
До милої на всю нічку.

 

Річку перескочу, копитця не вмочу.
Най ніхто не знає, ніхто не питає,
До котрої дівки ходжу.

 

Прийшов під віконце, вечеряти сіли.
А моя миленька, голубка сизенька,
Вечеряти не сідає.

 

Вечеряти не сідає, дрібні листи пише.
Дрібні листи пише, дитину колише,
З буйним вітром розмовляє.

 

Ой вітре-вітроньку, скажи ми правдоньку,
Чи ж він мене любить, чи ж він мене дурить,
Чи лиш ходить на зрадоньку.

 

Як він мене любить, най Бог помагає!
Як він мене дурить, як він мене дурить,
То його тяжко покарає.

 

Через наше село

 

Через наше село
Рота марширує, дан, дан, дан,
Рота марширує, дан, дан, дан-дан-дан.

Нехай мене сякий-такий
В личко не цілує… (2)

 

Нехай мене поцілує
Високий, гарненький… (2)

В нього личко як яблучко,
А сам молоденький… (2)

 

В нього личко як яблучко,
В мене – як калина… (2)

В нього личко як яблучко,
Що я чорнобрива… (2)

 

Через сад-виноград
По воду ходила… (2)

Чи не стріну я того,
Що вірно любила?.. (2)

 

Тільки стріла я собі
Якусь поторочу… (2)

Признаюся, люди добрі,
Любити не хочу! дан, дан, дан,
Любити не хочу, дан, дан, дан-дан-дан.

 

 

25

Баламуте, вийди з хати

 

Баламуте, вийди з хати
Хочеш мене закохати,
Закохати та й забути,
Всі ви, хлопці, баламути.

 

Баламуте, бійся Бога,
Ти багатий, а я вбога.
Не кохайся ти зі мною,
Бо проклянеш свою долю.

 

Баламуте всього світу,

Баламутиш мої літа,
Баламутиш мою душу,
Через тебе плакать мушу.

 

Поки ж тебе не кохав я –
Та й веселий походжав я,
А тепера щодня плачу,
Поки тебе не побачу.

 

Горіла сосна, палала

 

Горіла сосна, палала
Під нев дівчина стояла.

Під нев дівчина стояла,
Русяву косу чесала.

 

Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.

Більше служить не будете,
Під білий вельон підете.

 

Під білий вельон з кінцями,
Більш не підеш ти з хлопцями.

Під білий вельон, під хустку,
Більш не підеш ти за дружку.

 

Під білий вельон, під вінець,
Сподобав ми ся молодець.

Горіла сосна ще й явір
Сподобав ми ся кавалір.

 

Горіла сосна й смерека,
Сподобав ми ся здалека.

Горіла сосна й патики,
Ой грайте, грайте, музики!

Горіла сосна й сухий пень,
Ой грайте, грайте цілий день!

 

 

Горіла сосна, як та піч,
Гуляти будем цілу ніч.

Горіла сосна ще й трава,
Болить з похмілля голова.

 

Горіла сосна, сивий дим,
Дівчина в парі з молодим.

Дівчина стала під вінець,
Благословив святий отець.

Живи щаслива, гарна будь
Та й батька-матір не забудь!

 

Ой продала дівчинонька курку

 

Ой продала дівчинонька курку
Та й купила козакові люльку,
Люльку за курку купила,
Бо козака вірно любила.

 

Ой продала дівчинонька гребінь
Та купила козакові кремінь.
Кремінь за гребінь купила,
Бо козака вірно любила.

 

Ой продала дівчинонька сало
Та купила козаку кресало.
Кресало за сало купила,
Бо козака вірно любила.

 

Ой продала дівчинонька юпку
Та купила козакові губку.
Губку за юпку купила,
Бо козака вірно любила.

 

Ой продала дівчинонька душу
Та купила тютюну папушу.
Папушу за душу купила,
Бо козака вірно любила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26

Ой побреду, побреду

 

Ой побреду, побреду
По коліна в лободу.
Чи я в тебе наймичка,
Що я боса хожу?

 

Як я тобі наймичка,
То ти мені заплати.
Як я в тебе хазяюшка,
Черевички купи.

 

Купи мені черевички
За цілого п'ятака,
Щоб я зранку до вечора
Вибивала гопака.

 

Очерет, осочина,
В тебе жінка позичена.
Брешете, вражі люди,
Оженюся - жінка буде!

 

Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене так,
Нехай мене поцілує
Запорізький козак.

 

Запорізькі козаки,
Вони добрі люди,
Обернеться, поцілує
Злипаються губи.

 

Не сміє бути в нас страху

 

Не сміє бути в нас страху
ні жодної тривоги.
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

 

Кладочка, кладочка вузесенькая.
Дівчино, рибчино, молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Та й через стависько.


Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.

Не страшать нас ні в цісарів
Високії пороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

 

А до дівочих ніжних серць
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!


Не святкуватиме ніхто
Над нами перемоги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

 

Кладочка, кладочка вузесенькая.
Дівчино, рибчино, молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Та й через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.

 

Їхав козак з України

 

Їхав козак з України
Їхав козак з України,
Та й заїхав до дів’, до дівчини,
Та й заїхав до дівчи(ни).

 

Дівка двері відчинила,
Дівка двері відчинила,
Не той козак, що лю’, що любила,
Не той козак, що люби(ла).

 

Дала коню вівса їсти,
Дала коню вівса їсти,
А козаку крісло, крісло сісти,
А козаку крісло сі(сти).

 

Дала коню ще й оброку,
Дала коню ще й оброку,
Сама сіла собі, собі збоку,
Сама сіла собі збо(ку).

 

Ой Боже ж мій, що я роблю,
Ой Боже ж мій, що я роблю,
Не той козак, що я, що я люблю,
Не той козак, що я лю(блю).

 

Не той кінь, не те сідельце,
Не той кінь, не те сідельце,
Не той козак, не те, не те серце,
Не той козак, не те се(рце).

 

Дзвонять коні підківками,
Дзвонять коні підківками,
А козаки шабель’, шабельками,
А козаки шабелька(ми)!

 

27

Гей була в мене коняка,

 

Гей була в мене коняка
Та й коняка розбишака,
Була шабля ще й рушниця,
Ще й дівчина чарівниця.

 

Ту коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась

 

За Буджацькими степами,
Їдуть наші з бунчуками,
А я з плугом і з косою,
Понад нивою сухою.

 

Гей гей-гей, мій чорний воле,
Степ широкий стерня коле,
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.

 

Гей, хто в полі, озовися,
Гей, хто в лісі, одкликнися,
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.

 

Зву, луна за лугом гине,
Казаночок стигне стигне,
Вітер віє-повіває,
Казаночок застигає

 

На вулиці сурма грає

 

На вулиці сурма грає

На вулиці сурма грає
До походу закликає.

 

Пусти ж мене моя мати,
Та й до Січі погуляти.

Буду тобі день орати,

День орати, день косити,
Три дні ціпом молотити.

 

Летять орли небесами,
Та й над нами, козаками.

Ой, ви орли, ви соколи,
Занесіть мя в чисте поле.

Та й за нашу Україну,
Будем битись до загину

 

 

 

 

 

 

 

Сизий качурець, чом сам плаваєш

 

Сизий качурець, чом сам плаваєш
Чом сам плаваєш, пари не маєш?

Ще вчора була качечка моя,
Сьогодні нема, бо застрілена.

Не жаль би мені, якби на воді,
А то ж на горі, в шовковій траві.

Молодий козак, чом сам сумуєш,
Чом сам сумуєш, пари не маєш?

Ще вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема, бо заручена.

Не жаль би й мені, якби на селі,
А то ж через двір, ще й товариш мій.

Товаришу мій, загороди тин,
Щоб твоя жона по воду не йшла.

По воду іде, добридень каже,
З водою іде, руку подає.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю відерця!

 

Од Києва до Лубен

 

Од Києва до Лубен
Насіяла конопель.

Пр.: Дам лиха закаблукам, 
Закаблукам лиха дам.
Зостанеться й передам!

Од Києва до Хорола
Черевички попорола!

Пр.

Од Києва до Прилуки
Та й побила закаблуки!

Пр.

А вже тії закаблуки
Натерпілись лиха-муки!

Пр.

А мій батько чоботар
Черевички полатав.

Пр.

Посилала мене мати
На музики погуляти!

Пр.

На музиках гуляла,
Черевички порвала!

Пр.

Запряжу я козу в віз

Та поїду по рогіз.

Пр.

Запряжу я півня в сани

Та поїду до Оксани.

Пр.

Запряжу я барана-

Куди люди, туди й я.

 

28

Голуб на черешні, голубка на вишні

 

Голуб на черешні, голубка на вишні
Скажи мій миленький, що маєш на мислі?
Я маю на мислі тебе покидати,
Через воріженьки не можу тя взяти.
А в моїм садочку стежечка вузенька,
Ніхто там не ходить, лиш я молоденька,
В правій руці ключик від мого серденька.
А моє серденько треба вже замкнути,
Що казав миленький, треба вже забути.

 

Ой лопнув обруч коло барила

 

Ой лопнув обруч коло барила
Дівчина козака та й обдурила.

~ Ой думалося,
~ Передумалося,
~ Одур голову бере,
~ Що далеко він живе.

 

Ой чия ж то хата незаметеная,
Ой чия ж то дівчина незаплетеная?

Ой чия ж то хата незарубленая,
Ой чия ж то дівчина незарученая?

 

Ой лопнув обруч коло діжечки,
Дівчата мої, сироїжечки.

Ой лопнув обруч біля масниці,
Дівчина козака вдарила по пиці.

 

Ой піду я до млина, до дірявого

Ой піду я до млина, до дірявого
Чи не стріну Василя кучерявого.
Чи не стріну Василя кучерявого.

 

Ой піду я до млина, до дрантивого,
Чи не стріну Василя чорнобривого.
Чи не стріну Василя чорнобривого.

 

Борозенкою ішла, заросилася...
Вже я з своїм Василем посварилася.
Вже я з своїм Василем посварилася.

 

За пустеє, за пусте, за пустесеньке,
Та й за теє яблучко червонесеньке.
Та й за теє яблучко червонесеньке.

 

Та й за яблучко, та й за грушечку...
Перепроси ти мене, моя душечко!
Перепроси ти мене, моя душечко!

 

Та й за яблучко, та й за сливочку...
Перепроси ти мене, мій Василечку!
Перепроси ти мене, мій Василечку!

Козак від'їжджає

 

Козак від'їжджає
Дівчинонька плаче:
"Куди їдеш, козаче?
Козаче-соболю,
Візьми мене із собою
На Вкраїну далеку".

 

"Дівчинонько мила,
Що ж будеш робити
На Вкраїні далекій?"
"Буду хусти прати,
Зеленого жита жати
На Вкраїні далекій".

 

"Дівчинонько мила,
Що будеш ти їсти
На Вкраїні далекій?"
"Сухар із водою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій".

 

"Дівчинонько мила,
Де будеш ти спати
На Вкраїні далекій?"
"В степу під вербою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій".

 

Туман яром по долині

Туман яром по долині,
Туман яром по долині,
Лист широкий на калині.

А ще ширший на дубочку,


А ще ширший на дубочку,
Кличе голубочку.

Іди, серце, поцілую,
Іди, серце, поцілую,
Як не свою, то чужу.

 

Нащо чужу цілувати,
Нащо чужу цілувати,
Своїй жалю завдавать.

Туман яром по долині,
Туман яром по долині,
Лист широкий на калині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29

Ой на горі цигани стояли

 

Ой на горі цигани стояли
Ой на горі цигани стояли.
Приспів:
Стояла, думала циганочка молода,
Стояла, думала циганочка молода,
Циганочка молода.

Штурмалка-вибивалка,
Стукалка-вигравалка,
Вона грає-виграє
Вибиває-стукає,
А то не грєбєнь, то не льон,
То не сорок вєрєтьон,
А я сиджу-попрядаю,
На милого поглядаю,
Нитка рветься, я пряжу,
Та й на милого гляжу.

Своє горе забуваю.
~
Один циган не п’є, не гуляє,
Один циган не п’є, не гуляє.

Приспів

Ой циганка, яке ж в тебе горе,
Ой циганка, яке ж в тебе горе.

Приспів

Іде милий за синєє море,
Іде милий за синєє море.

 

Що за військо іде, що за пісня гуде

 

Що за військо іде, що за пісня гуде
Що за прапор на вітрі лопоче?
То повстанці-орли попід гаєм ішли,
То їх пісня за серце лоскоче!

 

Не кидають квіток під їх кований крок,
Не сплітають віночків дівчата,
Бо їх батько – то ліс, а їх мати – то ніч,
Україна уся – то їх хата.

 

Подивіться на них, на орлів молодих,
На їх вітром обпалені лиця –
Усміхаються нам, та страшні ворогам,
А в очах їх відвага іскриться!

 

Десь далеко рідня дожидає щодня,
І чекає дівчина русява.
Нам дорожчий той дім, що потрібен усім
Українська соборна держава!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой, не рости, кропе

 

Ой, не рости, кропе

Високо та й у городі.

Ой, не ходи, старий,

Коло моїх та ворітечок.

 

Ой, не топчи, старий,

Кучерявої м'яти.

Я ж того старого

З роду та і не любила.

По його слідочку

Каменем та й покотила.

 

Ой, як тяжко-важко

Каменю та й котитися.

А ще тяжче, важче

Старому та й женитися.

 

Ой, порости, кропе,

Високо та й у городі.

Ой, ходи, молодий,

Коло моїх та ворітечок.

 

Ой, топчи, молодий,

Кучерявую м'яту.

Я ж того молодого

Змалечку та й полюбила

По його слідочку

Перстенем та й покотила.

 

Ой, як легко легко

Перстеню та й котитися.

А ще й легше, легше

Молодому та й женитися.

 

Нічко цікавая, нічко лукавая

 

Нічко цікавая, нічко лукавая
Нащо людей чарувать?
Квітами віяла, зорями сіяла —
Як ції зорі дістать?

Їх не спіймаємо, нічку спитаємо,
Що вона людям дала.
Мрією новою пісні чудової
Наче отруту влила.

Ні, не отрутою, м'ятою-рутою
Віяла нічка в вікно.
Спать не хотілося — серцю наснилося
Все, що минуло давно.

Нічко цікавая, нічко лукавая,
Нащо людей чарувать?
Квітами віяла, зорями сіяла —
Як ції зорі дістать?

 

30

Тихо над річкою, в ніченьку темную

 

Тихо над річкою, в ніченьку темную
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.

 

Нічка розсипала зорі злотистії,
Он вони в річці на дні.
А на тім боці берези сріблястії,
В темряві, наче вві сні.

 

Що ж їм наснилося? - Щастя улюблене
В хвилях бурхливе життя,
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.

 

Місяць опівночі сходить над річкою,
Стелиться ніч на поля.
Поки з дівчиною весело й радісно
Слухати спів солов’я.

 

Ніч яка місячна, зоряна, ясная.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай!

 

Сядемо в купочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

 

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункій та високій осичинi
Листя пестливо тремтить.

 

Небо незміряне, всипане зорями, —
Що то за Божа краса!
Перлами ясними он під тополями
Грає краплиста роса.

 

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

 

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть підслухати
Тиху розмову твою,
Нічка поклала всіх, соном окутала,
Ані шелесне в гаю.

 

Сплять вороги твої знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх.
Чи ж нам окраденим долею нашею
Й хвиля кохання за гріх?

 

На долині туман

 

На долині туман
На долині туман упав.
Мак червоний в росі,
Мак червоний в росі скупав.
Мак червоний в росі скупав.

 

Попід гору дівча,
Попід гору дівча ішло.
Тепле літо в очах,
Тепле літо в очах цвіло.
Тепле літо в очах цвіло.

 

За дівчам тим і я,
За дівчам тим і я ступав,
Бо в долині туман,
Бо в долині туман розтав.
Бо в долині туман розтав.

 

Дощик накрапає, на камені слизько

 

Дощик накрапає, на камені слизько
Гей, добре тому жити, що кохання близько!

 

Близько воно, близько, та ще й недалечко?
Гей, через сад зелений, через озеречко.

 

А я в тому саду терни порубаю?
Гей, я своє кохання здалека пізнаю!

 

Сивим конем їде, мальована бричка,
Гей, люблять мене хлопці, що я й невеличка.

 

Хоч я й невеличка, та ще й небагата,
Гей, в мене кавалєрів щодня повна хата.

 

Щодня повна хата, ще й повнії сіни?
Гей, в мене кавалєри всі лавки засіли!

 

31

Кадриль

 

1-ше коліно

І учора горох, і сьогодні горох.
Прийди, миле серденя, 
Поговоримо вдвох.

 

І учора куліш, і сьогодні куліш,
Прийди, миле серденя,
Моє серце потіш.

 

І учора галушки, і сьогодні галушки.
Прийди, миле серденя
На пухові подушки.

 

2-ге коліно

Ой на горі жито, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
Якби такі ніжки мала, 
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик, чеберяйчик

 

потім співаємо про інші злаки: просо, гречку, пшеничку, овес, ячмінь, гречку і т.д.

 

3є коліно

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким.

 

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипочку грати.

 

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража ж його мати знає, на що він моргає.

 

Чи на мої воли, ой, чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови.

 

Воли та корові усі поздихають,
Біле личко, чорні брови повік не злиняють!

 

4-те коліно без співу

5-те коліно

Щось у горлі деренчить, деренчить,
Треба його промочить, промочить.
Щось у горлі та й лоскочеться,
Бо випити дуже хочеться!

Якби мені та й по чарці дали,
А якби мені та й по другій налили,


Якби мене та й заставили,
То б ми випили, поставили.

 

Калінка-малінка моя,
А іздуріла вчора жінка моя..


Іздуріла, не поправилася, 
А мені друга понаравилася!

 

Сім з перцем, сім без перцю, а сім так --
Аж тоді я розібрав вже який смак.

 

Гречаники

 

Пішла мати на село
Гречну муку купувати,
Гречаники учиняти,
Своїх діток годувати.

 

Приспів:
Гоп, мої гречаники, гоп пої сірі,
Чогось мої гречаники на скорині сіли.
Гоп, мої гречаники, гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники не вдалися вдачні.

 

Молов батько не віявши, 
Пекла маки не сіявши,
З помийниці воду брала,
Гречаники учиняла.
Приспів:

 

Іди старий, до криниці,
Іди за водою,
А я сяду вечеряти 
Удвох із кумою.
Приспів:

 

Чогось кашу без пшона,
Без солі зварила
І без хліба татусенька 
Їсти посадила.
Приспів:

 

Сидить тато кінець стола 
Опустивши вуха --
Отаке то всім буває,
А хто жінок слуха.
Приспів:

 

32

Печенеє порося настовбурчилося

 

Печенеє порося настовбурчилося
Не чіпайте його, воно діда мого.

 

Не чіпайте його, воно діда мого...
А хоч воно і мале, але вельми дороге!

 

А хоч воно і мале, але вельми дороге...
Хвостика не чіпай, помаленьку ступай.

 

(потім співаємо про кума, батька, брата і т.д. будь-яких родичів чоловічої статі).

 

Катерина і Василь посварились за кисіль

 

Катерина і Василь посварились за кисіль
Ой Василю, Василю, не пий мого киселю.
Ой, Василю, Василечку, не пий мого киселечку.

 

А Тетяна і Дем’ян посварились за бур'ян.
Ой, Дем’яне, Дем’яну, не рви мого бур'яну!
Ой, Дем’яне, Дем’яночку, не рви мого бур'яночку!

 

А Оксана і Тиміш посварились за куліш.
Ой, Тимоше, Тимошу, не їж мого кулешу.
Ой, Тимоше, Тимошечку, не їж мого кулешечку!

 

Карапет

 

А чого ти, карапет
Який некрасивий.
Половину голубий,
Половину синій.

Приспів:
Ви, музики, грайте.
А ви, люди, чуйте,
В кого ноги не болять --
Карапет танцюйте!

 

А дєвочка Надя,
Чого тобі надо,
Нічого не нада --
Тільки шоколада.

Приспів

А дєвочка Рая 
Упала з сарая.
Який чорт тебе послав 
Туда, дорогая!

Приспів

 

Танцювала карапет,
Порвала ботінки,
Осталися на ногах
Чулки да резинки.

Приспів

 

І кості болять, 
і сустави говорять.
Навприсядку і в долоні
пішла баба танцювать.

Приспів

 

Навприсядку і в долоні
пішла баба по коморі.
Муку сіяла, вертіла,
мука в сторону летіла.

Приспів

 

Нащо бабі решето,
нащо бабі сито?
Баба задом повертить -- 
Мука в сторону летить!

Приспів

 

Танцює Лука -- 
Летить мука.
Танцює Лукерія -- 
Шелестить матерія.

Приспів

 

І шумить, і гуде
Настя заміж іде.
А Параска ізраділа:
На весілля попаде.

Приспів

 

Бийте, діти, тропака,
Не жалійте лапті,
А як лапті поб'єте -- 
Батько нові поплете.

Приспів

 

Пісня вся, пісня вся,
Пісня кончилася,
Аби чарочка винця,
Була б пісня без конця

Приспів

 

33

Краков’як

 

Що мазури та поляки 
танцювали краков’яки.
А я бідний мужичок,
Я танцюю гопачок.

 

Танцювала краков’як,
Побила ботінки,
Зосталися на ногах 
чулки да резинки.

 

Краковяче краковяче, 
чого дівчина плаче,
Вона в морі купалась,
Вона рака злякалась,


То не щука, то не рак,
То веселий краковяк!

Танцювала риба з раком, 
А петрушка з пастернаком,
Цибулина з часником,
А дівчина з козаком.

 

Якби мені жупан жупан,
Шаровари сині,
То б до мене дівки липли,
Як до браги свині.

 

А в Києві такі дівки, 
мармизелі модні,
Що нам, простим козакам
Вони не пригодні.

 

А у діда Мусія 
уся музика своя:
Балалайка, мандоліна,
Синтезатор по коліна.

 

А в нашого барабана
Три дні жінка не кохана.
Він і сам не кохав,
Ох і нам не давав.

 

Ой насувалась та чорна хмара

 

Ой насувалась та чорна хмара

Став дощ накрапать…

Ой там збиралась бідна голота

До корчми гулять.

 

Пили горілку, пили наливку,

Ще й мед будем пить,

А хто з нас, браття, буде сміяться,

Того будем бить!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой іде багач, ой іде дука,

Насміхається:

"Ой за що, за що ж бідна голота

Напивається?"

 

Один за руку, другий за другу,

Третій в шию б’є:

"Ой не йди, не йди, ти, вражий сину,

Де голота п’є!"

 

Ой пішов багач, ой пішов дука,

Не оглядався

Він десятому та й заказував,

Щоб не сміявся.

 

Ой насувалась та чорна хмара,

Став дощ накрапать…

Ой там збиралась бідна голота

До корчми гулять.

 

Ой учора в куми

 

Ой учора в куми

І сьогодні в куми.

А я завтра куму

Та й до себе зазву.

 

А я завтра куму

Та й до себе зазву.

А чим же я куму

Пригощати буду?

 

Ой найму я стрільця

Та й стрельну горобця.

А з того горобця

Я сім страв наварю.

 

А з того горобця

Надеру я сальця.

А із тих реберець

Та й зварю холодець.

 

Продам тії крильця

Та куплю відерця;

А у ті відерця

Та й наллю я винця.

 

Ой їж, кумо, пий,

Й не засалюйся,

То в карман, то в рукав

Не нахвачуйся.

І наїлася,

І напилася.

Що наледве додому докотилася.

 

34

Ой вечір, вечір, вечориною.

 

Ой вечір, вечір, вечориною

Ой хто ж там ходить бережиною.

 

Ой ходить, ходить козаче п’яний.

Вийди, дівчино, я твій коханий.

 

Вийди, дівчино, знаєш, до кого.

До козаченька, до молодого

 

А я не вийду, мами боюся.

Я твоїй мамі низько вклонюся.

 

А твоя мама є господиня.

Бо в твої мами златая скриня.

 

Златая скриня сріблом підбита.

Вийди, дівчино, хоч будеш бита.

 

Хоч будеш бита, знаєш за кого.

За козаченька за молодого.

 

Ой вже прийшла весна красна

 

Ой вже прийшла весна красна

Ой вже прийшла весна красна, Многоцвітна, світла, ясна.

 

Сонце ясно засвітило,

 Сонце ясно засвітило,

Всю землю розвеселило.

 

А з весною кожен знає,

 А з весною кожен знає,

 Що Великдень наступає.

 

Готується кожна хата,

Готується кожна хата,

Бо йдуть Великодні свята.

 

Й ми дівчата посходімось,

Й ми дівчата посходімось,

За рученьки поберімось.

 

Тепер нема веселої,

Тепер нема веселої,

Заспіваємо сумної.

 

 

 

 

Ой на горі, на горбочку

 

Ой на горі, на горбочку

Молотили хлопці гречку,

Молотили хлопці гречку.

 

А де гречка, там полова,

Де дівчина, там розмова,

Де дівчина, там розмова.

 

На припічку кашу їла,

Та й так собі гомоніла,

Та й так собі гомоніла.

 

Туду-руду, туду-руду,

Як виросту - твоя буду,

Як виросту - твоя буду.

 

Як виросла — відповіла,

А ти чорний, а я біла,

А ти чорний, а я біла.

 

А ти чорний, як болото,

А я собі як золото,

А я собі як золото.

 

А ти жовтий, як та глина,

А я дівка, як калина,

А я дівка, як калина.

 

Повіяв вітер степовий

 

Повіяв вітер степовий

Трава ся похилила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

 

А був то хлопець молодий –

Йому б лишень кохати,

Він впав, як той сухий листок,

Повік буде лежати.

 

Летить ворон з чужих сторон,

Та й жалібненько кряче:

Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче!

 

Заплаче мати не одна,

Заплаче Україна,

Бо не одного козака

Сира земля накрила!

 

35

За Україну з вогнем завзяття

 

За Україну з вогнем завзяття

Рушаймо, браття, всі вперед!

Слушний час кличе нас –

Ну ж бо враз сповнять святий наказ:

 За Україну, за її долю,

За честь і славу, за народ!

 

О Україно, о рідна ненько,

Тобі вірненько присягнем!

Серця кров і любов –

Все тобі віддати в боротьбі!

За Україну, за її долю,

За честь і славу, за народ!

 

Рушаймо, браття! Наш прапор має,

І сонце сяє нам в очах!

Слушний час кличе нас –

Ну ж бо враз сповнять святий наказ:

За Україну, за її долю,

За честь і славу, за народ

 

Як служив же я у пана

 

Як служив же я у пана

Та й першеє літо та й літо –

Заслужив я у пана

Курочку за літо.

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить, Курчаточок водить та й водить.

 

Як служив же я у пана

Та й другеє літо та й літо –

Заслужив я у пана

Качечку за літо.

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

 

Як служив же я у пана

Та й третєє літо та літо –

Заслужив я у пана

Гусочку за літо.

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

 

Як служив же я у пана

Та й четверте літо та літо –

Заслужив я у пана

Індика за літо.

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

 

Як служив же я у пана

Та й на п'яте літо та й літо –

Заслужив же я у пана

Барана за літо

А той баран круторогий –

Поламав він собі ноги,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

 

Як служив же я у пана

Та й на шосте літо та й літо –

Заслужив же я у пана

Телятко за літо.

А те теля хвостом виля,

А той баран круторогий –

Поламав він пану ноги,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

 

Як служив же я у пана

Та й на сьоме літо та й літо –

Заслужив же я у пана

Дівчину за літо.

А та дівка напилася,

Впала з печі, забилася.

А те теля хвостом виля,

А той баран круторогий –

Поламав він пану ноги,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить, Курчаточок водить та й водить

 

 

 

 

 

 

 

36

Ой чого калина віти похилила

 

Ой чого калина віти похилила –

Чи багато квіту, чи важка роса?

Ой, чого так рано мама посивіла?

А була ж у неї золота коса.

Мамине безсоння, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами-лугами,

Стеляться тумани на глибокі сни…

Ой, дорого дальня, повертай до мами

Буде в її косах менше сивини.

 

Била мене мати

 

Била мене мати

Березовим прутом,

Щоби я не стояла

З молодим рекрутом.

А я собі стояла,

Аж кури запіли,

На двері воду лляла,

Щоби не рипіли.

На двері воду лляла,

На пальцях ходила,

Щоб мати не почула,

Щоби не сварила.

А мати не спала,

Та все чисто чула,

Та мене не сварила –

Сама такая була.

Сьогодні субота,

А завтра неділя, 

Чом на тобі, козаче,

Ссорочка не біла?

Не біла сорочка,

І не буде біла,

Бо й мати не прала,

А сестра не хтіла.

Ой вийду я на річку,

Стану на кладочку, 

Виперу випрасую

Милому сорочку (2)

 

Зеленеє жито, зелене

 

Зеленеє жито, зелене

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.

Стоїть козак на чорній кручі

 

Стоїть козак на чорній кручі,

В задумі буйна голова,

А з ним дівчина чорнобрива

В неї розплетена коса.

Повіяв вітер, вітер буйний,

Зайшлося серце від жалю,

Бо козак їде на чужину,

Лишає дівчину саму.

Ой куди їдеш, від’їжджаєш,

Нещасна доленько моя!

На кого мене покидаєш,

Для кого чорная коса?

Ой Галю серце, рибко моя

Я їду в дальнії края,

Та за Вкраїну нашу рідну

Ладнаю шаблю і коня!

 

Гуцулка Ксеня

 

Темна нічка гори вкрила,

Полонину всю залила,

А в ній постать сніжно-біла, –

Гуцул Ксеню в ній пізнав.

Він дивився в очі сині,

Тихо спершись на соснині,

І слова палкі любові

Він до неї промовляв:

– Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

 Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,

Гуцул іншу любив скрито,

А гуцулку чорнобриву

Він в останню ніч прощав.

В Черемоші грали хвилі,

Сумували очі сині,

Тільки вітер на соснині

Сумно пісню вигравав:

– Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

37

Гей, соколи

 

Гей десь там, де чорні води

Сів на коня козак молодий.

Плаче молода дівчина,

Їде козак з України.

 

Пр.

Гей, гей, гей, соколи,

Оминайте гори, ліси, доли.

Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

Степовий жайвороночку.

Гей, гей, гей, соколи,

Оминайте гори, ліси, доли.

Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

Мій степовий дзвін, дзвін, дзвін.

 

Жаль, жаль за милою,

За рідною стороною.

Жаль, жаль серце плаче,

Більше її не побачу.

Пр.

 

Плаче, плаче, дівчинонька,

Люба моя ластівонька.

А я у чужому краю,

Серце спокою не має.

 Пр.

 

Меду вина наливайте,

Як загину – поховайте

На далекій Україні,

Коло милої дівчини

Пр.

 

Летіла зозуля

 

Летіла зозуля

Через мою хату

Сіла на калині,

Та й стала кувати.

 

"Ой, чого ж, зозуле,

Ой, чого ж ти куєш,

Хіба ж ти, зозуле,

Добро мене чуєш?"

 

"Як би не чувала,

То би б я й не кувала,

Про тебе, дівчино,

Всю правду сказала."

"Ой, Боже ж мой, Боже,

Що ж я наробила,

Козак має жінку,

А я й плюбила.

 

Козак має жінку,

Ще й діточок двоє,

Ще й діточок двоє,

Чорняві обоє."

 

"А я й тих діточок

В найми понаймаю,

З тобой, Марусино,

В саду й погуляю."

 

Гуляв козаченько

Неділю й дві ночі,

Прийшов козаченько

До дівчини в гості.

 

"Ой, Боже ж мой, Боже,

Який я й удався,

На чужій сторонці,

За жінку признався.

 

Не так вже й за жінку,

Як за дві дитини,

Розкололось серце

На дві половини."

 

Якби я мала крила орлині

 

Якби я мала крила орлині

Якби я вміла літати,

Я б полетіла на Україну

Свого милого шукати.

 

Лечу я нічку, лечу я другу

Свого милого не бачу,

Ой сяду-сяду в вишневім саду

Сяду та й гірко заплачу.

 

Ой вийшла із хати старая мати

Та й свого сина питає:

«Що то за пташка, що за пташина

В нашому саду співає?»

 

Ой то не пташка, то не пташина

В нашому саду співає,

Ой то дівчина чорнобривая

Свого милого шукає.

 

38

Косив Ясь конюшину

 

Косив Ясь конюшину-3р.

Поглядав на дівчину.

 

А дівчина жито жала ×3

Та й на Яся споглядала.

 

Чи ти Ясь, чи ти нє? ×3

Сподобався менє!

 

Кинув Ясько косить ×3

Пішов мамку просить:

 

Люба мамка моя, ×3

Ожениш ти меня.

 

Так бери ж Станіславу, ×3

Щоб сиділа на всю лаву,

 

Станіславу не хочу ×3

І на лаву не саджу.

 

Так бери ж ти Яніну, ×3

Працьовитую дівчину!

 

Раз ішов я з пізнього гуляння

 

Раз ішов я з пізнього гуляння,

Зійшов місяць ще й ясна зоря

А дівчина все в вікно дивилась/

Чи далеко зайшов я. Зайшов я./2

 

Ой вернися, молодий козаче,

Чим тебе розгнівила?

Ой вернися, милий мій козаче,

Чим тебе розгнівила? Гнівила?

 

Не вернуся, молода дівчино,

Ти мене розгнівила,

Йшов я вчора під твоїм віконцем

Ти з другими гуляла. Гуляла

 

Не гуляла, молодий козаче,

Бо нікого не було,

То брат рідний зірвав з ружі квітку

Тай подав через вікно. Віконце.

 

Не діждешся, молода дівчино,

По два цвіта зривати

Не діждешся, молода дівчино,

Двох козаків любити. Любити.

Я й не буду, молодий козаче,

Тії квіти зривати,

Тільки буду, милий мій козаче,

Тебе вірно любити. Любити.

 

Йшли стрільці до бою

 

Йшли стрільці до бою та й через поля,

Всі вони гукнули: "Героям слава!"

 

Йшли стрільці до бою та й через гору,

Кожен з них покинув дома дівчину.

 

Там старенький батько окопи копав,

Бачив він здалека, як стрілець упав.

 

Сам собі не вірив, ні своїм очам,

Пішов він ближче та й сина впізнав.

 

– Ой сину, ж, мій сину, чого ж ти лежиш?

Чи ти тяжко ранен, чи вбитий лежиш:

 

– Я, тату, не ранен, я вбитий лежу,

Візьми штири дошки збий домовину.

 

Взяв чотири дошки збив домовину,

Ще й гірко заплакав по свому сину.

 

Як прийшов додому, сів в кінці стола,

Сперся він на руку: болить голова.

 

Мати догадалась, мабуть, що то є,

– Мабуть, мій синочок в світі не жиє.

 

– Ой жиє він, жиє в темному лісу –

Висока могила на грудях йому.

 

Червона калина росте при йому,

Молода дівчина плаче по йому.

 

– Не плач, дівчинонько, не плач, ти моя,

Скоро буде вільна Україна вся.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

39

Ой поїхав стрілець на страшну війну

 

Ой поїхав стрілець на страшну війну

І поліг у бою за Україну.

 

Його вірні друзі, що з ним разом йшли,

Взяли мертве тіло, в Черче принесли.

 

Взяли б, товаришу, тебе з собою,

Але спішимося разом до бою.

 

А старенький батько з війни повертав,

Він здибав стрільника, що вбитий лежав.

 

Почав приглядатись, хто це за один,

Пильніше поглянув, а це його син.

 

Назбирав дощечок, збив домовину

І гірко заплакав: "Сину мій, сину!"

 

Як прийшов додому і сперся на тин,

Дружина питає: "Де наш рідний син?"

 

У селі, у Черчі! Там є могила...

Ой там спочиває рідна дитина.

 

А на могилі червона калина,

За стрільцем рида молода дівчина.

 

А на тій могилі терновий вінець,

Ой там спочиває молодий стрілець.

 

А на тій могилі хрест березовий,

Ой там спочиває стрілець молодий.

                (Запис Гіщинського)

 

Ах, лента за лентою

 

Вже вечір вечоріє,

Повстанське серце б’є,

А лента набої

Поспішно подає.

Пр:

Ах, лента за лентою –

Набої подавай,

Український повстанче,

В бою не відставай!

 

На марші цілу нічку,

А в ранку на зорі

Почалися завзяті,

Запеклі бої.

Пр.

А ворог атакує

І преться вже що сил,

Юнак-кулеметник

Їх вправно там косив.

Пр.

 

Як сонечко сходило,

Утомлений юнак

Упав – він ранений –

На земленьку навзнак.

Пр.

 

До нього санітарка

Поспішно вже іде,

В обличчя вдивляється,

Його пізнає.

Пр.

Він в неї вдивляється,

А рана запекла,

Біля кулемета –

Дівчина молода.

Пр.

Українські повстанці

Боролись, як могли,

Останні набої

Для себе берегли.

Пр.

 

Волинь моя

 

Поліський краю дорогий,

Мені ти був колискою.

Озер блакить і синь лісів

Для мене стали піснею.

Приспів:

Волинь моя,/

Краса моя,/

Земля моя сонячна./2

 

Шумлять, колишуться хліба,

Як хвиля в морі грається.

Моя заквітчана земля

До сонця усміхається.

Приспів.

 

Де ще знайти таку красу,

Мов в казці намальовану,

І нерозплетену косу,

До серця причаровану.

Приспів.

 

 

40

Там на горі, на Маківці

 

Там на горі, на Маківці,

Там, де б’ються січовії стрільці.

Приспів:

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівні права, до бою,

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

 

Хлопці б’ються – не здаються,

Йдуть до бою ще й сміються.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

Наша сотня вже готова

Від’їжджає до Кийова

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

Як у фіри посідали,

І так собі заспівали.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

 

Там в Києві бій великий,

Там воює москаль дикий.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

 

Там в Києві є висока брама,

А в тій брамі синьо-жовта фана.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

 

Там, десь далеко на Волині

 

Там, десь далеко на Волині,

Створилась армія УПА,

Щоби воскресла Україна |

І завітала слобода. |(2)

 

Горіли села і містечка,

Бійці боролись ніч і день.

В перших рядах бійців-героїв

Згинув Івахів наш Василь.

 

Прощай, герою України,

Прощай, наш друже дорогий.

Твої діла нам незабутні, |

А твій наказ для нас святий. |(2)

Сестра в селі рідненька плаче,

Щодня виходить за село:

Чи не приїхав брат додому?

Чи не побачить ще його?

 

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь.

Твій брат помер, та жити буде |

В піснях майбутніх поколінь. |(2)

 

Ми вище прапор піднімемо,

Тризуб повернем до чола

І крикнем "Слава! Слава! Слава Україні!"

Так, щоб здригнулася земля! |(2)

 

Ой у лузі червона калина

 

Ой у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!/2

 

Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

 

Виступали стрільці січовії у кривавий тан,

Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.

А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

 

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали стрільці січовії з ворогами тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

 

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

 

 

 

 

 

 

41

За Україну, за її волю

 

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

О, Україно! О люба ненько,

Тобі вірненько присягнем!

 

Серця кров і любов,

Все тобі віддати в боротьбі

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

 

За Україну, з вогнем-завзяттям,

Рушаймо, браття, всі вперед

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

 

Слушний час кличе нас,

Ну ж бо враз сповнять святий наказ

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

 

Вперед же браття, прапор наш має,

І сонце сяє нам в очах.

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

 

Дружній тиск, зброї блиск,

Кари гнів і з ним побідний спів...

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ! 

 

Горілочку пив би

 

Коли б мені сто літ віку,

Долі міцні мури,

Коли б мені чоловіка

Моєї натури.

Щоб він трійку вороную

Умів запрягати,

Щоб він мене, молодую

Та й хотів кохати!

 

Пр.:  Горілочку пив би,

Люлечку курив би,

Мене молодую

До танцю води би.

Горілочку пив би,

Люлечку курив би,

Мене молодую

До серця тулив би.

 

 

Ой високе нині жито,

Пора його жати.

Дурний хоче жінку бити,

А мудрий кохати.

Приберуся я у шклярки,

Намалюю личко,

Ось така я молодичка,

Гарна й невеличка.

Пр.

 

А як вийду на вулицю,

Навкруги погляну.

Зачиняйте, молодиці,

Всіх своїх Іванів.

Закручуся я у танці,

Ще й візьмуся в боки.

Позвисають на воротях

Хлопці чорноокі.

Пр.

 

Коли ви ще молоденькі

Душею і тілом,

Не баріться, а швиденько

Беріться за діло.

Щоб підбори цокотіли,

Землі не торкались,

Щоб в любові серце мліло,

А личко всміхалось.

Пр.

 

Дам вам, друженьки, хороші

Корисні поради:

Щоб від хлопців чорнооких

Не мали ви зради,

Не кохайте гарних хлопців,

З чорними очима.

Краще старі, гладкі, лисі,

Аби із грошима.

Пр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

42

Черешенька

 

Коли місяць зійде, коли місяць зійде

Ти до мене приходь у садочок,

А я мамі скажу, а я мамі скажу,/

Що піду назбирати квіточок/2р

Пр.:

Ой, черешня-черешенька,/

Пустіть мене, моя ненько,/

Пустіть мене на вулицю,/

Погулять на вечорницях./2р.

 

Ти до мене прийшов, ти до мене прийшов

Коли місяць зайшов за хмаринку

І мені ти казав, і мені ти казав,/

Що знайшов ти свою половинку/2р.

Пр.

Чую, мати іде, чую, мати іде,

Ти милого сховай, черешенько,

Я її попрошу, я її попрошу/

Ой не лайте мене, моя ненько./2р

Пр.

Вже черешня цвіте, вже черешня цвіте,

Похилила гілля на подвір’я,

Ми по вулиці йдем, ми по вулиці йдем/

І запрошуєм всіх на весілля/2р

Пр.

 

Ой, мамцю, моя

 

Ой, мамцю, моя

Чоловік мене бив:

Прив’язав билинкою,/

Вдарив соломинкою,/

Мене чуть не вбив/2р

А я з того жалю,

Не вечеряла,

Устала раненько,/

Умилась біленько,/

Та й поснідала/2р.

Ізїла вола

Та ще й пів барана,

Горщичок кашечки,/

Ще й чотири качечки,/

Бо голодна була/2р

Та ще й цебер борщу,

А я їсти хочу,

Сімсот поросят,/

Дев’яносто п’ять гусят/

Довольна була/2р

Та й гуляти пішла,

Коника вела,

За гриву держала,/

На хлопців моргала,/

Ще й підморгувала/2р

 

Ой у полі три тополі

Ой у полі три тополі,

Та й всі зеленіють,

За одною дівчиною/

Усі хлопці мліють./2р

 

Ой не млійте, ви, всі хлопці,

Бо я вже й не ваша,

Наїхали чужі люди,/

Вже й дівчина наша./2р

 

Наїхали чужі люди,

Сивими конями,

Та й забрали дівчиноньку/

З чорними бровами/2р

 

Тепер в тої дівчиноньки

Ні батька, ні неньки,

Тільки в саду вишневому/

Піють соловейки/2р

 

Редька

 

Ой сію редьку я раненько,

Сію, висіваю,

Та й рости, редько, чепурненька/

На зиму сховаю/2р

 

Та росла, редька, чепурненька

Та й пішла у стовпці,

Та як була я молоденька/

Любили всі хлопці/2р

 

Та як була я молоденька

Та й горя не знала,

Та якась мене чужа жінка/

Невісткою звала/2р

 

Так вона мене називала

По воду ідучи,

Та вона ж мені віддавала

Від комори ключі/2р

 

Та не давайте мені ключі,

Бо я їх загублю.

Та не називай невісткою,

Бо сина не люблю/2

 

43

Спомин про Волинь

 

У всіх світах, у всіх світах

Волинь свою я пам’ятаю,

В моєму серці назавжди

Куточок батьківського краю.

Щастям, любов’ю

Мій рідний край обдарував.

Казкою, казкою, казкою

Місяць всіх зачарував.

 

Пр.:

Волинь-зелень густих лісів,

Волинь-щедрий пташиний спів,

Волинь-Світязя хвилі сині,

Сонце моє, серце моє,

Щастя моє на Волині.

 

Тільки для мене тут квіти цвіли,

Пахли луги,

Чисті річки купали мене,

Ніжили береги,

Пахли духмяними травами

Стиглі жита.

Ніжні слова шепотіли

Ттвої праглі вуста.

Пр.

 

Ростуть предвічнії ліси,

Вдивляються у води сині,

Нема такої більш краси,

Як в рідній голубій Волині,

Пишним чар-цвітом

Завжди для нас

Тут папороть цвіла,

Зачарувала навік Волинь-

Колиска краси і добра.

Пр.

 

Чи ти чув, миленький

 

Чи ти чув, миленький,

Як цвіла калина.

Плакала-ридала, плакала-ридала/

Молода дівчина/2

 

Плакала-ридала,

Молода дівчина.

За своїм миленьким, голубом сизеньким,/

Що давно видала/2

 

Ти не плач, не ридай,

Гіркі сльози не лий,

Десь мене чекає, десь мене чекає/

Коник вороненький/2

Коник вороненький

Ще й хороша збруя

Бувай же здорова, бувай же здорова/

Ти дівчино моя./2

 

О, Боже, який гарний світ

 

На цвинтарі тихо небіжчики сплять,

Тихесенько музика грає,

Небіжчик Петро і небіжчик Максим

Тихесенько пісню співають:

 

Пр.: 

О, Боже, який гарний світ,

Як тяжко його покидати,

Там цідять горілку і дудлять вино,

Ще й пивом дають запивати.

 

Десь клацнули зуби, десь тріснув костиль

Відкрилася з тріском могила,

Небіжчик Петро і небіжчик Максим,

Кирнули по чарці чорнила.

Пр.

 

Небіжка Варвара відкрила свій гріб,

Питається кума Гаврила:

-Чи є ще горілка, чи бігти по хліб,

Купити дві пляшки чорнила?

Пр.

 

Ой, мамуню, що буде

 

А корова (чухалася-3р.),

Аж загата (хиталася-3р.)

 

Пр.

Ой, мамуню, що буде/

Як він мене не візьме/

Ой, йой, йо-о-ой/2р.

 

А перший раз на дорозі,

Аж почули на порозі.

Пр.

А другий раз на загаті,

Аж почули старі в хаті.

Пр.

А третій раз у запічку,

Аж почули старі в ліжку.

Пр.

А у лісі при осиці

Просив заєць у лисиці.

Вона йому не дала,/

В неї дірочка мала/

Ой, йой,йо-о-ой/2р.

 

44

Була в мене парова машина

 

Була в мене парова машина,

То я її продала,

А за тії гроші, за гроші хороші

Музиченьків найняла.

 

Пр.

Ой заграйте мені, музиченьки мої,/

Коваля, та й коваля/2р.

(А коваль коваля через ножку валя,

Тру-ля-ля, тру-ля-ля).-інший варіант

 

Була в мене мурована хата

То я її продала,

А за тії гроші, за гроші хороші

Музиченьків найняла.

Пр.

 

Був у мене гарний чоловік,

(Був у мене чоловік-п’яниця),

То я  й його продала,

А за тії гроші, за гроші хороші

Музиченьків найняла.

Пр.

 

Стало шкода мені чоловіка,

То я його забрала,

А тії музики, що так файно грали,

Продала, продала.

Пр.

 

Заздравна

 

В щасливу пору, в ясну годину,

Весела наша зійшлась родина-2р.

 

Столи хай гнуться від меду й пива,

Всього, що дала нам щедра нива

 

Свій перший келих ми піднімаєм

За мир і щастя у ріднім краю.

 

З мир і щастя у всьому світі

І нам з тобою, і нашим дітям.

 

Хай наша рідна росте держава,

Ворогам-на лихо, братам-на славу.

 

Щоб наші мрії усі збулися,

Щоб з вами, друзі, ми ще зійшлися.

Штани мої, шаровари

 

Штани мої, шаровари,

Штани мої сині,

Чого липнуть до вас дівки/,

Як до браги свині/2р.

 

Штани мої, шаровари,

Сліди замітають,

А в кишені три шеляги,

Та й ті заважають.

 

Один шеляг-на тютюн,

Другий-на табаку,

Третій шеляг-до корчми,

На пиво та й раки.

 

Як почав я до дівчини

Вечором ходити,

Зняли хлопці шаровари,

Та й почали бити.

 

Нащо мені женитися,

Нащо жінку брати

І ще сіно не вродило,

Нічим годувати.

 

А гречаної полови

Та й не буде їсти,

А ячная, з остюхами,

Буде в зуби лізти.

 

Хай сміються дівки з мене,

Що я не женюся,

Нехай вони, дурні знають,

Що я з них сміюся.

 

Штани мої, шаровари,

Штани мої сині,

Що дурний я та невдаха,

В тому я не винний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

45

Ой підемо, мила

 

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо, мила, в поле жито жати,

Ой хоч піду, а жати не буду,/

Зроби мені холодок, я лежати буду./2р.

 

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо, мила, та й гречку в’язати.

Ой хоч піду, в’язати не буду,/

Бо та гречка чорна, а я не моторна./2р

 

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо, в поле буряки копати.

Ой хоч піду, копати не буду,

Буряки в долині, болить в мене спина./2

 

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо до кума весілля гуляти,

Ой дай, Боже, сто років прожити,

Через день, через два до кума ходити/2р.

 

 

Ой горілка, біла, біла

 

Ой горілка, біла, біла, ой йо-йой,

Ой горілка, біла, біла,/

Як ти ж мені надоїла,/

А зозуля все кує./2р.

 

Я за неї срібло-злото, ой йо-йой,

Я за неї срібло-злото,

Вона мене у болото,

А зозуля все кує./2р.

 

Я за неї три рублі, ой йо-йой,

Я за неї три рублі,

Вона мене до землі,

А зозуля все кує./2р.

 

Я за неї три червінці, ой йо-йой,

Я за неї три червінці,

Вона мене по печінці

А зозуля все кує./2р.

 

Я за неї мідяки, ой йо-йой,

Я за неї мідяки,

Вона мене в будяки,

А зозуля все кує./2р.

Лізла баба по драбині, ой йо-йой,

Лізла баба по драбині,

Та й упала межі свині,

А зозуля все кує./2р.

 

А дід думав, що то грушка, ой йо-йой,

А дід думав що то грушка,

Та й підставив капелюшка,

А зозуля все кує./2р.

 

Стара баба, як холера, ой йо-йой,

Стара баба, як холера,

А ще хоче кавалера,

А зозуля все кує./2р.

 

Старий дід, як пеньок, ой йо-йой,

Старий дід, як пеньок,

А ще хоче до дівок,

А зозуля все кує./2р.

 

Де найбільша калабаня, ой йо-йой,

Де найбільша калабаня,

Я лягаю як та пані,

А зозуля все кує./2р.

 

Ідуть люди, питаються, ой йо-йой,

Ідуть люди, питаються:

-Що за пані купаються,

А зозуля все кує./2р.

 

То не пані, то не я, ой йо-йой,

То не пані, то не я,

Лиха доленька моя,

А зозуля все кує./2р.

 

Мати дочку питає, ой йо-йой,

Мати дочку питає:

-Чого ліжко хитає?

А зозуля все кує./2р.

 

Ти би, мамо, не питала, ой йо-йой,

Ти би, мамо, не питала,

Ти вже своє відхитала,

А зозуля все кує./2р.

 

Ой горілка, біла, біла/3р

 

 

46

Лізла баба по драбині, ой йо-йой,

Лізла баба по драбині,

Та й упала межі свині,

А зозуля все кує./2р.

 

А дід думав, що то грушка, ой йо-йой,

А дід думав що то грушка,

Та й підставив капелюшка,

А зозуля все кує./2р.

 

Стара баба, як холера, ой йо-йой,

Стара баба, як холера,

А ще хоче кавалера,

А зозуля все кує./2р.

 

Старий дід, як пеньок, ой йо-йой,

Старий дід, як пеньок,

А ще хоче до дівок,

А зозуля все кує./2р.

 

Де найбільша калабаня, ой йо-йой,

Де найбільша калабаня,

Я лягаю як та пані,

А зозуля все кує./2р.

 

Ідуть люди, питаються, ой йо-йой,

Ідуть люди, питаються:

-Що за пані купаються,

А зозуля все кує./2р.

 

То не пані, то не я, ой йо-йой,

То не пані, то не я,

Лиха доленька моя,

А зозуля все кує./2р.

 

Мати дочку питає, ой йо-йой,

Мати дочку питає:

-Чого ліжко хитає?

А зозуля все кує./2р.

 

Ти би, мамо, не питала, ой йо-йой,

Ти би, мамо, не питала,

Ти вже своє відхитала,

А зозуля все кує./2р.

 

Ой горілка, біла, біла/3р

Тече річенька, не величенька

 

Тече річенька, не величенька,

Схочу-перескочу,

Віддайте мене, моя матінко/,

За кого я схочу /2р.

 

Як віддавала, приказувала,

В гостях не бувати,

Бо як вернешся, моя донечко,

То вижену з хати.

 

Сиділа рочок сиділа другий,

Третій не втерпіла,

Перетворилась в сиву зозульку,

До роду летіла.

 

Летіла лісом, ліс посмалила

Сивими крильцями,

Летіла лугом, луг затопила

Дрібними сльозами.

 

Як залетіла я додомоньку,

На калині сіла,

Буду кувати, буду казати

Як жить на чужині.

 

Матінка сидить край віконечка,

Рушник вишиває,

Братичок вийшов, на порозі став,

Ружжьо заряджає.

 

Ой позволь мені, моя матінко,

Ту зозулю вбити,

Бо вона кує, жалю завдає,

Не можу я жити.

 

Не позволю я, тобі, сину мій,

Ту зозулю вбити,

Бо тій зозульці, як нашій дочці

Тяжко в світі жити.

 

Ой якщо ж бо ти та й зозуленька,

То й лети кувати.

А якщо сестра, ще й ріднесенька,

То прошу до хати.

 

47

Якби на річку покласти кладку

 

Якби на річку покласти кладку,

Якби цю кладку перейти,

Якби забути про це кохання/

І до дівчини більш не йти/2р.

 

Ой знаю, знаю, я козаченьку,

Що ти до трьох до нас ходиш,

Тільки не знаю я, козаченьку,

Котру на серці залишиш.

 

Одну любив я за карі очі,

Другу любив за красоту,

Третю любив я-сумна ходила,

Лишив на серці своєму.

 

Пішла дівчина на крутий берег

Там, де плавають кораблі,

Скочила в воду на дно глибоке-

Знайшла притулочок собі.

 

Пішов і козак на крутий берег

Там, де плавають кораблі,

Вийняв хустину, кинув на воду,

Сказав: - Дівчино, це тобі.

 

То ж прикажи ж ти своєму серцю

Щоб не ржавіло під водой,

А я розкажу усім дівчатам,

Що ти померла за любов.

 

Ой там у полі стоїть тополя

 

Ой там у полі стоїть тополя,

Листям-віттями гойдає,

Ой туга, туга на серці туга,/

Що миленького не має/2р.

Коли б я мала крила орлині,

Якби я вміла літати,

То полетіла б на Україну,

Свого милого шукати.

Летіла нічку, летіла другу,

А миленького немає,

Ой сяду, сяду в вишневім саду,

Сяду та й буду пісню співати.

А з тої хати виходить мати,

Та й стала сина питати:

-Ой, сину, сину, що за пташина,

В нашім садочку співає.

Ой то не пташка, то не пташина,

В нашім садочку співає,

Ой то дівчина, чорнобривая,

Свого милого шукає.

Ой пізно, пізно, люба дівчино,

Свого милого шукати

Ти все забудеш, другого знайдеш

І будеш його кохати.

 

Зійшов місяць, зійшов ясний

 

Зійшов місяць, зійшов ясний,

Та й піднявся високо.

Подивися, любая дівчино,/

Чи зайшов я далеко./2р.

 

Як зайшов за круту гору,

Стала дівчина гукать:

-Ой вернися, любий козаченьку,

Щось маю тобі сказать.

 

Не вернуся, дівчинонько,

Бо не маю до кого.

Був я вчора в тебе під віконцем,

Ти кохала іншого.

 

Я другого не кохала,

Тільки тебе одного,

Ішов Ваня, зірвав з рожі квітку,

Та й подав через вікно.

 

Було ж тобі, дівчинонько,

З ружі квітки та й не брать,

Було ж тобі, любая дівчино,

Нас двох разом не кохать.

 

Ой орали хлопці ниву

 

Ой орали хлопці ниву,//

Виорали ярмо,/2/

Заплати ж мені, дівчино,/

Чи ж я робив дармо./2

 

А я ж тобі, козаченьку,

Платила, платила,

Цілував моє личенько,

Я не боронила.

 

То при сонці, то при зорях,

То при місяченьку

Цілував моє личенько,

Любий козаченьку.

 

Ой не світи, місяченьку,

Та й на той перелаз.

Прийди, прийди, мій миленький,

До мене ще хоч раз.

 

48

Чорні очка, як терен

 

Чорні очка (2р.), як терен/2р.

Коли ж ми ся поберемсь, поберемсь.

 

Поберемся, поберемся в неділю,

Маю на це надію, надію.

 

Куди ж ти мня, куди ж ти мня поведеш,

Коли хати не маєш, не маєш.

 

Підем серце, підем серце, в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

 

Чужа хата, чужа хата такая,

Як свекруха лихая.

 

Хоч не лає, хоч не лає та бурчить

А все ж вона не мовчить.

 

Чужа хата, чужа хата не своя,

Я дівчина не твоя, не твоя.

 

Постав хату, постав хату з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

 

Підем серце, підем серце, до гаю,

Заживемо як в раю, як в раю.

 

Я ж тебе, Галю, не лаю

 

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А чи були гості які були гості

У моєму домі без мене?

Був Омелько із села,

А Оверко-з хутора,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Був у мене, молодої, з города.

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А що їли гості, а що їли гості

У моєму домі без мене?

Їв Омелько гусака,

А Оверко-індика,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Їв у мене, молодої, голуба.

 

 

 

 

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А що пили гості, а що пили гості

У моєму домі без мене?

Пив Омелько горілку,

А Оверко-наливку,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Пив у мене, молодої, самогон.

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А де спали гості, а де спали гості

У моєму домі без мене?

Спав Омелько за столом,

А Оверко-під столом,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Спав у мене, молодої, під боком.

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

Чи ще будуть гості, чи ще будуть гості

У моєму домі без мене?

 

Посилала мене мати

 

Посилала мене мати:

-Іди, доню, килим ткати.

Як пішла я ткати килим/

Та й зустрілася я з милим/2р./2р.

 

Постояти коло тину,

Зупинилась на хвилину.

Постояти я не вспіла,

Як година пролетіла.

 

Нема ладу говорити,

Треба дома щось робити,

А я йому посміхнулась,

Та й додому повернулась

 

Вдома мати насварила

Де ж ти, доню, забарилась.

До півночі тебе ждала,

Де ж той килим, що ти ткала?

 

Ой матусю, моя нене,

Не хватило ниток в мене,

А щоб кращий килим мати,

Я ще завтра піду ткати.

 

49

Ой там у лузі, при дорозі

 

Ой там у лузі, при дорозі

Червоні ружі зацвіли.

Ой там три браття молодії/

За Україну полягли/2р.

(Червоні маки розцвіли

Ой там три браття із Прикарпаття

Життя за волю віддали)

 

Їх було троє, тільки троє,

Мали гранати, папашки.

Вони не знали, що друг їх зрадив

Катам червоної Москви.

 

Кати боївку обступили,

Кричать: "Бандєри, руки ввєрх!"

Хтось крикнув: "Слава Україні!

Ми не здамося, краще смерть!"(2)

 

І три брати поцілувались,

Ніхто пощади не просив

І більш не рвалися гранати,

І кулемет не стукотів.

(І там гранати більш не рвались

І скоростріл більш не строчив).

 

І ми боротися будемо

Проти проклятих ворогів

І вічну славу пам'ятати

Про мужніх хлопців, трьох братів.

 

В саду гуляла, пляшки збирала

 

В саду гуляла, пляшки збирала
В саду гуляла, пляшки збирала,

Котрі щербаті, ті відкидала. | 2р.
         Як назбирала повну торбину,
         Як назбирала повну торбину,

 Пішла здавати до магазину. | 2р.

Пляшки я здала, чорнила взяла,
Пляшки я здала, чорнила взяла,

Кому хотіла та й наливала | 2р.
         Люблю я пиво, "Московську" водку
         Люблю я пиво, "Московську" водку,

         Люблю милого, його походку | 2р.

Люблю я пиво, воно шумує,
Люблю я пиво, воно шумує,

Люблю милого - гарно цілує | 2р.
        Ой, на дубочку ворона кряче,
        Ой, на дубочку ворона кряче,

        А під дубочком дівчина плаче | 2р.

Гоніть ворону, щоб не крехтала,
Гоніть ворону, щоб не крехтала,

Любіть дівчину, щоб не плакала | 4р.

 

Ой дівчино, шумить гай

 

Ой, дівчино, шумить гай,/

Кого любиш-забувай, забувай/2р.

Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю-мій буде, мій буде.

Ой дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене, за мене.

Не піду я за тебе-

Нема хати у тебе, у тебе.

Підем серце в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Чужа хата такая,

Як свекруха лихая, лихая.

Хоч не лає, то бурчить,

А все ж вона та й не мовчить.

Збудуй хату з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

Підем, серце, до гаю,

Заживемо як в раю, як в раю.

 

Несе Галя воду

 

Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко/

Як барвінок в’ється/2.

Галю молодая,

Дай води напиться,

Ти така хороша,

Дай хоч подивиться.

Вода у ставочку,

Скільки хоч напийся,

Я буду в садочку,

Прийди подивися.

Прийшов у садочок,

Зозуля кувала,

А ти, ж мене, Галю,

Та й не шанувала.

Стелися барвінку,

Буду поливати

Вернися, Іванку,

Буду шанувати.

Скільки не стелився,

Ти не поливала

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

 

50

Виряжала мати сина у солдати

 

Виряжала мати сина у солдати/2р./

Молоду невістку зелений льон брати/2р.

 

Іди ти, невістко, зелений льон брати,

Більше не вертайся до моєї хати.

 

Брала льон невістка, брала-вибирала

Та й посеред поля тополею стала.

 

Вже годок минає, другий наступає,

А на третій рочок, повернувсь синочок.

 

Мамцю ж, моя, мамцю, що то за причина,

Що посеред поля росте тополина.

 

Не питайся, сину, про тую причину,

Бери в руки топір, рубай тополину.

 

Як ударив вперше, вона заскрипіла.

Як ударив вдруге, та й заговорила.

 

Не рубай, коханий, я ж твоя дружина,

А вверху у листі спить твоя дитина.

 

Мене твоя мати тяжко проклинала,

Щоб я серед поля тополею стала.

 

Кинув козак топір, обняв тополину,

Обняв тополину, цілував дитину.

 

Мати ж моя, мати, що ж ти наробила,

Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.

 

Бодай твоя мати старість не зносила,

Як вона нас з тобою з пари розлучила.

 

Як обняв тополю милий кароокий,

Вирос серед поля осокір високий.

 

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси.

Не спішіть дівчата розпускати коси.

 

Попід мостом, мостом

 

Попід мостом, мостом

Росте травка ростом,

Люблю я, люблю я, того козаченька,/

Що високий ростом/2р.

 

 

Не я його люблю,

Любить моя мати,

Де стояли в саду розмовляли,

Два слідоньки знати.

 

Якби мені, мати,

Раніше тебе встати,

Вирвати, вирвати в саду василечки,

Слід позамітати.

 

А ненька рідненька

Раніше мене встала,

Вирвала, вирвала в саду василечки,

Слід позамітатала.

 

Ой чиє ж то поле,

Чиї ж то загони?

Люблю я, люблю я, того козаченька,

Що чорнії брови.

 

 

В саду гуляла квіти збирала

 

Чия ж то вишня, чия черешня,/2

Чия дівчина в сад гулять вийшла?/2

В саду гуляла квіти збирала,

Кого любила, причарувала.

Причарувала серце і душу,

Тепер з тобою ходити мушу.

Ходити буду, любити буду,

Скажу по правді, сватать не буду.

Ой ти, дівчино, гарна та пишна,

Чом ти до мене вчора не вийшла?

Я виходила, тебе не було,

Я постояла та й повернулась.

Я більш не вийду, з тобой не стану,

Пришлю сестричку такую саму.

А я з сестрою всю ніч простою,

Не та розмова, що із тобою.

Не та розмова, не тії слова,

Не біле личко, не чорноброва.

Не та розмова, не тії речі,

Не тії руки, не тії плечі.

Ой на тім дубі ворона кряче,

А під тим дубом дівчина плаче.

Убий ворону, щоб не крякала,

Люби дівчину, щоб не плакала.

 

 

51

Сиджу я край віконечка

 

Сиджу я край віконечка,

На зорі поглядаю.

Сиджу я край віконечка

І так собі думаю:

-Чи прийде, милий мій, чи ні,/

Що часто так мені снився,/

Підходжу ближче до вікна,/

А він стоїть сміється/2р.

 

Ага, мила, ага, мила,

Як важко дожидати.

Личко твоє помарніло,

Красоньки не впізнати.

Так дай, мила, уста свої,/

Так дай хоч раз поцілую,/

Серце моє горить вогнем-/

Любов до тебе я чую./2р.

 

Моє кохання як той цвіт,

Що рано розцвітає.

Як той метелик навесні,

Що рано вилітає.

То збережіть серця свої,/

Щоб не кохалися зрання,/

Бо зацвітуть сади навесні,/

Не вернеться кохання/2р

 

За нашим стодолом

 

За нашим стодолом/

Видно чуже село/2р.

Сюди повернуся, туди подивлюся-/

Кругом чуже село/2р.

 

Мамо ж, моя мамо,

За кого мня даєш?

Він мня буде бити, не буде любити,

Що ти ся гадаєш?

 

Віддай мене, мамо,

За кого я хочу,

Хоч і буде бити, я буду любити-

Нікому не скажу.

 

Мамо ж, моя мамо,

Я твоя дитина.

Що мні ся належить,

Шо мні ся належить-

Подушка й перина.

 

 

 

Подушка й перина,

Корова з телятком,

Щоб я не ходила, щоб я не ходила

По селі з горнятком.

 

Тату ж, ти, мій, тату,

Я твоя дитина.

Що мні ся належить,

Шо мні ся належить-

Легкова машина.

 

Легкова машина

Мурована хата,

Щоб люди сказали,

Щоб люди сказали-

Невістка багата.

 

Бабуню, бабуню,

Я ваша онучка.

Що вам ся належить,

Що вам ся належить-

Глядіти правнучка.

 

Дідуню, дідуню,

Я ваша онучка.

Що мні ся належить,

Шо мні ся належить-

Вся ваша получка.

 

Ой під вишнею, під черешнею

 

Ой під вишнею, під черешнею

Стояв старий з молодою,/

Як із ягодою/2р.

 

І просилася, і молилася:

-Пусти мене, старий діду,

На вулиці погулять.

 

Ой я й сам не піду і тебе не пущу.

Хочеш мене, старенького,

Та й покинуть на біду.

 

Ой не кидай мене, моя голубочко,

Куплю тобі хатку і ще сіножатку,

І ставок, і млинок ще й зелений садок

 

Ой не хочу хатки, а ні сіножатки,

Ні ставка, ні млинка,

Ні зеленого садка.

 

Ой ти старий дідуган,

Ізогнувся як дуга,

А я молоденька, гуляти раденька.

 

52

Ой у полі криниченька

 

Ой у полі криниченька,/

Там холодна водиченька/2р.

 

Ой там Роман воли пасе,

Катерина воду несе.

 

Роман воли покидає,

Катерину переймає.

 

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

 

Катерино, серце моє,

В тебе личко рум’янеє.

 

Ой Романе, Романочку,

Не лий воду на сорочку.

 

Ой Романе, Романочку,

Не гай мене до раночку.

 

Бо нерідну неньку маю,

Бити буде-добре знаю.

 

Буде бити ще й лаяти,

Ще й Романом докоряти.

 

Де ж ти, доню, барилася,

Що й вечерять спізнилася

(Вже й вечеря зварилася)

 

Налетіли гуси з броду,

Сколотили в відрі воду.

 

А я стала, постояла,

Доки вода устояла.

 

Брешеш, доню, не стояла,

Ти з Романом розмовляла.

 

Чесно, мамо, признаюся,

Що з Романом кохаюся.

 

Він чорнявий, я русява,

Поберемось-буде пара.

 

Буде пара, ще й парочка,

Ще й маленька Наталочка.

 

 

 

Розпрягайте, хлопці, коней

 

Розпрягайте, хлопці, коней

Та й лягайте спочивать,

А я піду в сад зелений,/

В сад криниченьку копать/2р.

Копав, копав криниченьку

У вишневому саду.

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька

Рано-вранці воду брать,

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

Просив, просив відеречко,

Вона йому не дала.

Дарив, дарив з руки перстень,

Вона його не взяла.

Знаю, знаю, дівчинонько,

Чим я тебе розгнівив,

Що я вчора із вечора

Кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка,

Ще й літами молода,

Руса коса до пояса,

В косі стрічка голуба.

Розпрягайте, хлопці, коней.

А дівчата кобили

Та й лягайте спочивати

Животами догори.

 

Нині, нині дома сама

 

Нині, нині, нині, нині дома сама,

Нині, нині, нині, нині мами нема.

Прийди, моє кохання,/

Моєї мами вдома нема/2р.

 

Ой вже, ой вже, ой вже,

Ой вже місяць зійшов,

А вже, а вже, а вже,

А вже милий прийшов.

Прийшли ті карі очі, ті очі карі,

Що я люблю.

 

Моя мама, моя мама дуже ізла,

Моя мама, моя мама дуже ізла,

Хлопця мені відбила,

Відбила хлопця

       І я сама.

 

53

Катерино, відчино-но
 

Приспів: Катерино, відчини-но,

Катерино встань-но
Дай-но їсти, дай-но пити,

Як то буде файно!
Катерина відчинила, Катерина встала,
Дала-м їсти, дала-м пити,

Ще й поцілувала!

 

1. Захотілось бабі вранці та й натерти маку,
Відірвався макогон, вдарив діда в спину.

2. Ішла баба через кладку, та й задерла ногу,
А дід думав, що капличка, помолився Богу.

3. Причесався, прилизався, в білі штани вбрався,
Прийшов козак до дівчини, на порозі всівся.

4. Ой місяцю, місяченьку, місяцю-круглянку.
не світи нікому в вічі, а світи у спину.

5. Ійшов гуцул з полонини, а гуцулка з бані,
Посідали край дороги, зробили сніданнє.

6. Що то було за сніданнє, не було що їсти:
Виліз гуцул на смереку, та й не може злізти...

7. Приїзджали тракторами гуцула знімати,
Гуцул сидить, гірко плаче, не хоче злізати.

8. Сидить заєць на стернині та й штани латає,
Стерня йому плечі коле, він ся посуває.

9. Парубочок як дубочок, парубоцька міна,
А як візьме дівку в танець – дівці по коліна.

10. Парубочок як дубочок, парубоцька міна,
В ролі люлька, в носі булька, по бороді слина.

11. Ти Микола, я Микола, оба ми Миколи,
Тебе били коло церкви, мене коло школи,

12. Тебе били коло церкви, що ти пив горілку,
Мене били коло школи за хорошу дівку.

 

 

 

 

 

 

13.Тебе били коло церкви, що ти пив горілку,
Мене били коло школи, що цілував дівку.

14. Я ніколи ся не женю, тілько в листопаді,
Візьму собі таку жінку, що широка в плечах.

15. А я люблю тую дівку, що рано вставає,
Волося ся пошкрябає, та й знову лягає.

16. Тече річка невеличка, а у річці раки,
Присувайсь до мене ближче, притулю до серця.

17. Я до тої Катерини не піду ніколи,
Бо до неї хлопці ходят як дітки до школи.

18.Лиш до школи діти ходять вчитися читати,
А до тої Катерини — вчитися кохати.

19. Ішов гуцул з полонини, а гуцулка з бані,
Посідали під смереков, зачали сніданє.

20. А що ж тото за сніданє, що нема що їсти?
Заліз гуцул на гуцулку, та й не може злізти...

21. Била мене моя мати ввечері і вранці,
Щоби я си не ходила з хлопцями на танці.

22. Не бий мене, моя нене, не роби публіки,
Бо у мене в голівоньці лиш одні музики

23. Весела-м ся народила, весела-м загину,
Бо я свою натурочку ніде не подіну.

24. Весела-м ся народила, веселого дому,
Усім людям веселенька − і свому милому.

25. Давай, мати, вечеряти! Давай, мати, живо!
Бо мені так до дівчини, як тобі на жниво!

26. У калюжі нема води − випили ворони,
А в Києві нема хлопців − самі макогони!

27. Ой недавно оженився – рік буде в петрівку.
Забрав собі діти в торбу, потяг у мандрівку.

28. Ой вийду я серед села та й стану на горбі,
Оглянуся назад себе – чи є діти в торбі

29. Ти Михайло, я Михайло, оба-сьмо Михайли,
Полягаймо на дорозі, ніби поздихаймо.

 

54

30. Полягаймо на дорозі та й відпочиваймо,
А як трактор переїде – тоді повставаймо.

31. А співати – не робити, я співати вмію,
Хіба тоді не співаю, коли зголоднію!

32. Мене мати породила на самого Спаса,
Дала мені такий голос, як у Фантомаса.

33. Мене мати породила в середу до днини,
А я взувся в постолята й гайда до дівчини!

34. Мене в військо записали до кавалерії,
А я скочив на коника й гайда до Марії!

35. Посіяла конопельки – кури перетерли,
Зарізала кабана – прийшли хлопці, зжерли.

36. Зарізала кабана – штири кілограми,
А до тебе хлопці ходять, ще й до твої мами!

37. Ой у лісі на горісі скубе кобець сойку.
Ой не стільки того скубу, скільки того зойку!

 

 

Ти ж мене підманула

 

Ти казала в понеділок

Підем разом по барвінок.

Я прийшов-тебе нема-

Підманула-підвела.

Пр.

Ти ж мене підманула,/

Ти ж мене підвела,/

Ти ж мене, молодого,/

З ума-розуму звела./2р.

 

Ти казала у вівторок

Поцілуєш разів сорок.

Я прийшов-тебе нема-

Підманула-підвела

Пр.

Ти казала у середу

Підем разом по череду.

Я прийшов-тебе нема-

Підманула-підвела.

Пр.

Ти казала у четвер

Підем разом по щавель.

Я прийшов-тебе нема-

Підманула-підвела.

Пр.

Ти казала у п’ятницю

Підем разом по пшеницю.

Я прийшов-тебе нема-

Підманула-підвела.

Пр.

Ти казала у суботу

Підем разом на роботу.

Я прийшов-тебе нема-

Підманула-підвела.

Пр.

Ти казала у неділю

Підем разом на весілля.

Я прийшов-а ти є!

Ах ти ж, серденько моє.

Пр.

 

Бодай ся когут знудив

 

Бодай ся когут знудив,

Що рано мене збудив,

Малая нічка, мала/

Я щем ся не виспала/2р.

 

Причини, Боже, ночі

На мої карі очі,

Причини ще й другую,

На мене, молодую.

 

Послала мене мати

Зелене жито жати,

А я жита не жала,

В борозенці лежала.

 

Казала мені мати

З хлопцями погуляти:

-Погуляй собі, доню,

Я ж тобі не бороню.

 

А я собі гуляю

Як риба по Дунаю,

Як риба з окунцями,

Я молода-з хлопцями.

 

Гуляла б я до ночі,

Я спатоньки не хочу

Гуляла б я до рана.

Ой дана ж, моя дана.

 

55

Ой ти мамо моя, Олю

 

Ой, ти, мамо моя, Олю,
Де ж ти діла мою долю?
Чи й у морі й утопила,
Чи в печі спалила?

Я й у морі не топила,
В печі не палила,
Прокляла я твою долю,
Як була ти малою.

Прокляла я твою долю,
Як була ти малою,
На гору йшла, тебе несла,
Ще й відро з водою.

Було б тобі, моя мамо, 
Мене не носити,
А сповити, положити,
Та й не колихати.

Ой нехай би я лежала,
Ой нехай би я кричала,
Нехай би я та й у Бога
Доленьки благала.

 

Ой там, на точку, на базарі

 

Ой там, на точку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали,

А як прийдеться до ладу, до ладу/

То я й свого приведу, та й продам./2р.

 

Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого налигала,

Та й повела на базар, на базар,

До терниці прив’язала.

 

Як наїхало покупальниць,

Як наїхало торгувальниць

Стали думать і гадать, і гадать,

Що за цього мужа дать.

 

А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба взяти:

Пару коней вороних, вороних,

Ще й сто рублів золотих.

 

Ой я собі стала та й подумала:

З кіньми треба буде возитись,

З грішми треба буде носиться,

А мій милий чорнобривий,

До роботи не лінивий-

Він для мене пригодиться.

 

 

 

 

 

 

 

Він посіє ще й пожне,

Не для кого, для мене.

Милий, моє серденько,

Пошкодую я тебе.

 

Плакуча гітара

 

Спить ставок, де колишуться віти,

Вітерець в верболозах заснув,

Десь заграла плакуча гітара/

Там дівчина встрічала весну/2р.

 

Ти поїдеш далеко-далеко,

Так далеко від мого села

І не скаже той місяць з-за хмари,

Що у тебе кохана була.

 

Ти не плач, не сумуй, моя мила,

Ти не плач, не горюй, не ридай,

Навесні, як цвістиме калина,

В тихий вечір мене зустрічай.

 

Ось прийшов вже той час довгожданий

І прийшла довгождана пора

Ця дівчина прийшла під калину,

А милого її там нема.

 

Ой нема, ой нема і не буде,

Бо така вже дівоча судьба,

Будеш знати, як хлопців кохати

І як вірити в їхні слова.

 

По садочку ходжу, кониченька воджу

 

По садочку ходжу,

Кониченька воджу.

Через рідну неньку/

Нежонатий ходжу/2р.

Через рідну неньку,

Через рідні сестри

Не можу дівчину

Додому провести.

Дівчино кохана,

Тужу за тобою,

Не ходив я вечір,

Простояв з тобою.

Не ходив я вечір,

Не ходжу неділю

На тебе, дівчино,

Маю всю надію.

 

56

Ой гарна, я гарна.

 

Ой гарна, я гарна/

Як тая горлиця,/2р.

Наймися – уступить гей-я/3р./

З хати порадниця/2р.

 

З хати порадниця,

З поля робітниця,

Бо я така гарна, гей-я,

Як в небі зірниця.

 

Ой гарна, я гарна,

Я си не малюю.

Я на своє личко, гей-я,

Краски не купую.

 

Краски не купую,

Брови не малюю,

А я своє личко, гей-я,

Росою вмиваю.

 

Гарна, була гарна

Не було мні пари.

За мной йшли хлопці, гей-я,

Як дощові хмари.

 

Місяць і зіроньки

 

Місяць і зіроньки/

Чом ви не сяєте?/2р.

А мій милий любить другую,/

Чом ви не скажете?/2р.

 

Він другу полюбив,

Про мене забувся.

Моє серце в грудях б’ється,

Вороги сміються.

 

Вороги, вороги,

Нащо ви судите?

Я вашого не люблю,

Мого не чаруйте.

 

Не люблю, не люблю

Любити не буду,

Як ви мого зчаруєте

З ким я жити буду?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ішло дівча лучками

 

Ішло дівча /лучками-4р./,

Розмахавши /ручками-4р./

Йшов за нею парубок:

-Покаж, дівко, заробок?

Дівча собов потрясло,

Показало, що несло.

Несу грушки і ябка,

Для парубків забавка.

Ой дівчино, куди йдеш,

Покажи-но що несеш?

Що несу, то не твоє,

А що в мене, то моє.

Ой дівчино, чия ти,

Чи підеш ти гуляти?

Не скажу я чия я,

Як підеш, то піду й я.

 

Дикі груші

 

Дикі груші в лісах на Волині

По весні божевільно цвітуть,

Там рої злотокрилі бджолині

Медовину беруть і гудуть.

 

Приспів:

Там лежать корінні у корінні,

Там стрільці і сотенні лежать,

На Волинській моїй Україні

Дикі груші, як свічі горять!

 

А долиною сони й бриндуші

І ліщина й грабина густа,

І горбок біля кожної груші,

Наче просить молитви й хреста.

Приспів.

 

Ой у полі калина

 

Ой у полі калина/2р./

Калина, калина/

Комарики-дзюбрики, калина/2р.

Там стояла дівчина,

Дівчина, дівчина,

Комарики-дзюбрики, дівчина

Цвіт калини ламала,

Ламала, ламала

Комарики-дзюбрики, ламала.

Та в пучечки в’язала,

В’язала, в’язала,

Комарики-дзюбрики, в’язала

Та й до хлопців моргала,

Моргала, моргала,

Комарики-дзюбрики, моргала.

 

57

Ой устану ранесенько

 

Ой устану ранесенько,

Вмию личко білесенько.

Ще сонечко не зійшло,/

В мене личко розцвіло/2р.

 

Ой пішла я та й по сіно,

В мене личко зрум’яніло

Ой чи брала, чи не брала,

Василечка пострічала.

 

Василечку, серце моє,

Нав’яж сіна в’язок двоє,

Він у в’язки нав’язує

Та й до мене підморгує.

 

Ти, дівчино молоденька,

Сама станом ще й гарненька,

Ось у в’язки нав’яжу,

Обійму та й поцілую.

 

Личко не дам цілувати,

Віднеси сіно до хати,

А як любиш, не жартуєш,

Біля хати поцілуєш.

 

До роботи він береться,

Несе сіно, спина гнеться,

Сіно несе, помагає,

Хай же сватів засилає.

 

Місяць на небі, зіроньки сяють

 

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе,

В човні дівчина пісню співає,/

А козак чує і серденько мре./2р.

 

Ця пісня мила, ця пісня люба,

Все про кохання, все про любов.

Як ми любились, та й розійшлися,

Тепер зійшлися навіки знов.

 

Ой очі, очі, очі дівочі,

Темні як нічка, ясні як день,

Ви ж мене, очі, плакать навчили.

Де ж ви навчились зводить людей?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой ти, річенько, чарівниченько

 

Ой ти, річенько, чарівниченько,

Не смути моє біле личенько.

Ой ти, дівчино, весна красная.

В світі ти одна, зоря ясная.

Я на рученьку похилилася,

Десь любов моя забарилася.

Ой ти, ніченько, чарувальная,

Марно ждав тебе до світання я.

Ой ти, річенько, чарівниченько,

Не смути моє біле личенько.

 

А я все дивлюся, де моя Маруся

 

Якби мені сивий кінь,

Я сідельце маю.

Поїхав би за Дунай,

Там дівчину маю

 

Приспів:

А я все дивлюся,/

Де моя Маруся,/

А я все дивлюся,/

 

Де ж то моя Маруся./2р.

Приїжджаю до Дунаю-

На горбочку хата,

Стара баба, старий дід

Ще й дівка кирпата.

Пр.

 

Запросили мене в хату,

Дають мені сісти,

Не луплену бараболю

Дають мені їсти.

Пр.

 

А я тую бараболю

По столі качаю.

На полиці паляниці

Я до них моргаю.

Пр.

 

Погасили каганець,

Полягали спати,

Я за ції паляниці,

Та й драла із хати.

Пр.

 

Утікав я через тин,

Через перелази,

А дід мене ціпом, ціпом,

Аж чотири рази.

Пр.

 

58

На камені ноги мию

 

На камені ноги мию,

На камені стою,

Навкруг мене чари снують,/

А я си й не боюсь/2р.

 

Навкруг мене чари снують,

А я й не боюся.

Якби швидше до вечора,

То я й пригорнуся.

 

Якби швидше до вечора,

До темної ночі,

То я б свому миленькому

Заглянула в очі.

 

Якби швидше до осені,

Віддамся, віддамся.

І я свому миленькому

Зрадити не дамся.

 

Ой у вишневому садочку

 

Ой у вишневому садочку

Там соловейко щебетав.

 

Приспів: Віть, віть, віть/

Тьох, тьох, тьох а-я-ох-ох/

Там соловейко щебетав/2р.

 

Ой у зеленому садочку

Козак дівчину увіщав.

Пр.

Ой ти, дівчино, чорнобрива,

А чи підеш ти за мене.

Пр.

Моя матуся тебе знає,

Ти той козак, що все гуляє.

Пр.

А я матусі не злякаюсь,

Якщо з тобою покохаюсь.

Пр.

 

Хлопці кучеряві не ходіть до нас

 

Хлопці кучеряві не ходіть до нас,

Бо вже поламали браму й перелаз.

І не знає мати як вас відігнать,/

Бо їй до світанку не даєте спать/2р.

 

Через вас у мене голова болить,

Через вас не буде Василько ходить.

У очах у нього ранок голубий

І такі цілунки, як вогонь палкі.

Не ходіть до ранку край мого села,

Не туди дорога ваша пролягла,

На усіх не буде в мене теплих слів,

На усіх не стане в мене гарбузів.

 

Хлопці кучеряві не ходіть до нас

Бо вже поламали браму й перелаз

Як відчарувати, що мені робить,

Всіх вас поцілую, тільки не ходіть.

 

Їхав, їхав козак містом

 

Їхав, їхав козак містом,

Під копитом камінь тріснув, да раз-два,

Під копитом камінь тріснув, да раз.

Під копитом камінь тріснув,

Соловейко в гаю свиснув.

Соловейку, рідний брате,

Виклич мені дівча з хати.

Виклич мені дівча з хати,

Бо я маю щось спитати.

Бо я маю щось спитати,

Чи не била вчора мати.

Чи не била, не карала,

Що з козаком постояла.

 

Дощик, дощик капає дрібненько

 

Дощик, дощик

Капає дрібненько,

Я ж думала, я ж думала/

Запорожець, ненько.

 

Коли б знала, коли б знала

Звідки виглядати,

То б найняла, заставила

Стежку промітати.

 

Аж він іде, аж він іде,

Ступає дрібненько,

То ж то милий, то ж то любий,

Дивітеся, ненько.

 

Дощик, дощик,

Аж із стріхи капотить,

Розсердився мій миленький,

Аж ногами тупотить.

 

Розсердився, розгнівався

Мій милий на мене,

А як гляне-серце в’яне

І в його і в мене.

 

59

Добрий вечір, дівчино, куди йдеш?

 

Добрий вечір, дівчино, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш?

 

Чи то ж би я розуму не мала,

Щоб я тобі правдоньку сказала.

 

Добрий вечір, дівчино, чия ти?

Чи вийдеш на вулицю гуляти?

 

Не питайсь, козаченьку чия я,

Як вийдеш ти на вулицю-вийду й я.

 

Дівчинонько-серденько, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш.

 

Ото ж моя хатонька край води,

З високого дерева, з лободи.

 

Я ж до хати сінечки приплету

З високого дерева, з очерету.

 

Тепер же я догадався, чия ти!

Пусти ж мене, серденько, до хати.

 

Шкода теє, голубе, затівать,

Бо ти будеш ніченьку ночувати.

 

Та я ж тебе, дівчино, не зведу,

Пожартую трішечки та й піду!

 

Жартувала дівчина до зорі

Поки стало виднесенько на дворі.

 

Ой уставай, козаченьку, та тікай

Та на мене славоньки не пускай.

 

Очерет мені був за колиску

 

Очерет мені був за колиску,

В болотах я родився і зріс.

Я люблю свою хату поліську,

Я люблю свій зажурений ліс.

А поліське похмуре болото? -

Пів-Полісся вода залила...

Тільки де-не-де хутір самотній,

Тільки де-не-де клаптик села.

Так гартує природа до бою

Нас із самих малесеньких літ.

Ми зрослись, побратались з водою,

І живемо, як вміємо жить.

І не дивно, що любимо змалку,
Буйну воду і буйні пісні...
Наше серце - це серце рибалки,
А життя наше - книга борні...

Всім нам досі терпіти тирана,

На Поліссі зродилась УПА!

Поліщук закликав до повстання,

Україна сказала: ПОРА!

Очерет мені був за колиску,

А забавкою був мені кріс.

Я лишив свою хату поліську|

І пішов до повстанців у ліс.

 

Ой там на горі, в зеленім гаю

 

Ой там на горі, в зеленім гаю,

Ой там на горі, на горі,

А під горою, а під горою/

Зелена ружа, білий світ/2р.

Ой то не рожа, ой то не рожа,

То тільки з рожі білий цвіт

Моєй дівчини дрібненькі сльози,

Що вона плаче день та ніч.

Ой гиля, гуси, на бистру воду,

Ой гиля, гуси, до води.

Прошу тя, милий, голубе сизий,

Ти до другої не ходи.

Ой гиля, гуси, на бистру воду,

Ой гиля, гуси, гусоньки,

Не думай милий, голубе сизий,

Що любов то є жартоньки.

 

Тече вода каламутна

 

Тече вода каламутна

Чого, мила, така смутна?

Я не смутна, я сердита,

Бо звечора була бита.

 

Била мене мати з ночі

За Йванкові карі очі

Ще казала буде бити

Щоб Івана не любити.

 

Мамцю, мила, моя мамцю,

Я люблю свого Іванка.

Ти ж теж була молоденька

І кохала мого ненька.

 

Я Іванка так любую,

Де зустріну-там цілую

Ой, Іванку, серце моє,

Нема таких як нас двоє.

 

60

Питає ся вітер смерті.

 

Питає ся вітер смерті,

-Кому треба нині вмерти?

Гей, гей, гей!

Кому треба нині вмерти?

 

-Треба вмерти молодцеві

Та Січовому стрільцеві.

Гей, гей, гей!

Та Січовому стрільцеві.

 

Треба вмерти, світ прощати,

Життям волю здобувати.

Гей, гей, гей!

Життєм волю здобувати.

 

Бо найкраща смерть у бою

За край рідний та за волю.

Гей, гей, гей!

За рідний край та за волю.

 

Там на горі на високій

 

Там на горі, на високій

Цигани стояли,

Поміж тими циганами

Циганка-ворожка-2р.

Поміж тими циганами

Циганка-ворожка,

А до теї циганочки

Втоптана дорожка-2р.

А до теї циганочки

Дівчина ходила,

Вона теї циганочки

Поради просила-2р.

Циганочко-вороженько

Вчини ж мені волю,

Зчаруй цього козаченька

Щоб гуляв зі мною-2р.

Циганочка-вороженька

Цю волю вчинила:

Відрізала русу косу

Й на вогні спалила-2р.

Відрізала русу косу

Й на вогні спалила,

Взяла попіл на тарілку

Й на Дунай пустила-2р.

Взяла попіл на тарілку

Й на Дунай пустила,

Вона цьому козакові

Життя вкоротила-2р.

Ой як ції дівчиноньці

Без косоньки чудно,

Тепер тому козакові

До дівки не нудно-2р.

 

Зломлю я гілку та й з винограду

 

Зломлю я гілку та й з винограду

Скажу, що вітер поломив

Ніколи й зроду я не забуду

Що мені Ваня говорив-2р.

Казав мій Ваня: ти ж моя Галю,

Ти ж моя, Галю дорога,

Давай розійдемось з тобою,

Хай буде радість ворогам-2р.

А Галя встала та й побігла

Туди, де в’яжуться човни,

Скочила в воду і все затихло,

Знайшла притулочок собі-2р.

А Ваня ходить та й бережечком,

Вийняв платок з-за рукава,

Кинув на воду: забери, Галю,

То той платок, що ти дала-2р.

Кинув на воду: забери, Галю,

То той платок, що ти дала.

Накриєш очі, білеє личко

Щоб не присипала земля-2р

 

Дві сестри

 

Було дві сестри, як маків цвіт,

Меншу любили, старшую-ні-2р.

Старшая меншу манула,

Взяла за ручку та й повела-2р.

Ходімо, сестро, до броду,

Будем дивитися в воду-2р.

Будем дивитися у воду,

Котора краща на вроду -2р.

Меншая в воду глянула,

Старшая меншу турнула-2р.

Старшая меншу турнула,

Меншая в воду канула.-2р.

Подай же, сестро, білі ручки,

Вирятуй мене з тої річки-2р.

Подай же, сестро, зелений пас,

Вирятуй мене в той скорий час-2р.

Подай же, сестро, білий платок,

Вирятуй мене на бережок-2р.

Старшая рук не подала,

Менша у річці втонула-2р.

Втонула сестра, її краса,

Тільки виплила руса коса

 

61

Ой що ж то за шум учинився?

 

Ой що ж то за шум учинився?

Що комарик та й на мусі оженився/2р.

 

Узяв собі жінку невеличку,

Що не вміє шити-прясти чоловічку.

 

Що не вміє шити-прясти, ще й варити,

Що не вміє з чоловіком добре жити.

 

Полетів же комар в чисте поле,

В чистеє поле, зелену діброву.

 

Ой сів же той комар на дубочку,

Положив свої лапки на листочку.

 

Де взялася-налетіла шура-бура,

Вона того комарика вітром здула.

 

Ой упав той комар на помості

Потрощив, поламав ребра-кості.

 

Ой лежить той комар, та й не дише,

Лапками-ніжками не колише.

 

Прилетіла муха жалкувати:

-Ой де ж тебе, комарику, поховати?

 

-Поховай, ти мене, в чистім полі,

Та й висип мені високу могилу.

 

Туди будуть хлопці збиратись,

З комарової могили дивуватись.

 

Ой що ж то лежить за покойнік,

Ой чи цар, чи гетьман, чи полковник.

 

І не цар, не гетьман, не полковник,

а то мухи-цокотухи полюбовник.

 

 

Ой у гаю, при Дунаю

 

Ой у гаю, при Дунаю, соловей щебече,

Він же свою всю пташину

до гніздечка кличе.

Ой тьох, тьох і тьох, тьох, тьох/

соловей щебече,/

Він же свою всю пташину/

до гніздечка кличе/2р.

 

Ой у гаю, при Дунаю, там музика грає.

Бас гуде, скрипка плаче:

Милий мій гуляє

Ой тьох, тьох і тьох, тьох, тьох…

Там музика грає.

Бас гуде, скрипка плаче:

Милий мій гуляє

 

Ой у гаю, при Дунаю

Стою самотою.

Плачу, тужу ще й ридаю

Милий за тобою.

Ой тьох, тьох і тьох, тьох, тьох/

соловей щебече,/

Він же свою всю пташину/

до гніздечка кличе/2р.

 

Ішов козак потайком

 

Ішов козак потайком/2р.

До дівчини-серденько бережком/2р.

 

Ой дівчино, відчини,

Своє-моє серденько звесели.

 

Ой не хочу відчинять,

Бо ти будеш, серденько, жартувать.

 

Ой не буду, не буду,

Пожартую трішечки та й піду.

 

Жартували до зорі,

Поки стала виднесенько на дворі.

 

Ой, козаче, утікай,

Та на мене славоньки не пускай.

 

Ой дівчино, шумить гай,

Кого любиш, серденько, забувай.

 

Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю, серденько, мій буде.

 

Ой не плавай, лебедоньку

 

Ой не плавай, лебедоньку,/2р

Мені на бідоньку.

Ой коли б я крильця мала

Лебідкою стала.

Та й літала б над водою

У парі з тобою.

Та й літала б, молоденька,

 На зорі раненько.

 

62

Гиля, гиля, сиві гуси

 

Гиля, гиля, сиві гуси,

Не колотіть води.

Посватали дівчиноньку,/

Плаче козак молодий/2р.

 

Не плач, не плач, козаченьку,

Не плач, серце, не журись.

Як сяду на посагу,

Прийди, милий, подивись.

 

Ой не хочу, дівчинонько,

На твій посаг дивитись.

Краще піду в синє море,

В бистру річку топитись.

 

Ой не треба, козаченьку,

В бистрій річці топитись.

Кажуть люди і сама знаю,

Що ти мене не любив.

 

Летіла зозуля та й стала кувати

 

Летіла зозуля та й стала кувати,

Ой то не зозуля, то рідная мати/2р.

 

Ой то не зозуля, то рідная мати,

Вона прилетіла дочку рятувати.

 

Якби мама знали, яке мені горе,

Вони б переплили та й синєє море.

 

Якби мама знали, яка в мене біда,

Вони б передали горобчиком хліба.

 

Горобчиком хліба, синицею солі,

Ой мамо, ой мамо, як важко без долі.

 

А я в лузі сіно згрібала

 

А я в лузі сіно згрібала,

Чорнявого хлопця здибала.

Може притомилась, дівчино,/

Я поможу впорати сіно/2р.

 

Іди собі мимо, козаче,

Бо на лихо батько побачить,

Буде мені поміч не мила,

Що до сіна хлопця зманила.

 

Не слухався хлопець одмови,

Ой, малась я з тої підмоги:

Поки теє впорали сіно,

То й за гору сонечко сіло.

 

А на мене ненька сварилась,

Що я довго в лузі барилась.

Звідки теє знати матусі,

Що так пахне сіно у лузі.

 

Посіяв я горошок

 

Посіяв я горошок на зеленій нивці,

Купив же я черевички своїй чорнобривці,

Купив черевички своїй чорнобривці.

 

Ще горошок не зійшов, тільки лободочки

Витоптала черевички, тільки зап’яточки

 

Коли ходиш, то ходи,

Коли любиш, то люби,

Не зводь мене із ума, коли думки нема.

 

Ой дівчино, чия ти, чи підеш ти гуляти.

Не питайся чия я, коли підеш, піду й я.

 

Одна гора високая, а другая низька

 

Одна гора високая, а другая низька,

Одна мила далекая, а другая близька/2р.

 

У цієї близенької воли та корови,

А в тієї далекої та чорнії брови.

 

У цієї близенької воли поздихають,

А в тієї далекої брівки не злиняють.

 

У цієї близенької рушник на кілочку,

А в тієї далекої брови на шнурочку.

 

А я тую близенькую людям подарую,

А до тої далекої пішки помандрую.

 

 

 

 

63

Засвистали козаченьки

 

Засвистали козаченьки в похід з полуночі

Заплакала Марусенька свої ясні очі./2р.

 

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

За свойого миленького Богу помолися.

 

Стоїть місяць за горою, да сонця немає,

Мати сина в дороженьку

Слізно проводжає.

 

Прощай, милий мій синочку,

Да не забавляйся,

Через чотири неділеньки

Додому вертайся.

Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Да вже щось мій вороненький

В воротах спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

В якую годину,

Прийми ж мою Марусеньку

Як рідну дитину.

Прийми її, матусенько,-

Всі в Божії волі!

Бо хто знає, чи жив вернусь,

Чи ляжу на полі.

Ой рада я Марусеньку за рідну прийняти,

Да все не так вона мене буде шанувати.

Ой не плачте, не журіться,

В тугу не вдавайтесь,

Заграв мій вороненький,

Назад сподівайтесь.

 

Ой на горі білий камінь

 

Ой на горі білий камінь, ку-ку/2р./

Верховинка сидить на нім,/

Ку-кукуріку-ку-ку-ку/2р.

Прийшов до ня верховинець,

Верховинко, дай-но вінець.

Я би тобі вінець дала,

Якби зради не боялась.

Ти не бійся зради мої,

Слухай, дівко, ради мої.

Йди до лісу зеленого

Стрінеш хлопця молодого.

Цілуй його в біле личко,

Верховинко-чарівничко.

Цілу нічку цілувала,

Аж зозуля закувала.

Копав, копав криниченьку

 

Копав, копав криниченьку

Неділеньку-дві,

Любив козак дівчиноньку

Людям, не собі.

Приспів:

Ой жаль, жаль! Мені буде

Візьмуть її люди/2р.

Моя не буде.

Ой жаль, жаль! Не помалу

Любив дівчину з малу/2р.

Любив та й не взяв.

Ой жаль, жаль!

А вже з тої криниченьки

Орли воду п’ють,

А вже тую дівчиноньку

До шлюбу ведуть.

Пр.

Один веде за рученьку,

Другий за рукав,

Третій стоїть, гірко плаче,

Любив, та й не взяв.

Пр.

А вже ж тая криниченька

Терном заросла,

А вже ж тая дівчинонька

Та й заміж пішла!

Пр.

А вже ж тая криниченька замулилася,

А вже ж тая дівчинонька зажурилася.

Пр.

 

Ой на горі та й женці жнуть

 

Ой на горі та й женці жнуть/2р.

А попід горою, яром-долиною

Козаки йдуть.

Гей, долиною, гей, широкою

Козаки йдуть.

 

Попереду Дорошенко,

Веде своє військо, військо запорожське

Хорошенько.

 

А позаду Сагайдачний,

Що поміняв жінку на тютюн та люльку,

Необачний

 

Гей, вернися, Сагайдачний,

Візьми свою жінку,

Віддай тютюн, люльку, необачний.

 

Мені з жінкой не возиться,

А тютюн та люлька козаку в дорозі

Знадобляться.

 

64

Зелене листя, білі каштани

 

Зелене листя, білі каштани/3р.

Ой як то сумно, як вечір стане.

 

Ой як то сумно, ой як то нудно,

Любила хлопця, забути трудно.

 

Любила хлопця півтора роки,

Поки не взнали вороги з боку.

 

А як узнали – розщебетали…

Бодай же вони щастя не мали.

 

Від Бога щастя, від людей слави,

Що нас обох порозлучали.

 

А тепер пийте, пийте-гуляйте,

Де ходять двоє-не розлучайте.

 

Мені ворожка ворожила

 

Мені ворожка ворожила,

Щоб не любила хлопців я,

Бо хлопець любить та й покине,

А ти, дівчино, жий сама.

 

Покине карі оченята,

Покине личко цілувать.

Покине дівчину любити

Ще й миленькою називать.

 

Нехай багачка тебе любить,

Нехай багачка за тебе йде.

Вона любить так не зуміє,

Як я любила колись тебе.

 

Піду до лісу заблуджуся,

Нехай шукає він мене,

Піду до моря, утоплюся,

Нехай не бачить він мене.

 

Дівча до моря зближається,

А чорна хвиля з моря б’є,

Дівча з миленьким прощається,

Правой рученьки не подає.

 

Дівча у морі потонуло,

А бистра хвиля виграє.

Лиш де-не-де поміж хвилями

Правой рученькой махає.

 

 

 

 

 

 

 

Гей, наливайте повнії чари

 

Гей, наливайте повнії чари,

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!

 

Вдармо ж об землю лихом-журбою,

Щоб стало всім веселіше,

Вип'єм за щастя, вип'єм за долю,

Вип'єм за все, що миліше!

 

Поймо ж, панове, пиймо, братове,

Пиймо, ще поки нам п’ється,

Поки недоля нас не спіткала,

Поки ще лихо сміється.

 

Час рікою пливе як зустрів я тебе

 

Час рікою пливе як зустрів я тебе,

Як зустрів я тебе, моя пташко,

Довго-довго дививсь, марно очі трудив/

Та впізнати тебе було годі./2р

 

Ти висока, струнка, в тебе руса коса,

В тебе очі сумні, не веселі

І вуста вже не ті, не солодкі такі,

Скажи, хто цілував їх без мене.

 

Як зустрінеш колись

Привітайсь, усміхнись,

Усміхнись як колись усміхалась,

Бо пройшли вже роки і ми стали батьки,

Але наша любов не зів’яла.

 

Як почуєш колись біля свого вікна,

Що хтось плаче і гірко зітхає,

Не вставай, не трудись,

Не тривож свого сна,

Тільки знай, що тебе хтось кохає.

 

Я за своє життя море сліз пролила,

Море сліз від тяжкої розлуки.

Я тепер не дитя, як я була колись,

Щоби горю іти прямо в руки.

 

А у тебе є син, а у мене дочка,

Ох, як схожі вони між собою,

То давай же ми їх об’єднаєм навік,

Коли нам не судилось з тобою.

 

На зелені луги впали білі сніги,

Де з тобою ми часто гуляли.

По дорогах зими йшли закохані ми,

Ясні зорі над нами сіяли.

 

65

Ой у полі три криниченьки

 

Ой у полі три криниченьки,

Любив козак три дівчиноньки:

Чорнявую та білявую/

Третю руду, препоганую/2р.

 

Чорнявую від душі люблю,

З білявою повінчаюся,

А з рудою, препоганою,

Піду, мабуть, розпрощаюся.

 

Не всі ж тії та й сади цвітуть,

Що весною розпускаються.

Не всі ж тії та й вінчаються,

Що любляться та й кохаються.

 

Половина тих садів цвіте,

Половина осипається.

Одна пара та й вінчається,

А другая-розлучається.

 

Закувала зозуленька

Закувала зозуленька

В сінях на помості, гей,

Приїхали до дівчини/

Три козаки в гості, гей./2р.

 

Один іде, коня веде,

Другий коня в’яже,

Третій стоїть під віконцем:

-Добрий вечір, - каже.

 

Добрий вечір, стара мати,

Дай води напитись,

Кажуть люди: дівка файна,

Дозволь подивитись.

 

Вода в сінях у кадушці,

Візьми та й напийся.

Сидить дівка у світлиці,

Іди подивися.

 

Вода в сінях не холодна,

Піду до криниці.

Дівка ваша не хороша,

Піду до вдовиці.

 

У вдовиці дві світлиці

Ще й третя кімната,

А в дівчини одна хата,

Та й та не прибрана.

Ой хотіла мене мати

 

Ой хотіла мене мати

За музику заміж дати.

А з музики як з маляра/

Нема вдома господаря/2р.

 

У неділю піде грати,

В понеділок ляже спати,

У вівторок сяде пити,

А в середу жінку бити.

 

А в четвер він похмелиться,

У п’ятницю поправиться.

У суботу купить струни

Та й на друге село суне.

 

У неділю знову грає,

В понеділок пропиває.

Прийде в хату, треться, мнеться,

А ляже спати - відвернеться.

 

То ж дівчата научайтесь:

З музикантом не кохайтесь,

Не йдіть заміж за музику,

Бо не буде чоловіка.

 

Дівчино моя, переяславко

 

Дівчино моя, переяславко,-2р.

Дай мені вечеряти, моя ластівко.-2р.

 

Я ж не топила, я ж не варила,

Пішла по воду-відра побила.

 

Дівчино моя, переяславко,

Потанцюємо удвох, моя ластівко.

 

Ой геть та не лізь, та нехай тобі біс,

Моя мати тебе бачить,

Що ти хлопець ледачий.

 

Дівчино моя, переяславко

Поцілуй ти мене, моя ластівко.

 

Не горнись, не тулись та не рви намиста,

Не люблю я тебе, люблю тракториста.

 

 

 

 

 

 

66

Чорнії брови, карії очі

 

Чорнії брови, карії очі,

Темні як нічка, ясні як день!

Ой очі, очі, очі дівочі,/

Де ж ви навчились зводить людей?/2р

 

Вас і немає, а ви мов тута,

Світите в душу, як дві зорі.

Чи в вас улита якась отрута,

Чи, може, справді ви знахарі?

 

Чорнії брови-стрічки шовкові -

Все б тільки вами я любувавсь,

Карії очі, очі дівочі,

Все б тільки я дивився на вас.

 

Чорнії брови, карії очі!

Страшно дивиться підчас на вас,

Не будеш спати ні вдень, ні вночі,

Все будеш думать, очі, про вас.

 

Ой у полі нивка

 

Ой у полі нивка,

Кругом материнка…

Там дівчина жито жала,

Гарна чорнобривка.

 

Жала ж вона жала,

Сіла спочивати

Їхав козак з України

Мусив шапку зняти.

 

Мусив шапку зняти,

«День добрий,-сказати,-

Помагай біг, дівча моє,

Тобі жито жати!»

 

А дівчина стала

Йому одказала,

Вона ж його, молодого,

Серденьком назвала.

 

А вже ж тая слава

По всім світі стала,

Що дівчина козаченька

Серденьком назвала.

 

А вже ж тая слава

По всім городочку,

Що дівчина козакові

Вишила сорочку.

 

Якщо любиш хлопця

Не кажи нікому,

А то люди рознесуть

Як вітер солому.

 

Ой я маю чорні брови

 

Ой я маю чорні брови,

Маю карі очі!

Чом ти мене, козаченьку,

Любити не хочеш?

 

Як ти хочеш, дівчинонько,

Щоб тебе любити,

Зроби місток через ярок,

Щоб добре ходити!

 

Ой коли б я, козаченку,

Свої майстри мала,

Я би тобі через ярок

Місток збудувала.

 

Я би місток збудувала,

Ще й помалювала.

Я би тобі доріженьку

Плиточками вклала!

 

Прийди, прийди, мій миленький,

Звечора до мене,-

Зготувала стара мати

Вечерю для тебе.

 

Ми сядемо вечеряти

В сінях на порозі

Та будемо дивитися

В кого які брови!

 

Тече річка невеличка

 

Тече річка невеличка

З вишневого саду.

Кличе козак дівчиноньку

Собі на пораду.

Гей-гей! -4р.

Кличе козак дівчиноньку

Собі на пораду.

Порадь мене, дівчинонько,

Як рідная мати.

А чи мені женитися,

А чи тебе ждати.

Ой, я тебе, козаченьку

І раджу й не раджу:

Я з тобою вечір стою,

На іншого важу!

67

Ой я дівчина полтавка

 

Ой я дівчина полтавка,

А зовуть мене Наталка,

Дівка проста, некрасива,

З добрим серцем, не спесива.

 

Коло мене хлопці в’ються,

І за мене часом б’ються,

А я люблю Петра дуже,

До других мені байдуже.

 

Я з Петром моїм щаслива,

І весела, і жартлива,

Я люблю Петра душею,

Він один владіє нею.

 

Туман яром, туман долиною.

 

Туман яром, туман долиною/2р.

За туманом нічого не видно.

Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала.

Та й впустила золоте відерце-

Засмутила козакові серце.

Ой хто ж теє відерце дістане,

Той зі мною на рушничок стане.

Обізвався козаченько в гаю:

Ой я ж твоє відерце дістану,

Я з тобою на рушничок стану!

 

Взяв би я бандуру

 

Взяв би я бандуру

Та й заграв, що знав.

Через ту дівчину

Бандуристом став.

 

А все через очі,

Коли б я їх мав,

За ті карі очі

Душу я б віддав.

 

Марусино, серце,

Пожалій мене:

Візьми моє серце,

Дай мені своє.

 

Маруся не чує,

Серця не дає.

З іншими жартує,

Жалю завдає.

Де Крим за горами,

Де сонечко сяє,

Там моя голубка

З жалю завмирає.

 

Взяв би я бандуру

Та й заграв, що знав.

Через тії очі

Бандуристом став.

 

 

Весілля себе буйно почуває

 

Весілля себе буйно почуває,

Всі весело танцюють, лиш не я,

А сльози мені очі заливають,/

Що ти - його дружина, не моя./2р.

 

Ти пишеш мені листа, моя мила,

Запрошуєш мене на весілля.

Як жаль, що ти - дружина у другого,

Як жаль, що ти його, а не моя...

 

Я мріяв про хатину у садочку

І перстень золотий я вже купив,

Я завжди буду думати про тебе,

І завжди, завжди буду я сумний...

 

Купив я тобі перстня золотого,

Весільний подарунок це тобі,

Подивишся на нього, моя мила,

Колись мене згадаєш у житті

 

Забути вже не можу я про тебе,

Хоча пройшло уже не мало літ,

Минулося кохання моє юне

І пролетіло, як той жовтий цвіт...

 

Фата твоя біліє білим цвітом

І плаття облягло твій ніжний стан,

Як жаль, що ти - дружина у другого,

Мені ти залишила лиш печаль...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

68

Оксано, Оксано, я чую твій голос

 

Оксано, Оксано, я чую твій голос,
Це вітер мені з України приніс,
Я чую, як шепче розтоптаний колос,/
Я бачу ті очі, наповнені сліз./2р.

 

Оксано, Оксано, давно не стрічались,
А прийде той час, ми зустрінимось знов,
Коханою була і нею осталась,
Оксано, ти щастя, моя ти любов.

 

В далекій країні, в країні далекій,
Я знаю, Оксано, ти чекаєш мене.
Я знову приїду в це місто любиме,
До тебе, Оксано моя чарівна.

 

2 варіант

Оксано, Оксано, я чую твій голос.

Що вітер мені з України приніс.

Я чую як плаче зажурений колос.

Я бачу ті очі наповнені сліз.

 

На нашій далекій прекрасній Вкраїні.

Ти ждеш не діждешся,

Оксано, мене.

Тебе я зустріну у рідному краю.

Оксано, Оксано, кохання моє.

 

Оксано, Оксано, давно не стрічались.

А прийде той час - ми зустрінемось знов.

Коханою була і нею зосталась.

Оксано, Оксано, кохання й любов.

 

3 варіант

Оксано, Оксано, я чую твій голос,
Це вітер мені з України приніс,
Я чую, як шепче розтоптаний колос,/
Я бачу ті очі, наповнені сліз./2р.

 

Коли ж на далекій, святій Україні,

Засяє нам знову, свободи зоря.

До вас я прилину, на крилах орлиних,

Оксано моя, Україно моя!

 

А в нашій далекій, далекій країні,

Я знаю чекаєш, Оксано, мене.

Я скоро приїду, в це місто любиме,

До тебе Оксано, моя чарівна.

Оксано, Оксано, давно не стрічались,

Та прийде той час - ми зустрінемось знов.

Коханою була, і нею зосталась,

Оксано - ти щастя моє і любов!

 

І ось я приїхав в улюблене місто,

В якому давно не бував уже я,

Приїхав до тебе, кохана Оксано,

Бо без тебе не можу прожити ніяк!

 

Дівчата, дівчата, не вірте всім хлопцям,

Насправді не вміють любити вони.

Полюбить та й кине, а дівчина гине,

Бо серце любило, його від душі!

 

В неділю пораненько

 

В неділю пораненько
Цвіла ружа біленько.
– Чого ти плачеш, ридаєш,
Дівчино молоденька?

 

– Ой як же не тужити,
Ой як же не плакати,
Мала я хлопця вірного,
Забрали у солдати.

 

Козак у війську служить.
Нічого він не знає,
Що його люба дівчина
На рушничок ступає.

 

На рушничок ступала,
Присягу присягала,
Ой не з тим, не з тим миленьким,
Которого кохала.

 

Козак з війська приходить,
Дівчину переймає,
Бере за праву рученьку,
Щиро її питає:

 

– Дівчино моя мила,
Ой що ж ти наробила?
Як я відходив до війська,
То ти за мною мліла!

 

 

69

Дівчиноньку квіти
 заманили в гречку
 

Дівчиноньку квіти заманили в гречку,

А там бджоли, а там бджоли - золотi крилечка./2р

 

Золотi крилечка, небезпечнi жала,

Ой рятуйте, ой рятуйте! - дiвчина кричала.

 

Дiвчина плакала гiркими сльозами.

Тiї жала, тiї жала я виймав губами.

 

Я виймав губами, тяжко натрудився,

При нагодi, при нагодi цiлувать навчився.

 

Цiлувать навчився тай на грiшну душу.

Тепер с тою дiвчиною женитися мушу.

 

Висить яблоко, висить воно впасти мусить.

Котра дівка файна, котра дівка файна відатися мусить.

 

Весілля, весілля, на весіллi люди.

Як би менi знати, як би менi знати коли ж моє буде.

 

Дiвчата, дiвчата, не ідiть у гречку.

Бо там бджоли, бо там бджоли золотi крилечка.

 

При долинi кущ калини

 

При долинi кущ калини

Нахилився до води.
-Ти скажи, скажи, калино,

Як попала ти сюди.

 

Якось ранньою весною

Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,

А тодi з собою взяв.


Вiн хотiв мене калину

Посадить в своїм саду.
Не довiз i в полi кинув –

Думав, що я пропаду.


Я за землю ухопилась,

Стала на ноги свої.
I навіки поселилась,

Де вода i солов’ї.

 

 

 

 

 

 

І не дми на мене, вітре,

Я тепер не пропаду.
Наді мною сонце світить

І надалі я цвіту.

 

Трактористи в полі орють,

Пісню гарну співають,

Моїх гілок не ламають,

Цвіт мій білий бережуть.

 

Тиха вода, тиха вода, тиха на бистрині

 

Тиха вода, тиха вода, тиха на бистрині,
Давно, давно я не була з милим на бесіді.
Рада би я, рада би я ту водицю пити,
Рада би я, рада би я з милим говорити.2р.


Казав милий, казав милий,

Що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшеницю покосить.
Він покосив, він покосив,

Вже й осінь минає,
Він ся женить, бере другу, а мене лишає.


Бодай тебе, мій миленький,

В боці закололо,
Що так рано твоє серце мене позабуло.
Не забув я, не забув я, лиш собі думаю,
Де з тобою, де з тобою, говорити маю.


Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,
Та й не люби та й люби, нараз дві дівчини.
Дві дівчини, дві дівчини –

То велика зрада,
Одна плаче, одна плаче – друга тому рада

 

З вечора тривожного аж до ранку

 

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

 

Ой, та чорна ниточка - то страждання,

А червона ниточка - то кохання.

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

 

Як піду я ввечері на гулянку,

Подарую милому вишиванку.

Бери, мій соколику, і не сердься,

Будеш ти носить її коло серця.

 

70

Над полями та над нивами
 

Над полями та над нивами

Вітер мається,

Голубими переливами

Льон гойдається.

 

Льон гойдається, кучерявиться

В голубім краю.

Може взглянеться, зацікавиться

Той, кого люблю.

 

Ждала-ждала свого милого,

Не діждалася,

В тракториста чорнобривого

Закохалася.

 

Закохалась, тільки глянула

В сині очі, як підійшов,

Недоглянула, як заглянула

В серденько любов.

 

Зірка з неба полум'яного

Впала птицею,

Я сорочку для коханого

З льону вишию.

 

Через поле широкоє (колядка)

 

Через поле (широкоє)-2р.

Через море глибокоє/2р.

Ой там ішла Божа мати,

З янголами встрічалася.

З янголами стрічалася,

Свого Сина питалася.

Мої ж вите, три янголи,

Чи бачили Сина мого?

Єдин каже: Я й ни бачив,

Другий каже: Я й ни знаю.

Третій каже: Я сам бачив,

Як Йсус Христос народився.

Як Йсус Христос народився,

То всейкій світ розвеселився.

Із суботи на неділю

Збиралася жидовія.

Збиралася з громадою,

Взяли Христа не з правдою.

Взяли його змурдовали,

Терний вінок накладали.

Терний вінок накладали,

Ще й каминем накладали.

Як той каминь ізверниться,

То всейкій світ звеселиться

А той каминь ізвернувся

І всейкій світ звеселився.

І всейкій світ звеселився,

Ісус Христос народився.

 

Дзенькую, пане господарю, з святою Колядою, з святим Різдвом! Дай Боже провести і на той рік діждати!

 

Ой джигуне, джигуне

 

Ой джигуне, джигуне,

Який ти ледащо,

Ведуть тебе до пана,/

Сам не знаєш за що./2р.

Тоді будеш знати

Як будуть карати

І на руки і на ноги

Диби набивати.

Ой на руки диби,

На ноги диб'ята,

Оце ж тобі, джигуне,

Молоді дівчата.

Ой на руки диби,

На ноги дибиці,

Оце ж тобі, джигуне,

Гарні молодиці.

На вулиці не була,

Конопельки терла,

Не бачила джигуна,

Трохи ж я не вмерла.

А у того джигуна

Вишивані рукава,

А у мене молодої

Вишивані подола.

Зеленая юпка,

Червона запаска:

Люби ж мене, джигуне,

Коли твоя ласка.

Люби ж мене, джигуне,

Пожартуймо, молодець:

Бери мене за рученьку,

Веди мене у танець.

А хто любить грибки,

А хто печерички,

А хто любить дівки,

А я – молодички.

 

 

 

71

Скрипка би не грала

 

Скрипка би не грала,

Якби не той смичок,

Чоловік би жінку не бив,

Якби не язичок.

Чоловік би жінку не бив

Ні колом ні кнутом,

Якби вона говорила

До нього не криком.

Чоловік би жінку не бив

Ніколи, ніколи,

Якби вона говорила

До нього поволі.

Чоловік би жінку не бив

Ніколи даремно,

Якби вона говорила

До нього приємно.

Не бив би він жінку

Ні прутом, ні буком,

Якби вона говорила,

До него не з фуком.

Не бив би він  жінку,

Хоть в него є сила,

Якби вона свій язичок

Трохи прикусила

 

Дощик накрапає на білу березу

 

Дощик накрапає /на білу березу/2р.

А я миленькому/2р. сорочку мережу/2р.

 

Дощик накрапає на білу березу,

Буде чим журитись,

Не хоче мій милий на мені женитись.

 

А я миленького женила, женила,

Нове коромисло на ньому побила.

 

Дощик накрапає, зморосило ясен,

Коханнячко прийде як сонечко ясне.

 

Мене мати породила

 

Мене мати породила/2р.

Два городи наділила.

Гуляю я, гей, гуляю я!

 

Два городи обробила,

Одна диня уродила.

 

Повезла я продавати

Та й не знаю що казати.

Поки люди ціну склали,

То цигани диню вкрали.

 

Ой цигани, добрі люди,

Ой, що ж мені вдома буде?

 

Приїжджаю я до хати,

Та й не знаю що казати.

 

На городі свині риють,

Качки й гуси ложки миють.

 

Кури хату замітають,

Хлопці в вікна заглядають.

 

Поки тісто замісила,

Свиня двері прокусила.

 

Доки двері залатала,

Свиня тісто розкидала.

 

Поки тісто позбирала,

То дитина з печі впала.

 

На городі квіти в'ються,

А за мене хлопці б'ються.

 

Не бийтеся, нема за що,

Хоч я гарна та ледащо.

 

Ой за лісочком сонечко стало

 

Ой за лісочком сонечко стало,

Сива зозуля та й закувала.

Та й закувала, та й на тополі,/

Де дівчинонька гуляла в полі./2р

 

Іхали хлопці в поле орати,

Милий спинився та й став питати:

-Ой дівчинонько, вишневий цвіте,

Кого стогодні думала стріти?

 

Я рвала в полі ромашки білі,

Кого чекала-того зустріла.

В тихий садочок до мене, хлопче,

Ніхто, крім тебе стежки не топче.

 

Ой за лісочком сонечко сіло,

Сива зозуля та й закувала,

Та й закувала в зеленім гіллі,

Скоро ми будем всі на весіллі.

 

72

Їхали козаки із Дону додому

 

Їхали козаки із Дону додому

Підманули Галю, забрали з собою.

Пр.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Підманули Галю, забрали з собою.

Пр.

Ой поїдем з нами, з нами, козаками,

Краще тобі буде як в рідної мами.

Пр.

Галя согласилась, за віз почепилась,

Та й повезли Галю темними лісами.

Пр.

Везли, везли Галю темними лісами,

Прив'язали Галю до сосни косами.

Пр.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,

Підпалили сосну із гори до низу.

Пр.

Горить сосна, горить, горить ще й палає,

Кричить Галя криком,

Кричить, промовляє.

Пр.

А хто в лісі чує, нехай порятує,

А хто дочок має, нехай научає.

Пр.

А хто дочок має, нехай научає,

Та й темної ночі гулять не пускає.

Пр.

Обізвавася козак: - Я в полі ночую,

Я твій голосочок здалека почую.

Пр.

 

Ой не світи, місяченьку

 

Ой не світи, місяченьку,

Та й на той перелаз,

Прийди, прийди, мій миленький,

До мене ще хоч раз.

 

Я до тебе більш не прийду,

Нехай хтось інший йде,

Є у мене люба дівчина -

Вона на мене жде.

 

Був я, був я, дівчинонько,

У твоєму саду.

Чув я, чув я, як присягалась

Іншому козаку.

Ой орали хлопці ниву,

Виорали ярмо,

Заплати ж мені, дівчино,

Що ж я робив дармо.

 

А я тобі, козаченьку,

Платила, платила,

Цілував моє личенько,

Я й не боронила.

 

То при сонці, то при зірці,

То при місяченьку,

Цілував моє личенько,

Любий козаченьку.

 

Як з тобою зустрічались -

Сухі дуби цвіли.

Як з тобою розпрощались -

Зелені пов'яли.

 

Щоб ті трави повсихали,

Що рано так цвіли,

Щоб ті люди щастя не мали,

Що нас розлучили.

 

Іванку, Іванку з того боку ярку

 

Іванку, Іванку /з того боку ярку/2р,

Прийшла б я до тебе,/

Пішла б я за тебе,/

Знесла вода кладку/2р.

 

Кладочка тоненька, вода холодная,

А я молодая.

Могла б ся звалитись,

Могла б ся втопитись та жаль топитися.

 

Іванку вечерком прийди до мня тайком,

Дам я тобі знати як вийдуть із хати

І батько і мати.

 

На плоті солома -

Не йди, старий дома,

А як буде сіно -

Можеш іти сміло.

 

Кохання, кохання,

Дівоче страждання.

Не враз влюбовання,

А сто раз чекання.

 

73

Була колись дівчина і був то дивний час

 

Була колись дівчина, і був то дивний час,
Коли любов носила аж попід хмари нас.
Ми мріяли, зітхали, коханню присягали,/
А соловейко тьохкав

Все тьох, тьох, тьох/2р.

 

І був би я дівчину довіку так кохав,
І був би я єдину до серця пригортав.
І був би соловейко, і був би малесенький,
Нам тьохкав на калині

Все тьох, тьох, тьох.
 

Та десь війна взялася і й ось який кінець:
Дівчина віддалася, я – січовий стрілець.
Пропало те кохання, надії, сподівання,
А серденьку осталось лиш ох, ох, ох.

 

І зорі мерехтіли, соловейко щебетав.
В очах сльози бриніли як я її прощав.
Давно то все минулось,

Кохання позабулось,
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох.

 

Ой, дубе ти, дубе, ти зелений дубе

 

1. Ой, дубе ти, дубе, ти зелений дубе.
Ой, дубе ти, дубе, ти зелений дубе,/
На тобі, дубочку, два голуби гуде./- 2р.


2. Два голуби гуде, голубка вуркоче.
Два голуби гуде, голубка вуркоче, 
Любив козак дівчину - кидати хоче. 

 

3. Хоч кидай, не кидай, плакати не буду.
Хоч кидай, не кидай, плакати не буду,
Бо я молодая, без пари не буду.

 

4. Є у мене пара - оченята карі.
Є у мене пара - оченята карі.
Біленькеє личенько з чорними бровами.

 

5. Ой, дубе ти, дубе, ти зелений дубе.
Ой, дубе ти, дубе, ти зелений дубе,
На тобі, дубочку, два голуби гуде

 

Сумний святий вечір

 

Сумний святий вечір 

В сорок шостім році.

По всій нашій Україні 

Плач на кожнім кроці.

Сіли вечеряти,

А діти питають:

"Мамо, мамо, де наш тато,

Чом не вечеряють?"

 

"Тато на чужині

В далекім Сибіру,

Споминає Святий вечір

В нашій славній Україні.

 

Споминає Святий вечір

І усю родину,

Батька, матір, жінку, діти

Й нашу неньку Україну!"

 

Сумний святий вечір 
В сорок шостім році.
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.

 

Вже котрий Свят-вечір

(заробітчанська колядка)

 

Вже котрий Свят-вечір –
Радість зі сльозами:
Старі батьки – без донечки,
А діти – без мами.

 

Сіли до вечері
Тато з діточками,
Замість мали вечеряти,
Залились сльозами.

Тато гірко плаче,
А діти питають:
– Тату, тату, а де мама,
Чом не вечеряють?

– Мама на чужині,
Наймитують нині
Споминають Святий вечір 
В нашій славній Україні.

Споминають Святий вечір
І усю родину –
Батька й матір, мужа й діти
Й нашу Неньку Україну.

Вже котрий Свят-вечір –
Радість зі сльозами:
І свекруха – без невістки,
І діти – без мами.

 

 

 

 

74

Нова радість стала

 

Нова радість стала,
Яка не бувала,
Над полями України|
Пташечка літала. | (2)

 

Пташечка літала,
Нам звістку принесла,
Що Вкраїна не пропала, |
Україна вскресла. | (2)

 

На Різдво раненько
Сніжок надлітає,
Мати з дітьми із Сибіру |
Батька виглядає. | (2)

 

Діти ревно плачуть,
Де наша родина?
На Сибіром висипана |
Висока могила. | (2)

 

Там у тій могилі
Батько спочиває,
Шкода дітей, шкода неньки, |
Кров ся проливає. | (2)

 

А на небі зірка,
Ангели літають,
А на землі від гарматів |
Гори ся здригають. | (2)

 

Не лиш від гарматів,
А лише й від мінів,
Бо вороги хочуть взяти |
Від нас Україну. | (2)

 

А на небі зірка
Сонечком сіяє,
А на землю з наших братів |
Кров ся проливає. | (2)

 

Український тризуб,
Українське поле -
Вже не буде в Україні |
Неволі ніколи. | (2)

 

О, Пречиста Діво,
Глянь на нас із неба,
Та дай же нам ту свободу, |
Якої нам треба.

 

 

 

 

 

 

 

 

А Пречиста Діва по світу ходила

 

Темненькая нічка тьмою світ закрила.

Темненькая нічка тьмою світ закрила,

Тьмою світ закрила.

 

А Пречиста Діва по світу ходила,

Прийшла до багача (2), на ніч ся просила:

 

"Пане господарю, переночуй мене,

Бо темная нічка (2) находить на мене".

 

А той пан господар не хотів ночувати,

Сказав своїм слугам (2) собаками гнати.

 

А тії собаки Марію впізнали,

Перед Матір Божов (2) на коліна впали.

 

А Пречиста Діва по світу ходила.

Прийшла до бідного (2) на ніч ся просила:

 

"Пане господарю, переночуй мене,

Бо темная нічка (2) находить на мене".

 

"Ой рад би я тебе переночувати,

Тільки я немаю (2) вечероньки дати"

 

"Не треба не траеба вечероньки твої,

Тільки пусти мене (2) до стаєньки свої".

 

Чи то сонце сходить, чи місяць заходить?

То Пречиста Діва (2) свого Сина родить.

 

"Вставай жінко, вставай. Доки будеш спала?

Вже наша стаєнка (2) світом засіяла".

 

"Якби м була знала, що то Мати Божа,

Була б постелила (2) до свойого ложа.

 

Якби м була знала, що Мати з Ісусом,

Була б пристелила (2) біленьким обрусом".

 

Старий Рік минає, Новий наступає (2)

Христос ся рождає.

 

75

Ой підемо пане-брате

 

Ой підемо, пане-брате,

Від хати до хати

Добрим людям щирим серцем /

Заколядувати./2р.

Ой колядо, колядонько,

Яка ж ти нам мила,

Що Пречиста Діва Мати

Сина породила.

Вона його породила,

В ясла положила,

Та тим сіном як лілея

Йому постелила.

Вона його породила,

Пішла спочивати,

Зосталося три янголи

Дитя доглядати.

Як же ж тії три ангели

З пісней вознеслися,

То в ту нічку різдвяную

Сади розцвілися.

Цвіли сади-виногради

Ще й рожеві квіти

Веселились земля й небо

Ще й маленькі діти.

 

Над Вифлеємом, над Вифлеємом

 

Над Вифлеємом, над Вифлеємом

Зірка засяла,

Там Божа Мати, Діва Марія

Сина родила.

 

Як вона його, як вона його

Тай спеленала,

В бидлі ясельця з щирого серця

В сіно поклала.

 

Янголи в небі, янголи в небі

Славу співають,

А пастироньки над ясельцями

Поклін віддають.

 

А зірка ясна, а зірка ясна

В небі сіяла,

Царям великим, царям далеким

Путь показала.

 

Царі великі, царі далекі

На цю зірку йшли,

Діві Марії і її Сину

Дарунки несли.

А Ірод гордий, а Ірод гордий

Як про це узнав,

Маленькі діти по всьому світі

Вбивати сказав.

 

Діва Марія, Божая Мати,

Як це почула,

Із Вифлиєму аж до Єгиптя

З Дитям втікала

 

Втікала вона та й через поле

Хлоп пшеницю сяв,

А вона йому та й відказала:

- Завтра будеш жать!

 

А Ірод злючий, а Ірод злючий

Військо розіслав,

Діву Марію з Дитям маленьким

Доганять сказав.

 

Добрий день, хлопче, добрий день, хлопче,

В полі роб'ячи,

Чи ти не бачив Діву Марію

З дітям втікачи?

 

Ой бачив, царю, ой бачив, царю

Як пшеницю сяв,

А вона мені та й відказала

Завтра будеш жать.

 

А Ірод злючий, а Ірод злючий

Ще лютіший став,

Діток вбивати Христа шукати

Строго наказав.

 

Віншування

 

Радість нині у кожній родині –

Ми святкуєм Різдво в Україні,

Тож у Києві, Луцьку, Полтаві,
У Донецьку, Одесі, Сваляві,
В Сімферополі, Харкові, Львові –
Всіх зі святом! Будьте здорові!

По всій Україні пісня гомоніє:
Христос народився - весь народ радіє.
І вся Україна Христа прославляє.
Слава Україні! Христос ся рождає!

На Волині коляда,

Вам куті смачної,

Та забави ще гучної,

І веселого Різдва

Щастя, радості й добра!

 

76

Принесли Вам новини

З далекої далини

Діва сина породила

І в ясельця положила

Ідуть Царі, несуть дари

Мир, злото, кадило,

Щоб Ваш дім розвеселило

Ваших дітей побудило!

Дай Боже добрий вечір

Христос ся рождає!

 

Гей, вставайте всі родини,

Сила й слава України!

Ось вже грають срібні сурми

Рвуться ланці, тріщать тюрми,

Дніпро до Дону каже: «Брате!

Гей, пора нам вже вставати

Пора хвилею шуміти

Щоб козацькі знали діти

Що родився вже месія.

Зглянься, Христе, Божий сину,

В день Різдва на Україну

Зішли зіроньку яскраву

Щоб рознесла тую славу!

 

Казав нам Господь по Коляді ходити,

З Колядою людей веселити.

Що будете давати, не будемо гордити:

Плесканку сиру, грудочку масла,

Кільце ковбаски, пляшку горілки-

То буде від вас Богові офіра,

А колядникам-ваша ласка щира!

 

Ой, на Волині, зорі засвітили

(на мотив «Небо і земля нині торжествують»)

 

Ой, на Волині,/2р. зорі засвітили

Як з Вифлеєму /2р. новину звістили.

Христос родився, Бог воплотився,

Бог Правди й Любови,

Здійме всі окови,

Зішле свободу нашому народу,

Зітре главу він Іроду!

А найсвятіша /2р Зоря із Востока,

З нею співає/2р Волинь широка.

 

Христос родився, Бог воплотився,

Бог Правди й Любови, здійме всі окови,

Зішле свободу нашому народу,

Зітре главу Він Іроду!

Висить ябко, висить

 

Висить ябко, висить,

Але впасти мусить.

Котра дівка файна/2р./

Вийти заміж мусить/2р

 

Весілля, весілля,

На весіллі люди.

Якби мені звати

Коли ж моє буде.

 

Дівчино-горянко,

Що несеш у збанку,

Дай ми ся напитись,

Буду тя любити.

 

Іванку, Іванку,

Я би тя любила,

Якби мене мати

За тебе не била.

 

Ксеню, моя Ксеню,

Перепеличенько,

Цілуй маму в ручку,

А мене в личенько.

 

Чи я не хазяйка

Чи я не хазяйка

Чи не господиня.

Сім день хати не мела/

В печі не топила./2р.

 

Їдуть люди з міста

Та й з мене сміються,

Що на моїх подушках

Ворони несуться.

 

Не журіться, люди,

Якось воно буде:

Я вороння обскубу

Ще й перина буде.

 

Десь поїхав чоловік

У поле орати,

А я пішла до корчми,

З хлопцями гуляти.

 

Не дивуйся, чоловіче,

Що я така жінка,

Треба було дивитися

Як я була дівка.

 

77

Ой ти, ніченько, чарівниченько

 

Ой ти, ніченько, чарівниченько,

Не смути моє біле личенько/2р.

 

Ой ти, ніченько, зоре ясная,

Ждала милого до світання я.

 

Ружа вкрилася зелен-рутою

Щоб не краялось серце смутою.

 

Я над річкою засмутилася

Десь любов моя забарилася.

 

А мій милий вареничків хоче

 

А мій милий вареничків хоче,

А мій милий вареничків хоче.

 

Навари, милая, навари, милая,/

Навари, ух-ха-ха, моя чорнобривая/2р.

 

Ой дров же нема, милий мій миленький

Ой дров же нема, голубе сизенький?

 

Нарубай милая, нарубай милая,

Нарубай, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

Так сил же нема, милий мій миленький

Так сил же нема, голубе сизенький?

 

То вмирай милая, то вмирай милая,

То вмирай, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

А чим ж мене ти уб'єш,

Милий мій миленький?

А чим ж мене ти уб'єш, голубе сизенький.

 

Баняком милая, баняком милая,

Баняком, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

Де ж ти мене поховаєш,

Милий мій миленький,

Де ж ти мене поховаєш, голубе сизенький

 

За хлівом милая, за хлівом милая,

За хлівом, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

Що ж на мені ти посадиш, милий мій миленький?

Що ж на мені ти посадиш, голубе сизенький?

Будячок милая, будячок милая,

Будячок, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

А хто ж буде поливати, милий мій миленький?

А хто ж буде поливати, голубе сизенький.

 

Рябий бик милая, рябий бик милая,

І дрібний дощ, ух-ха-ха, моя чорнобривая

 

А з ким будеш доживати,

Милий мій миленький?

А з ким будеш доживати,

Голубе сизенький?

 

Із кумой милая, із кумой милая,

Із кумой, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

Так підемо ж додому,

Милий мій миленький,

Варенничків наварю, голубе сизенький.

 

Не балуй, милая, не балуй милая,

Не балуй, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

 

То з ким будеш доживати,

Милий мій миленький?

То з ким будеш доживати,

Голубе сизенький?

 

Із тобой милая, із тобой милая,

Із тобой, і з кумой, моя чорнобривая.

 

Кругом мариноньки

 

Кругом мариноньки ходили дівоньки,

Стороною дощик іде,

Стороною тай на мою роженьку червону2

 

Ой на морі хвиля, при долині роса,

Стороною дощик іде.

Стороною тай на мою роженьку червону.

 

Сьогодні Івана, а завтра Купала,

Рано-вранці сонце зійде,

Рано-вранці та й на мій барвіночок зелений.

 

Ой на морі хвиля, при долині роса,

Рано-вранці сонце зійде,

Рано-вранці та й на мій барвіночок зелений.

 

78

По дорозі жук, жук

 

По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,

Подивися, дівчинонько, який я моторний.

 

Який я моторний і у кого вдався,

Хіба ж даси копу грошей

Щоб поженихався.

 

По дорозі галка, по дорозі чорна…

Подивися ж козаченьку яка я моторна.

 

Яка я моторна, гнучка, чорнобрива,

Як побачиш-аж заплачеш, що я вередлива

 

Кину кужіль на полицю

 

Кину кужіль на полицю,/

Сама піду на вулицю./2р.

Нехай миші кужіль трублять,/

Нехай мене хлопці люблять/2р.

 

На городі сіно гребла,

Черевички загубила,

Черевички загубила,

Собі хлопців наманила.

 

Я нікого не любила

Тільки Петра та Данила,

Грицька, Стецька та Степана,

Вийду заміж за Івана.

 

Полюбила гультяя,-

Така доля моя!

Я думала кучерявий,

В нього чуба нема!

 

Ти не піб-бо, ти не дяк,

Не цілуй же мене так,

Нехай мене поцілує

Запорозький козак!

 

Їхав козак за Дунай

 

Їхав козак за Дунай,

Сказав: «Дівчино, прощай!

Ти, конику вороненький,

Неси та гуляй!»

 

Вийшла, ручки заломивши,

І тяженько заплакавши:

«Як ти мене покидаєш,

Тільки подумай!»

«Білих ручок не ламай,

Ясних очок не стирай,

Мене з війни із славою

К собі дожидай».

«Не хочу я нікого,

Тільки тебе одного;

Ти будь здоров, мій миленький,

А все пропадай».

 

«Постій, постій, козаче,

Твоя дівчина плаче!!

Як ти ж її покидаєш

Тільки подумай!»

Свиснув козак на коня:

«Оставайся здорова!

Як не згину, то вернуся

Через три годи!»

 

Йшли корови із діброви

 

Йшли корови із діброви,

А овечки з поля,

Виплакала карі очі,

Край дороги стоя.

 

«Ой куди ж ти од'їжджаєш,

Сизокрилий орле,

А хто ж мене та й без тебе

До серця пригорне».

 

«Пригортайся дівчинонько,

К другому такому.

Та не кажи тії правди,

Що мені самому».

 

«Як же мені, козаченьку,

Правди не казати:

Він пригорне, поцілує

Та й стане питати.

 

Нема в саду соловейка,

Нема щебетання,

Нема мого миленького-

Не бере й гуляння.

 

Хилітеся, густі лози,

Відкіль вітер віє;

Дивітеся, карі очі,

Відкіль милий їде».

 

Хилилися густі лози

Та вже й перестали;

Дивилися карі очі

Та й плакати стали.

 

79

Ой ти, дівчино, молодая

 

Ой ти, дівчино, молодая,

Лихая доленько моя,

Другий цілує, обнімає,/

А ти, дівчино, не моя./2р.

 

Як не моя, то Бог з тобою,

Весела і щаслива будь.

Цвіте як рожая калина,

Забудь мене, мила, забудь.

 

Прощай ти, ангели з тобою,

Прощаю, серденя моє,

Бо нам не велено судьбою

З тобою вести весь той рай.

 

В полі стоїть дві тополі

 

В полі стоїть дві тополі,

Стелиться в гаю туман.

Там у гаю зеленому/

Гуля Галина й Роман/2р.

 

В гаю цигани стояли,

Вийшла циганка одна

Дай мені лєнту червону

Правду скажу тобі я.

 

Не дала лєнту червону,

А дала їй голубу,

Милий тебе покидає,

Милий кохає другу.

 

А я циганам не вірю

Милий кохає мене.

Вийди циганко із гаю,

Я ненавиджу тебе.

 

Циганка з гаю не вийшла,

Стала в гаю на краю.

Чула як плаче дівчина,

Плаче в зеленім гаю.

 

А ти, козак молоденький,

Не зводь дівчину з ума

Бідна вона сиротина,

Батька і неньки нема.

Чого ж ти, дівчино, по тім лісі блудиш

 

Чого ж ти, дівчино, по тім лісі блудиш,

Може ти, дівчино, мого сина любиш?/2р.

 

Якби не любила, то би не ходила,

Я б за твоїм сином усю річку плила.

 

Усю річку плила, та й Дунай тихенько,

Твого сина люблю, він є молоденький.

 

На тобі, дівчино, коня вороного,

Тільки відчепися сина молодого.

 

Свої коні маю, своїми поїду,

Твого сина люблю і за него піду.

 

А ти, старий діду, довго не журися,

Бери ту вдовицю та й собі женися.

 

Ой поїхав за снопами

 

Ой поїхав за снопами,

Сидить дівка під копами.

Я на неї задивився/

Та й із воза повалився/2р.

 

Пр. ла-ла, ла-ла./2р.

 

Ой не шкода було воза

Якби дівка була гожа,

А то руда та й погана

Мені воза поламала.

Пр.

 

Хоч я руда та погана

Та у мене батько багач,

В мене воли та корови

Та й сама я з дукачами.

Пр.

 

Нехай тебе чорти знають

Із твоїми багачами,

Воли твої поздихають,

Ти погана з дукачами.

Пр.

 

 

 

80

Вже сонце низенько,

 

Вже сонце низенько, вже вечір близенько,

Спішу я до тебе, ти ж моє серденько./2р.

 

Спішу я до тебе ще й до твої хати,

Як ти мене пустиш щоб не чула мати.

 

Ой як упускала за ручку стискала,

А як випускала плакала-ридала,

Правдоньки питала.

 

Чи ти ж мене любиш, ой чи ти смієшся?

До другої ходиш та й не признаєшся?

 

А я тебе люблю, ще й любити буду,

Тільки признаюся, що брати не буду.

 

Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила,

А він жінку має,а я полюбила.

 

А він жінку має, ще й діточок двоє,

А моє серденько крається на двоє.

 

Крається на двоє, на дві половини.

Одна для дружини, друга для дівчини.

 

Чи є в світі ще дівчина, як та Ганночка

 

Чи є в світі ще дівчина як та Ганночка,

Кароока, чорнобрива волиняночка,

Волиняночка, волиняночка,/

Кароока волиняночка/2р.

 

В неї коси, мов покоси розпускаються,

А у косах білі стрічки розвіваються.

Розвіваються, розвіваються,

Білі стрічки розвіваються.

 

Усі хлопці до Ганнусі залицяються,

Ще й жонаті на Ганнусю задивляються,

Задивляються, задивляються,

Ще й жонаті задивляються.

 

Розвивається на вітрі ще й хустиночка,

Ой, хороша із Ганнусі буде жіночка,

Буде жіночка, буде жіночка,

Ой хороша буде жіночка.

Там, де в горах шум борів

 

Там, де в горах шум борів,

Там дівочий чути спів,

Дівчиноньку синьооку/

Перший раз зустрів/2р.

Пропливала у човні,

Усміхалася мені,

Про кохання ані слова-

Зникла в далині.

Рік за роком пропливав

Синьоока і струнка.

Пролетіла, промайнула,

Наче пташечка.

Рік за роком пропливав,

Рік за роком пропливав,

За горами, за морями,

Скрізь я побував.

 

Гарна я на вроду

 

Гарна я на вроду, не ходжу по воду,

Бо глибокий брід.

Хлопці за мною йшли чередою,/

Ще й вчепився дід./2р

Діду з бородою не ходи за мною,

Там де я ходжу.

Хоч маєш хату, грошей багато,

Твоя не буду.

Не піду, не піду я за тебе, діду,

Не піду, не жди,

Бо ти не гожий, на чорта схожий,

Згинь та й пропади!

Не піду, не піду я за тебе, діду,

З одним жнивоком,

Тебе любити треба варити

Кашу з молоком.

Я піду за того, хлопця молодого,

Ще й русявого,

Котрий голубить, щиро так любить,

Я й буду його!

А я все гуляю, та перебираю

Хлопців, парубків.

Прийде потреба любити треба

Ще й старих дідів.

А та стара мода

Ще й до наших днів,

Як є потреба любити треба

Ще й старих дідів.

 

81

Ой над ставом, над ставочком

 

Ой над ставом, над ставочком/

Пливуть гуси в три рядочки/2р.

Котра гуся пару має

До берега припливає.

А я бідна, нещаслива

Без парочки ся лишила.

Хоч убийте, розстріляйте,

Але мені пару дайте.

Личко моє, рум'янеє

Для кого ж ти коханеє?

Чи попові, чи дякові,

Чи донському козакові?

Не попові, не дякові,

Лиш донському козакові.

Ой постелю білу постіль,

Чи не прийде милий в гості?

Милий їхав, а я спала,

Милий свиснув, а я встала.

 

З сиром пироги

 

Ішов козак по стежці, по межі сторони

І здибав дівчиноньку, що несла пироги.

 

Пр.

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -

І здибав дівчиноньку, що несла пироги!

 

Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни?

Що я тебе кохаю і з сиром пироги.

Пр.

Дівчина як зачула козацькі мрійні сни,

Відразу запросила на свіжі пироги.

Пр.

І любо як діждати щасливої пори:

Дівча його цілує, а він їсть пироги.

Пр.

Та десь там із-за лісу з'явились вороги,

Козак їз переляку сховався в бур'яни.

Пр.

А то були мисливці, ніякі вороги,

Взяли собі дівчину і з сиром пироги.

Пр.

Козак гірко заплакав: Ви тяжкі вороги,

Беріть собі дівчину, віддайте пироги.

Пр.

Ой хлопці, пам'ятайте, ви друзі дорогі –

Ніколи не міняйте любов на пироги.

Пр.

 

 

 

 

 

 

 

Ой там у лісі, під дубиною

 

Ой там у лісі, під дубиною,

Сидів там голуб з голубиною-2

Вони сиділи, парувалися,

Сивими крильцями обіймалися.

Ой десь узявся стрілець з-за дуба

Стрілив з-за дуба, забив голуба.

Голуба забив, голубку злапав,

Заніс додому, гірко заплакав.

Дав її їсти, дав ї пшаницю,

Дав її пити води з кринеці.

Лав її їсти, дав її пити.

Чом не п'єш, не їсиш, бідна вдовице

Як же мні їсти, якже мні пити,

Нема голуба, нема з ким жити.

Ой єсть у мене сімсот голубів,

Вибирай собі которий любий.

А я літала, та й вибирала,

Нема такого, як я кохала.

Ой нехай буде сімсот чотири.

Нема такого як був мій милий.

Бо мій миленький, голуб сивенький,

Крильця рябенькі, сам чубатенький.

Крильця рябенькі, сам чубатенький,

Нема такого, як мій миленький.

 

Була собі течієчка

 

Була собі течієчка, а зробилась річка.

Була собі Марієчка, виросла Марічка/2р.

Три доріжки, три стежинки до моєї хати,

А хто ж скаже, звідки мені жениха чекати

Ой щось довго я чекала

Хлопця приблудного,

Візьму собі, покохаю

Сусіда молодого.

 

Осінь наступає, листя опадає

 

Осінь наступає, листя опадає

Стелиться дорога в тихий гай,

Милий від'їжджає, мене покидає/

І говорить стиха: «Почекай!»/2р.

Я буду чекати, буду виглядати,

Лебедину вірність збережу,

Сядемо з тобою разом під вербою,

Я тобі розкажу як люблю.

Я тебе чекаю, тебе виглядаю,

Ти мене покинув восени.

Пташки відлітають, гнізда покидають,

З ними від'їжджаєш разом ти.

Станемо з тобою разом під вербою,

Я тобі розкажу як люблю.

З вірністю твоєю, з ніжністю моєю

Будем разом жити назавжди.

 

82

Чорні брови маю

(частівки)

 

Чорні брови маю, я їх не малюю,

Ще хлопця не маю і не потребую/2р.

Ще хлопця не маю і не хочу мати,

Теперішні хлопці не вміють кохати.

Теперішні хлопці не вміють любити,

Вони тільки вміють горілоньку пити.

Теперішні хлопці такі до кохання

Як стара корова в зимі до дояння.

Теперішні хлопці слухаються мами,

Вони там все женять, де коври й дивани.

Теперішні хлопці слухаються тата,

Вони там все женять, де багата хата.

Теперішні хлопці слухають родини,

Вони там все женять, де вже є машини.

Теперішні хлопці такі горді стали,

Як ідуть до дівки штани позичають.

Штани позичають та ще й черевики,

Стане коло дівки, то вже пан великий.

Теперішні хлопці всі одної думки:

Вони там все женять, де ідуть пакунки.

Колись були хлопці, забрали в солдати,

Сама дрянь лишилась, нема що кохати.

Колись були хлопці з чорними бровами,

А тепер батяри з модними штанами.

Казав мені милий, що він в інституті,

А він сміття возить по міськім маршруті.

Хвалився мій милий, що він вчителює,

А він на заборах чортиків малює.

Хвалився мій милий, що він вчителює,

А він на базарі віником керує.

Хвалився мій милий, що він найфайніший,

Досить дідько чорний, а він ще чорніший.

Хвалився мій милий, що має маєток,

А він має кішку ще й двоє котєток.

Хвалився мій милий, що він на роботі,

А він ловить жаби в найгіршім болоті.

Хвалився мій милий, що має машину,

А він тільки має з соломи перину.

З гори на долину котилася бочка,

Теперішніх хлопців висидила квочка.

Колись були дрова, а тепер поліна,

Теперішні хлопці дівкам по коліна.

А у нас у лісі виросли опеньки,

Теперішні хлопці як жаби рябенькі.

Колись були рюмки, а тепер бокали,

Колись були хлопці, а тепер нахали.

Колись було літо, літо, а тепер зима,

Колись були файні хлопці, а тепер нема.

 

 

 

Колись були файні хлопці, славні козаки,

А тепер лиш залишились одні пияки.

Колись було літо, літо, а тепер зима,

Колись були гарні дівки, а тепер нема.

Колись були гарні дівки як ті квіточки,

А тепер лиш залишились шкіра та кістки.

Хто ж то йде, хто ж то йде

Штани у полоску

Бригадирова жена п'яная у доску.

Машина їхала, колеса стерлися,

А нас не ждали тут, а ми приперлися.

А я свому миленькому почепила чайник,

А він ходить, брязкотить,

Думає начальник.

Посадіть мене на воза, дайте мені ліци

Поцілуйте мене в дупу, бо я їду звідси.

Через Київський місток їхала міліція,

Піднімайте бабки юбки, буде репетиція.

Для частівок нові теми самі підбираємо,

Ми самі їх написали, самі проспіваємо.

Плачуть нашії корови з своєю бідою,

А тому що у нас молоко з водою.

Попід мостом, мостом плавають качата,

Хлопці ловлять і цілують, думають: дівчата.

Якби знала не носила сарафана синього,

Якби знала, не любила дурака красивого.

Ой на горі, на горі зацвіла калина,

Васька Машку шукав, ой яка картина.

З неба зірочка упала прямо на наше село

Хлопцям дівок не хватає, обнімають помело.

Ой у сіняз у кутку стояла лопата

Що ж ти мені заспівала, холєро зубата?

Ти гадаєш, парубоче, що я тебе хочу?

Я такими парубками коноплі волочу.

Ти гадаєш, парубоче, що я тя кохаю?

Я такими парубками хату замітаю.

Ти гадаєш, парубоче, що ти такий файний

А такий ти кривов'язий як від воза гальмо

Ти не смійся, парубоче, бо ті буде встидно,

Я дівчина як калина, а ти як мошидло.

Під мойов стодолом стояла лопата,

А то мені заспівала холєра зубата.

Під мойов стодолом стояла коцюба,

А то мені заспівала холєра беззуба.

Ми співали ми співали скільки сили мали

А тепер ми вас попросим

Щоб ви поплескали.

 

83

Несе теща воду

 

Несе теща воду коромисло гнеться,

А зять на порозі стоїть і сміється/2р.

 

Неси швидше воду, бо нічим умитись,

Плутаєш ногами аж гидко дивитись.

 

Та візьми півлітру, бо вижену з хати,

Будеш як зозуля в садочку кувати.

 

Теща, моя теща, вродилась без щастя,

Поший собі торбу-вона тобі здасться.

 

Поший собі торбу та візьми ломаку,

Як підеш просити-не порвуть собаки.

 

От пошию торбу та й піду просити,

А про вас всі люди будуть говорити.

 

Як надінеш торбу, не йди коло хати,

Щоб люди не знали, що ти наша мати.

 

Ой, зятю мій, зятю, зятю мій хороший,

Чого тоді не вигонив як давала гроші.

 

Тепер я не нужна й на одну хвилину,

А за тії гроші ти купив машину.

 

Зяті дорогенькі і дочки рідненькі,

Чого ми вас не гонили як були маленькі.

 

Як були маленькі, не вміли робити,

Ми вам торби не давали,

Щоб ви йшли просити.

 

Дайте десь куточок прилягти, присісти,

Не прошу у вас я ні пити, ні їсти.

 

Змилуйтесь на мене, поки руки зложу,

Бо я вже старенька, робити не можу.

 

Неньки наші рідні, тещі дорогенькі,

Як маєте гроші-не будьте щедренькі.

 

Якщо у вас, неньки, гроші є хоч малість,

Не давайте зразу, бережіть на старість.

 

Не гоніть же мене, проклянуть вас люди.

Будете старенькі і вам таке буде.

Перелаз, перелаз

 

Перелаз, перелаз від сусіда до нас,

-Сусідський легіню/2р./

Чом не ідеш до нас/2р.

 

До вас би ходити, тебе би любити,

Я хлопець молодий знаю ся ганьбити.

 

Приходи потайком до нашого двору,

Покладу вечерком значок на комору.

 

Покладу, покладу значок на віконце,

Бо прийде мій милий коли зайде сонце.

 

Цілувала би ся аж ня серце коле,

Приходи, приходи, мій милий соколе.

 

Прийди, моя чічко, коли засне мама,

Будемо двоїчко до білого рана.

 

Сіла птаха, білокрила на тополю

 

Сіла птаха, білокрила, на тополю,

Сіло сонце понад вечір на поля.

Покохала, покохала я до болю

Молодого, молодого скрипаля.

 

Йшла до нього, зачарована струною,

Заблукала та мелодія в гаю.

В гай зелений журавлиною весною

І понесла своє серце скрипалю.

 

Йшла до нього наче місячна царівна,

Йшла до нього як до березня весна

І не знала, що та музика чарівна

Не для мене, а для іншої була.

 

Ой дівчина-горлиця

 

Ой дівчина-горлиця до козака горнеться,

А козак як орел, як побачив так і вмер/2р.

 

Умер батько-байдуже,

Вмерла мати-байдуже,

Умер милий, чорнобривий -

Жаль мені його дуже.

 

Я за батька книш дала,

І за матір книш дала,

А за свого миленького

Цуцика рябенького.

 

84

Пісня старшої дружки нареченій

 

Гості, мої гості, вас перепрошаю,

На хвилю забаву вам перериваю.

 

Вас перепрошаю, старші і молодші,

Я буду співати товаришці найскорше.

 

Летіла зозуля та й сіла на льоні,

Як тобі пасує Олю у вельоні.

 

Летіла зозуля та й стала кувати

Тепер про дівоцтво мусиш забувати.

 

Як ти була дівка, то косу чесала,

Тепер будеш жінка, дітей колихати.

 

Як підеш ти, Олю, у ліс по опеньки,

Вже ті не стояти з хлопцем молоденьким.

 

Олю ж моя, Олю, Олю ж, моя мила,

Чого ж ти ся заміж скоро поспішила.

 

Чи ті докучала матінка рідная,

Чи ті докучала коса золотая.

 

Але докучали вороги тяженькі

І все рахували літа молоденькі.

 

Одні кажуть-двадцять,

Другі-двадцять чотири.

Вороги тяженькі з злості почислили.

 

Прийшла я до столу та й думку гадаю:

Чим я тобі, Олю, дарувати маю.

 

Чи тими рублями, а чи доларами,

Чи ті дарувати добрими словами.

 

Ні тими рублями, а ні доларами,

Я ті подарую добрими словами.

 

Гроші паперові можуть ся подертись,

А слів не забудеш до самої смерті.

 

Дарую тобі, Олю, на чотири канти,

Щоб ти мала штири хлопци

І всі музиканти.

 

Щоб ти мала штири хлопці

На весіллях грати,

І ще зо три дівки в хаті прибирати.

 

 

 

 

 

 

Щоб за рочок був синочок,

А за два-дівчина,

Ой щоб люди дивувались,

Що то за причина.

 

Дарую тобі, Олю, на білі тарелі,

Щоб ви так любились як в небі ангели.

 

Пригадай, подружко, як ми ся дружили,

І як в гуртожитку один борщ варили.

 

Ми вбидві до церкви, ми вбидві до школи

А тепер не підеш, бо муж не дозволить.

 

Нап'юся горілки з келишка нового,

На здоров'я гостям й до пари молодої.

 

А молодій парі многа літ бажаю,

Забавляйтесь гості, бо я вже кінчаю.

 

А в нашого хазяїна

(колядка)

 

Ой чи є, чи нема пан господар в хати?

А чи він дозволить заколядувати?

 

1.А в нашого хазяїна

Стоїть явор у дворі.

Пр. Рай, рай, рай розвився,

Христос народився,

Весь світ звеселився.

2.Коли вівці і ягнята

Христа гріли уночі.

Пр.

3. Народевся не в палати,

Тико в бідної шопи.

Пр.

4.А ти, пане господарю,

Застелай же на столи.

Пр.

5.А в нашого хазяїна

Стоїть явор у дворі.

Пр.

 

Ой родино, родино

Ой родино, родино,

Щоб вам жито родило.

І житечко і овес

Тут зібрався рід увесь/2р.

Щоб ви жили, поживали,

Достаток у всьому мали.

Бог здоров'я вам послав,

Завжди всім допомагав.

 

85

Віншування на Новий рік

 

Дозвольте вам побажати

Хай вас Бог береже у Новому році:

Від болю зубного

Від похмілля міцного.

Від язикатої жінки.

Від збільшеної печінки.

Від підгорілої кулеші.

Від сварливої тещі.

Від поросячого грипу.

Від хребетного скрипу.

Від юшки скислої.

Від шиї відвислої.

Від кави квасної.

Від голови масної.

Від слив зелених.

Від доларів підроблЕних.

Від чорної кішки на дорозі.

Від мокрих чобіт на морозі.

Від мух і комарів.

Від різних махлярів.

Від дірок у парасолі.

Від хатньої молі.

Від передвиборчого буремства.

Від партійного членства.

Від зависних сусідів

І студених обідів.

Від гостей, що довго сидять.

Від тих, що сильно хроплять.

Від тих, що в буді на зорях

І від тих, що багато говорять.

 

Через поле України ішла Божа Мати (колядка)

 

Через поле України ішла Божа Мати,

Там пшеничні колосочки стали їй вітати.

Похилились, похилились, вітерець леліє

І всі орли заспівали: Радуйся, Маріє!

 

Через поле України ішла Божа Мати,

Жайворонки, божі птиці, стали їй вітати.

Щебетали, щебетали, вітерець леліє

І всі орли заспівали: Радуйся, Маріє!

 

Через села України ішла Божа Мати,

Там пастушки пасли вівці, стали їй вітати

Капелюшки поскидали,

Низенько вклонились

І всі орли заспівали: Радуйся, Маріє!

 

Марусю, Марусю

 

Марусю, Марусю, тужу за тобою.

Не один я вечір простояв з тобою/2р.

 

Не один я вечір, не одну неділю

На тебе, Марусю, маю всю надію.

 

По садочку ходжу, кониченька воджу,

Через свою неньку нежонатий ходжу.

 

Через свою неньку, через рідну сестру,

Не можу дівчину додому привезти.

 

Маму перепрошу, сестру переможу,

Приведу Марусю як червону рожу.

 

Ой зійшов місячик з трьома зірочками

Приходить Маруся з трьома дружечками.

 

Приходить Маруся, стала у порозі,

Полились в Марусі дрібнесенькі сльози.

 

Приходить Маруся, стала у куточку,

«Прийми мене, мати, за рідную дочку»

 

Не можу, Марусю, не можу прийняти.

Таке серце маю, прошу: вийди з хати.

 

Дам тобі, Марусю, коня вороного,

Тільки відчепися від синочка мого.

 

Не хочу я, мати, твого коня брати

Тільки з твоїм сином до шлюбойку стати.

 

По діброві вітер виє, гуляє по полю

 

По діброві вітер виє, гуляє по полю,

Край дороги гне тополю до самого долу/2

 

Стан високий, лист широкий нащо зеленіє?

Кругом поле, як те море широке, синіє.

 

Чумак іде подивиться

Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі.

 

Подивиться-серце ниє-

Кругом ні билини!

Одна, одна як сирота на чужині гине.

 

86

Ой хмелю, ж мій, хмелю

 

Ой хмелю, ж мій, хмелю,

Хмелю зелененький.

Де ж ти, хмелю, зиму зимував/

Що й не розвивався?/2р

 

Зимував я зиму,

Зимував я другу,

Зимував я в лузі на калині

Та й не розвивався!

 

Ночував я нічку,

Ночував я другу,

Ночував я у тої вдовиці,

Що сватати буду.

 

Ой сину, ж мій, сину,

Ти моя дитино,

Не женися на тій удовиці,

Бо щастя не буде.

 

Бо вдовине серце,

Як осіннє сонце,-

Воно світить, світить та не гріє,

Все холодом віє.

 

А дівоче серце,

Як весняне сонце,

Ой хоч воно та й хмарнесеньке,

А все теплесеньке!

 

Гей там на горі Січ іде…

 

Гей там на горі Січ іде

Гей малиновий стяг несе,

Гей малиновий,

Наше славне товариство,

Гей, марширує раз, два, три!

 

Гей на переді кошовий,

Гей, як той орел степовий.

 

Гей, а позаду осаул,

Гей, твердий хлопець як той мур.

 

Гей, а по боках гетарі,

Гей, то сторожі огневі.

 

Гей, молод хлопче, позір май,

Гей, та до Січі приставай.

 

Гей, повій вітре зі степів,

Гей, дай нам силу козаків.

 

Гей, дай нам силу і відвагу,

Гей, Україні на славу.

Жито, мамцю, жито, мамцю

 

Жито, мамцю, жито, мамцю,

Жито, не полова…

Як дівчину не любити,

Коли чорнобрива.

Пр.

Очерет, осока,

Чорні брови в козака,

На те мати родила

Щоб дівчина любила.

 

Жито, мамцю, жито, мамцю,

Жито, не пшениця…

Як дівчину не любити,

Коли чепуриться.

Пр.

 

Жито, мамцю, жито, мамцю,

Жито, колосочки,

Як дівчину не любити,

Коли чорні очки.

Пр.

 

Жито, мамцю, жито, мамцю,

Жито, не вівсянка…

Як дівчину не любити,

Коли галичанка.

Пр.

 

Козачка

 

Струменіє зоря і за обрій упав

Місяць яблуком червонобоким.

 

       Пр.:

Я козачка твоя, я дружина твоя.

Пане полковнику, мій синьоокий.

 

В полі ватри горять, вартовії не сплять,

Ген розвіявся спокій на попіл.

Пр.

 

Руку дам на коня, хай стріла обмина,

Полетімо удвох в степ широкий.

Пр.

 

Ти на мене чекай і надій не втрачай

На шляхах світової толоки.

Пр.

 

 

 

 

 

 

 

 

87

Ой з-за гори, з-за крутої

 

Ой з-за гори, з-за крутої

Орли вилітають,

Не зазнала я розкоші/

Вже літа минають./2р.

 

Не зазнала розкошоньки

Ні в батька, ні в неньки.

По чім же вас буду знати,

Літа молоденькі?

 

Челядоньки, челядоньки,

На вас моя воля.

Закладайте коні в шори

Та й рушайте в поле.

 

Ой хутенько та не гайте

Моєї години.

Наганяйте ж та вертайтесь,

Літа молодії.

 

Ой догнали ж літа мої

В калиновім мості.

Гей, верніться, літа мої,

До мене хоч в гості!

 

Не вернемось, не вернемось,

Бо нема до кого.

Та було б нас шанувати

Як здоров'я свого.

 

Літа ж мої, літа мої,

Літа молоденькі,

Коли така моя доля -

Будьте коротенькі.

 

Ой волошки, волошки

 

Ой волошки, волошки,

Сині, рожеві та білі,

Ви у моєму житті/

Спомин чудовий лишили./2р.

 

Бувало, в поле підем,

Я волошок назбираю,

Олю, подругу свою,

Пишним вінком уквітчаю.

 

Олю на руки я брав,

В очі дививсь голубії,

А волошки, волошки

Тихо навкруг нас синіли.

Олюня сплела вінок,

Та й зразу стала сумною

І заридала: вінок

Тихо поплив за водою.

 

Ось і життя так моє,

Тихо пливе без упину,

Бо ти не любиш мене,

Знай, через тебе загину.

 

Очерет густий - вітер не проникне

 

Очерет густий - вітер не проникне,

З таким дурнем ночувала

Що й не перекине.

 

Очерет густий, перелази низькі,

Тим я тебе полюбила,

Що ти сусід близький.

 

Ой не стій під вікном, не показуй гроші,

Скажу тобі щиру правду,

Що ти не хороший.

 

І тонкий, і високий, і смішний, і безокий,

І без верхньої губи

Як цілуєш-видно зуби.

 

Ой пряла б я куделицю

 

Ой пряла б я куделицю

Та голівка болить,

Ой пішла б я на вулицю

Так старий не велить.

Пр.

Ой горе, біда, лихо,

Що не всиджу вдома тихо,

Бо ще молода,

Гей, бо ще молода.

 

Як поїхав мій миленький

Та й у степ, та й у степ,

А я тую куделицю

Та й об землю – геп!

Пр.

 

Як приїхав мій миленький,

Побив мене, гой я,

Тепер пряду куделицю -

Така доля моя.

Пр.

 

 

88

Тумани, тумани

 

Стоїть одиноко дівчина літ вісім

І тихо і ніжно тумани зове:

«Тумани, тумани, верніть мені маму,/

Чому моя мама до мене не йде?/2р.

 

П'ять років минуло як мама померла,

З тих пір на могилу ношу я квітки,

З тих рір мене, мамо, ніхто не цілує,

Ніхто не голубить так ніжно як ти».

 

А сині тумани по полю гуляють

І ніби не чують сирітки слова:

«Прийди, моя мамо, прийди подивися,

Як тяжко горює дитина твоя.»

 

А роки проходять, минають страждання

І горю дівчини приходить кінець.

«Прийди, моя мамо, прийди дорогая,

Надінь же на мене вінчальний вінець!»

 

Прийшла на могилу з своїм нареченим,

Поклала там квіти і стала ридать,

«Скажи, моя мамо, скажи, дорогая,

Як буду весілля без тебе справлять?»

 

Могила стогнала, могила ридала

І в ній було чути сумнії слова:

«Не прийду я, доню, до тебе ніколи,

Вінець хай одягне свекруха твоя.»

 

Ой діти, ви діти, мої дорогії,

Любіте ви маму, глядіте її.

Цілуйте ви маму, милуйте ви маму,

За золото маму не купиш ніде.

 

Любий брате, маму бережи

Стану біля брата при межі,

Пахне кропом, м'ятою, землею,

Любий брате, маму бережи,/

Будь для неї сонцем і зорею/2р.

 

Буде літо, осінь чи зима,

Заметіль навіє білу казку,

Любий брате, маму бережи,

Не скупись на втіху та на ласку.

 

Любий брате, в мами сивина,

Горем переоране надбрів'я.

Мама знає що таке війна,

Мама знає що таке безхліб'я.

Ти мені нічого не кажи,

Глянь, яка красива наша хата,

Любий брате, маму бережи,

Хай земля добром буде багата.

 

Явір і яворина

 

Я стужився, мила, за тобою,

З туги повернувся мимохіть,

Явора, що палений журбою,

Сам один між буками стоїть.

 

Грає листя на веснянім сонці,

А в душі печаль як небеса,

Він росте й співає яворонці

І згорає від сльози роса.

 

Сніг летить колючий, ніби криця,

Де весна всесвітами стає,

Яворові сниться яворина,

А її - кохання молоде.

 

Він не знає, що надіють люди,

Зміряють його на порубки,

Розірвуть його печальні груди,

Зроблять скрипку із його журби.

 

А корова чухалася, чухалася

 

А корова чухалася, чухалася, чухалася,

Аж загата хиталася, хиталася, хиталася.

Пр.

Ой мамуню, що буде/

Як він мене не візьме/2р

Ой, йой, йо-о-ой//2р

А перший раз на дорозі,

Аж почули на порозі.

Пр.

А другий раз на загаті,

Аж почули старі в хаті.

Пр.

А третій раз у запічку,

Аж почули старі в ліжку.

Пр.

А у лісі при осиці,

Просив заєць у лисиці.

Пр.

Вона йому не дала,

В неї дірочка мала,

Ой, йой, йо-о-ой.

Пр.

 

 

89

В щасливу пору, в ясну годину

 

В щасливу пору, в ясну годину

Весела наша зійшлась родина/2р.

 

Столи хай гнуться від меду й пива,

Всього, що дала нам щедра нива.

 

Свій перший келих ми піднімаєм

За мир і щастя у ріднім краю.

 

За мир і щастя у всьому світі

І нам з тобою і нашим дітям.

 

Хай наша рідна росте держава

Врагам на лихо, братам на славу.

 

Щоб наші мрії усі збулися,

Щоб з вами, друзі, ми ще зійшлися.

 

 

Ой під калиною трава зеленая

 

Ой під калиною трава зеленая

Там стоїть дівчина та й зарученая./2р.

 

Ой ти, дівчинонько, та й зарученая,

Ой через кого ти та й засмученая.

 

Кохала милого, кохала довгий час,

Прийшла недоленька та й розлучила нас.

 

Прощай, дівчинонько, серце коханеє,

Прощайте кучері, личко рум'янеє.

 

Ой під калиною трава схилилася,

Молода дівчина з милим простилася.

 

На калині мене мати колихала

 

На калині мене мати колихала

Щастя-долі в чистім полі виглядала,

Ой, калинонько червона, не хилися,/

Від землі наснаги-соку наберися!/2р.

 

Ті літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млина розквітає,

Мого рідного синочка забавляє.

 

 

 

 

 

Виростай же, мій синочку, мій соколю,

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на зорі путь орлина

І в дорогу проводжає цвіт-калина.

(І в дорогу проводжає мати сина)-за2раз

 

Ой да ішли хлопці з ярмарку

 

Ой да ішли хлопці з ярмарку

Ой да прикупили яблоньку.

 

Пр.: Ой да, ой да, ой-я-я,/

Ой да прикупили яблоньку/2р

 

Ой да тая яблуня садова,

Ой да тая дівчина молода.

Пр.

Ой да тая дівчина молода,

Ой да на козака моргала.

Пр.

Ой да ти, козаче молодой,

Ой да ти візьми мене з собой.

Пр.

Ой да ти візьми мене з собой,

Подарю платочок я голубой.

Пр.

 

Волошки

 

Пригадаю ті волошки, наші квіти,

Як волосся ніжно пестив тобі вітер,

Як за обрій п'яну ніч, тверезий ранок -/

Все минуло, промайнуло, мов в тумані./2р

 

Все минуло, промайнуло, мов розлука,

З того часу як сплелися наші руки.

Ти сподобав собі іншу,-я не проти,

То ж навіщо ж на весілля мене просиш?

 

Я прийду мов не болить душа ні трошки

І врочисто принесу тобі волошки.

Дрібний дощ з очей моїх - тихії сльози,

Вже між нами заметілі і морози.

 

Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,

Він за мене ніжно сльози тобі витре,

А як будуть синьоокі в тебе діти,

Пригадай тоді волошки, наші квіти.

 

90

Чорний пояс, біла стрічка

 

Чорний пояс, біла стрічка,

Нащо ти розв'язував,

Я любила тебе вірно,/

А ти всім розказував./2р.

 

Раз приходжу я до клубу,

Всі по парочкам сидять,

А мій милий з подружкою

Щось про мене говорять.

 

Ой подружко, ти подружко,

Ти супернице моя,

Я любила, ти відбила,

Цього б не зробила я.

 

Кину ключик я у воду

Хай собі купається,

Дам я милому свободу,

Хай собі кохається.

 

У неділю в церкві дзвонять,

Милий мій вінчається.

Дайте, мамо, мені яду,

Бо життя кінчається.

 

Ой у полі, на горбочку

Ой у полі, на горбочку,

Де не скошена трава,

Там стояло дві тополі,/

Похилилася одна./2р.

 

Оу у полі, на горбочку,

Де не скошена трава

Там стояло дві дівчини,/

Гірко плакала одна.

 

Ой подружко, моя мила,

Що я тебе попрошу:

Ожени мене з миленьким,

То я тобі заплачу.

 

Ой подружко, дорогая,

Як же буду вас мирить.

Як побачу миленького,

В мене серденько болить.

 

Оу у полі, на горбочку,

Де не скошена трава,

Там стояло аж дві пари,

Розлучалася одна.

Ярема

 

Літом я родився в полі при луні,

Раді були люди-родичі мої.

Пр.:

Оце я, Ярема, у-ха-ха…

Оце я, Ярема, у-ха-ха.

 

Став я підростати, до школи ходить,

Став мене учитель грамоти учить.

Пр.

 

А в тебе, Яремо, мудра голова,

Тільки в твоїм лобі олії нема.

Пр.

 

Став я підростати, парубком вже став.

Сказав мені батько щоб я жінку брав.

Пр.

 

Взяв я собі жінку як мед з калачем,

Тиждень по весіллі втекла з паничем.

Пр.

 

Став я доганяти, постоли згубив.

А прийшов додому ще й батько набив.

Пр.

 

Ой сусідко, сусідонько

 

Розпилася молодиця, розпилася,

Копієчка з червінчиком осталася/2р.

 

Цілий тиждень копієчку торгувала,

А в неділю чоловіка позичала.

 

Ой сусідко, сусідонько, на добридень,

Позич мені чоловіка хоч на один день.

 

А я тобі чоловіка не позичу,

Бо я його за рік, за два не закличу.

 

Лучше тобі я позичу сита-решета,

Чоловіка не позичу, сама молода.

 

Лучше тобі я позичу плуга-борони,

Чоловіка не позичу, Боже борони.

 

То ти собі бороною заволочиш,

А то мого чоловіка розволочиш.

 

 

 

91

Садом, садом, кумасенько

 

Садом, садом, кумасенько, а я за тобою.

Поговорим тихесенько удвох із тобою.

Пр.:

- Ой біда, ой біда, я й забув, що ти кума!

-Ой лихо, що за ум, я й забула, що ти кум

 

Згадай, згадай, кумасенько, що ти обіцяла

Біля тої криниченьки, що ти воду брала!

Пр.

Біля тої криниченьки, що золоті ключі,

Що ти, кумо, обіцяла, по воду ідучи.

Пр.

Кажуть баби, кажуть діди, кажуть старі люди:

А хто куму любить буде, гріх великий буде.

Пр.

 

Ой послала мене мати

 

Ой послала мене мати

До криниці воду брати.

Пр.:

Соловей у саду тьох да тьох

Соловеєчко личко чинда, чиричинда

Клечинда ричинда

Личко цюмба уюцюмба

Брала воду цюмбара.

 

Там зустріла я Іванка,

З ним простояла до ранку.

Пр.

З ним простояла до ранку,

Цілувались до світанку.

Пр.

Цілувались до світанку,

Батько в руки взяв нагайку.

Пр.

Батько в руки взяв нагайку,

Не стояла більш до ранку.

 

Росте черешня в мами на городі

 

Росте черешня в мами на городі,

Стара, стара, а кожен рік цвіте,

Щоліта дітям і онукам родить,/

Проте вони не дякують за те./2р.

Пр.:

Мамо, мамо, вічна і кохана,

Ви пробачте, що я не уважна.

Знаю, ви, молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.

Живе старенька мати у господі,

Невтомні руки, серце золоте,

Щодня і дітям і онукам годить,

Хоч рідко хто з них дякує за те.

Пр.

Ну що ж, про вірність забувають люди,

Душа сліпа у щасті, а проте,-

Вони прозріють, але пізно буде:

Черешня всохне, мати одцвіте.

Пр.

 

Вербо ясна, вербиченько

 

Вербо ясна, вербиченько,

Не лий воду на личенько

Коханої, жаданої, дівчини довгожданної.

Пр.:

Тече вода, шумить верба,

Човник пливе, тиха журба.

 

Вербо ясна, вербиченько,

Поглянь на ясне личенько

Коханої, жаданої, дівчини довгожданної.

Пр.:

Тече вода, шумить верба,

Човник пливе, веслами грай.

 

Вербо ясна, вербиченько,

Цілує миле личенько

Коханої, жаданої, дівчини довгожданної.

Пр.:

Тече вода, шумить верба,

Човник пливе, весняний рай.

 

Вербовая дощечка, дощечка

 

Вербовая дощечка, дощечка,

Бігла в полі Насточка, Насточка.

На все поле леліє, леліє

Звідки милий приїде, приїде.

Звідки милий приїде, приїде

Щось Насточці привезе, привезе.

Червонії чоботи, чоботи

Косівської роботи, роботи.

А в Косові роблене, роблене,

А у Львові ношене, ношене.

Як Насточка вбувала, вбувала,

Вся діброва палала, палала.

Ідіть, дівки, гасити, гасити

Цебром воду носити, носити.

Скільки в цебрі водиці, водиці

Стільки в дівках правдиці, правдиці.

Скільки в цебрі дощечок, дощечок

Стільки хлопцям болячок, болячок.

 

92

По той бік гора, по сей бік гора

 

По той бік гора, по сей бік гора,

Поміж тими крутими горами/

Сходила зоря/2р.

Ой то не зоря-дівчина моя,

З новенькими відерцями

По водицю йшла.

Дівчино моя, напій же коня

З рубленої нової кринички,

З повного відра.

Козаченьку мій, коли б я твоя,

Взяла б коня за шовковий повід

Та й напоїла.

«Дівчино моя, чом заміж не йшла?»

«Бідна була, по наймах служила,

Пари не знайшла!»

Дівчино моя, сідай на коня,

Та поїдем у чистеє поле

До мого двора.

А в мого двора нема ні кола,

Тільки стоїть один кущ калини

Та й та не цвіла.

«Калино моя, чом ти не цвіла?»

«Зима люта та й цвіт оббила,

Тим я не цвіла!»

 

Ой, вийду я на могилу

 

Ой, вийду я на могилу (ту гору)

Та гляну я на долину (подивлюся на).

Долина широка, калина висока/

Аж додолу гілля гнуться/2р.

 

А під тією калиною

Стояв козак з дівчиною;

/Дівчинонька плаче, слізненько ридає,/

Дівчина стояла, сльози проливала,

Свою долю проклинала.

 

Ой якби я була знала,

Не йшла заміж та й гуляла,

У рідного батенька, ще й рідної неньки

Горенька була б не знала.

 

А тепер я мушу знати,

Пізно лягти, рано встати.

Пізненько лягала, раненько вставала,

Свою долю проклинала.

 

Ой вийду я на ту гору,

Подивлюся на той місяць,

Ой місяцю ясний, який ти прекрасний,

.Який заміж мій нещасний.

Ой вийду я на шпилечок

Та гляну я на світочок,

Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний

Який мій талан нещасний.

 

Ох і жалю ти мій, жалю

Ох і жаль мені не поможе,

Упустила я долю, упустила я щастя

Та вже ж його не піймаю.

 

Тум балалайка

 

За кацапа я не піду,

Бо кацапа я не люблю,

Бо у кацапа драна куфайка/

Кирзові чоботи ще й балалайка/2р

Пр.:

Тум-бала, Тум-бала, Тум-балалайка/2р.

Тум-балалайка, три струни має,

Кого я люблю, сама я знаю.

За грузина я не піду,

Бо грузина я не люблю,

Бо у грузина ніс як верзина

Як поцілує, терпнуть коліна.

За китайця я не піду,

Бо китайця я не люблю,

Бо у китайця глазки косиї,

Ну а я люблю глазки прямії.

За шофера я не піду,

Бо шофера я не люблю,

Бо у шофера кругла баранка,

Де він поїде, там і коханка.

За Івана я не піду,

Бо Івана я не люблю,

Бо він високий, а я маленька,

Я з ним не буду, я не дурненька.

За Степана я не піду,

Бо Степана я не люблю,

Бо у Степана пузо звисає,

Ноги тоненькі, а він не знає.

За Федота я не піду,

Бо Федота я не люблю,

Бо у Федота лисину видно,

А він сміється, йому не видно.

За українця я піду,

Бо українця я  люблю,

Бо в українця кучері в'ються,

За українцем дівчата б'ються.

 

 

 

93

Була в мене парова машина

 

Була в мене (в батька) парова машина,

А я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.:

Ой, музики мої, ви заграйте мені

«Коваля», «Коваля»,

А коваль коваля через ножку валя

Траля-ля траля-ля.-І варіант

(Раз у раз, раз у раз)-ІІ варіант

(Ой валя, ой валя

Ковалиха на току умирає зо сміху: у-ха-ха, у-ха-ха)-ІІІ варіант

ІV вар. Музиканти мої заграйте мені

«Коваля», «Коваля»,

А дівчина «Коваля» по вулиці повела,

Повела, повела,

Коваль кує, сучка бреше,

Ковалиха пузо чеше.

Була в мене парова машина,

А я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Була в мене мурована хата,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Була в мене сіренька хустина,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Було в мене червоне намисто,

Та я його продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Була в мене стара кожушина,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Була в мене в Києві хатина,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Була в мене нова хвартушина,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Були в мене старенькі галоші,

А я їх продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Була в мене сучечка рябенька,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Була в мене коза з козенятами,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Були в мене корова й телиця,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Була в мене рябая кобила,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Було в мене велике хазяйство,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Було в мене задрипане порося,

Та я її продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Був у мене президент не гожий,

А я його продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла.

Пр.

Був у мене чоловік-п'яниця,

Та я його продала.

А за тії гроші музики хороші

Найняла, найняла

Пр.

Стало шкода мені чоловіка,

То я його забрала.

А тії музики, що так гарно грали

Продала, продала.

Пр.

 

94

Нова радість стала

 

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна/

Увесь світ засіяла./2р.

 

Де Христос родився з Діви вооплотився

Там чоловік з пеленами убого повився.

 

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком

На колінця припадають,

Царя-Бога вихваляють.

 

Ой ти Царю, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа, щастя й долю

Цього дому господарю.

 

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії

Нашій неньці Україні.

 

По всьому світу стала новина

 

По всьому світу стала новина.

Діва Марія Сина родила.

Сина породила, в ясла положила/

Господнього Сина./2р.

 

Діва Марія Бога просила:

-В що ж би я свого Сина сповила?

Ти, Небесний Царю, зішли Йому дари

Цьому мому господарю.

 

Засіяла зірка з неба до землі.

Зійшли янголи к Дєві Марії,

Поють Божі пісні Господній Невісті,

Радості приносять.

 

Зійшли янголи з неба до землі.

Принесли дари Дєві Марії:

Три свічі воскові ще й ризи шовкові

Ісусові Христові.

 

Їхали козаки із Дону додому

(пародія)

 

Їхали козаки із Дону додому,

Згадали про Галю, про свою знайому.

Ой ти, Галю, Галю молодая,/

Вже підчепурилась, гостей виглядаєш./2р

Мушку посадила коло свого носа,

Брови підкрасила під руде волосся.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

         Була чорнобрива, а тепер рудая.

Юбка коротенька, аж видно коліна,

Шляпа й босоніжки мабуть із Берліна.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Вже підчепурилась, гостей виглядаєш.

Вийшла Галя з хати коні полякались

Аж віз поламався, та збруя порвалась.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Чому ж ти не вмерла, як була малая.

 

Рости, рости, черемшино

 

Рости, рости, черемшино,

Широка ся розростай,

Ти, молода дівчинонько,/

Про кохання забувай./2р.

 

Ти, молода дівчинонько,

Про кохання забувай,

Бо я сиджу в криміналі

За Вкраїну, рідний край.

 

Ой сидів я один рочок,

Ой сидів я другий рік.

Прийшли браття-українці,

Визволять мене на світ.

 

Одну браму розвалили,

Другу браму розтягли,

Взяли мене за рученьки,

На світ божий вивели.

 

Україно, Україно,

Україно, краю мій.

Я за тебе, Україно,

Муки тяжкії терпів.

 

Єднаймося, люба родино

 

Коли по хрещатому краю

Гули то навала то битва,

Тоді між людей зародилась

Ця проповідь, наче молитва.

Пр.

Єднаймося, люба родино,

Хай наша свята Україна

Цвіте як калина.

О, батьківська земле святая,

Цілую тебе урочисто,

Утверджуй, калино, братання,

Рясне як у тебе, намисто.

Пр.

Єднаймося, люба родино,

Хай буде до віку єдина

         Свята Україна!

 

95

А ми бажаєм вам добра

 

Одна земля-одна надія

І сонечко на всіх одне.

Воно усіх теплом зігріє,

Воно ніколи не мине.

І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать

І будем ми на світі жити

І про добро пісні співать.

Пр.: 

А ми бажаєм вам добра,

А ми бажаєм вам добра,

Любові завтра і сьогодні.

А ми бажаєм вам добра,

Щоб наче сад душа цвіла,

Щоб зорі падали в долоні.

Коли біда простяне руки,

Прийдуть печалі і жалі,

Згадай крізь терени розлуки

Що є кохання на землі.

І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать.

І будем ми на світі жити

І про добро пісні співать.

Пр.: 

А ми бажаєм вам добра,

А ми бажаєм вам тепла,

Любові завтра і сьогодні.

А ми бажаєм вам добра,

Щоб наче сад душа цвіла,

Щоб зорі падали в долоні.

 

Чи то грім загримів

 

Чи то грім загримів,

Чи то вітер зашумів,

Чи столітні дуби затріщали?

То московські вовки/

На наш край дорогий,/

Мов той вихор на степ налітали./2р.

Чи то грім загримів,

Чи то вітер зашумів,

Що земля на сто миль грає грізно?

Від Донбасу до гір

Чути голос братів:

«В ряд ставай, щоб не було запізно!»

В ряд ставай, не барись,

Ні на що не дивись-

Чи до пекла підем, чи до неба,

Кидай неньку стару,

Кидай любку й сестру,

Бо настала велика потреба.

Ой ти, враже, тікай,

Кидай рідний наш край,

Бо господар до хати вертає,

Ой ти, темная ніч,

Проминай чим скоріш-

На Вкраїні хай сонце засяє.

 

Котилася бочечка

 

Котилася бочечка дубовая

А у ній горілочка медовая.2р.

А у ній горілочка медовая

З ким я її пить буду, молодая.2р.

З ким я її пить буду без отвєту,

Ой десь мого милого вдома нєту-2р.

Десь поїхав миленький в городочок,

А я, молодесенька, й у садочок-2р.

А я, молодесенька, й у садочок

Щоб нарвати милому ягідочок-2р.

 

Гнула, гнула вишеньку, не нагнула,

Лягла на травиченьку та й заснула.

Як приїхав миленький - я й не чула.

 

Устань, устань, милая, пробудися,

На вороні коники подивися

На нову колясочку садовися-2р.

 

А тая колясочка ой не простая

А я їду з миленьким, молодая,

А я їду з миленьким, молода, молодая.

 

Йшли селом партизани

 

Йшли селом, йшли селом партизани

По землі українській, невільній землі

І у кожного зброя була за плечами,/

І у кожного смуток і біль на душі/2р

 

І їм сумно за всю Україну,

І за спалені села, за зрубаний сад,

І за пісню, що чули колись, солов'їну,

Але їм вже дороги не було назад.

 

Бо дорога назад-це неволя

І ховатися в лісі не будемо ми.

Ми підемо вперед і здобудемо волю,

України своєї ми вірні сини.

 

І не всі повернулись із бою живими,

І не всіх дочекалася рідна сім'я.

Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими,

Пам'ята їх завжди українська земля.

 

96

Їхали козаченьки яром-долиною

 

Їхали козаченьки яром-долиною,

Та й зустріли дівчиноньку з русою косою.

 

Пр.:

Коса в'ється до пояса,

В'ється за плечами,

Поїхали, дівчинонько,

З нами, козаками.

 

Одвічала їм дівчина: -Їхати не буду,

Я свойого козака повік не забуду.

Пр.

 

Прийде, прийде, мій коханий

До рідної хати,

Там зустріну його я, щиро усміхнуся,

Добрій матері старенькій

Низько поклонюся.

Пр.

 

Їхали козаченьки яром-долиною,

Та й зустріли дівчиноньку з русою косою.

 

Пр.: Коса в'ється до пояса,

В'ється за плечами,

Поїхали, дівчинонько,

Без дівчини самі.

 

Як вечір звечоріє

 

Як вечір звечоріє в вишневому саду:

Ти у саду сидиш, на стежечку глядиш

І думу думаєш, що я прийду.

 

Прийшов я до дівчини, здоров'я їй сказав,

За руку взяв її, потім обняв її,

А як обняв її, поцілував.

 

Дівчина карі очі примружила свої,

Вона стидалася та й не призналася,

Що любить так мене як я її.

 

І був би я дівчину до ранку цілував,

Та як ми мріяли, кури запіяли,

А на прощаннячко я їй сказав:

 

Як вечір звечоріє в вишневому саду.

Ти у саду сиди на стежечку гляди,

А я до тебе сам, серце, прийду!

 

 

Човен хитається серед води

 

Човен хитається серед води,

Плеще об хвилю весло,

В місячнім сяйві біліють сади,

Здалеку видно село.

Люба дівчино, прийди, прийди,/

Забудем деннеє зло./2р.

 

Човен по воді вихитується,

Козак в дівчини випитується:

-Чом в тебе, дівчино, уста солоденькі?

-Щоб їх цілував мій милесенький.

 

Човен хитається серед води

Тільки одні комиші,

З вітром жартуючи на всі лади,

Ворушать тишу ночі.

Люба дівчино, прийди, прийди,

Дати розраду душі.

 

Човен по воді вихитується,

Козак в дівчини випитується:

-Чом в тебе, дівчино, очка чорнесенькі?/

-Від темної нічки, мій милесенький./2р.

 

Я в середу родилася

 

Я в середу родилася, кажуть люди-горе,

Не піду я за старого, бо борода коле/2р.

 

А піду я за такого, що сіються вуса,

Він на мене кивне, моргне,

А я й засміюся.

 

Мела хату, мела сіни та й засміялася,

Вийшла мати воду брати та й догадалася.

 

Знаю, доню, знаю, доню,

Чого ти смієшся,

Полюбила козаченька

Та й не признаєшся.

 

Тобі, мати, не питати, мені не казати,

Як набрала повні відра, то іди до хати.

 

Люби, доню, люби, доню,

Та й остерігайся

Щоб той козак молоденький

Та й не насміявся.

 

97

Така її доля

 

Така її доля…О, Боже, мій милий,

За що ж ти караєш її молоду?

За те, що так щиро вона полюбила/

Козацькії очі? Прости сироту!/2р.

 

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,

Одна як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю - вона молоденька-

Бо люди чужії її засміють.

 

Чи винна голубка що голуба любить,

Чи винен той голуб, що сокіл убив,

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума - заблудив.

 

Ой не лети, лебідонько

 

Ой не лети, лебідонько,

Та й на людський вогонь,

Підріжуть тобі крилоньки,/

Ще й заберуть в полон./2р.

 

Прийде весна заквітчена,

Та й не змахнуть крильми,

Зостанешся не вінчана,

Змарнієш між людьми.

 

Із лебедем лети собі

Незвідане, не рай.

Нехай вони кричать тобі:

-Вернися в рідний край.

 

Од села до села танці та музики

 

Од села до села танці та музики,

Курку-яйця продала, маю черевики.

Од села до села буду танцювати!

Ні корови, ні вола, зосталася хата.

 

Я оддам, я продам кумові хатину,

Я куплю, я зроблю яточку під тином.

Торгувать, шинкувать буду чарочками,

Танцювать та гулять буду з парубками.

 

Ох ви, діти мої, мої голуб'ята,

Не журіться, подивіться як танцює мати.

Сама в найми піду, діток в школу віддам,

А червоним черевичкам

Таки дам, таки дам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой віддала мене мати за крутії гори

 

Ой віддала мене мати за крутії гори

Та й нічого не вділила, тільки одні бджоли.

Пчоли в поле полетіли, а я сіла шити,

Стала мені лиха доля голівку сушити.

Ой сушила лиха доля, сушила, сушила,

А я мамці не сказала, що пчілка вкусила.

Доню моя, молодая, хитра твоя пчілка

Чом же ж вона не кусала як ти була дівка.

Як була я дівчиною, то не мала права,

Поки мені лиха доля ручок не зв'язала.

 

Ой, роде наш, красний

 

А в полі калина, а в полі червона

Хорошенько цвіте.

Пр.:

Ой, роде наш, красний, роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багато нас є.

Що перший цвіточок-то рідний батечко

Хорошенько цвіте.

Пр.

Що другий цвіточок-то рідная ненька

Хорошенько цвіте.

Пр.:

Роде наш, красний, роде наш прекрасний,

Вслухайся, то співає мати-берегиня

Величальну Україні!

Що третій цвіточок- рідна сторононька

Хорошенько цвіте.

Пр.

 

Моя ти, земле

 

Моє дитинство заблукало

Давно в некошених полях,

Його, співаючи, гойдали

Дві неньки: мати і земля.

Пр.:

Моя ти, земле калинова,

Моя пісенна сторона,

Моя медова й калинова

Як мати в кожного одна.

Далекі стеляться дороги

Та посміхаються здаля,

Мені від отчого порогу

Дві неньки: мати і земля.

Пр.

Я проведу в дорогу сина

І шлях його багословлять

В сумну і радісну годину

Дві неньки: мати і земля.

Пр.

 

98

Лелеча доля

 

Говорила мати у літа далекі,

Що мене до хати принесли лелеки.

Не сказала сину в золотий свят-вечір,

Що вони лишили й доленьку лелечу.

 

А як чула клекіт, завмирала в полі:

Принесіть, лелеки, нелелечу долю,

Принесіть, лелеки, нелелечу долю…

 

Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі,

Жаль мені що нині я в лелек не вірю,

А як заклекочуть-лину в небо чисте,

Полетіти хочу у своє дитинство.

 

Поклонитись полю на чотири боки

За лелечу долю й пережиті роки,

За лелечу долю й пережиті роки.

 

В мене батько як цвіт

 

В мене батько як цвіт,

Зав'язав мені світ,

В мене мати як зоря/

Гей, рано заміж віддала/2р

 

Рано заміж дала

У чужу сторону,

У чужу сторону,

Гей, у велику сім'ю.

 

А велика сім'я

До вечері сіда,

А мене, молоду,

Гей, посилають по воду.

 

Як по воду я йшла-

Спотикалася,

Як з водою я йшла

Гей, прислухалася.

 

Хтось у сінях гурчить,

Мати сина учить:

-Чом горілки не п'єш?

-Гей, чом ти жінки не б'єш?

 

Я горілки не п'ю,

Бо горілка гірка,

А я жінки не б'ю

Гей, вона гарна й молода.

Бо узяв я її

Не за наймичку,

А узяв я її

Гей, за хозяєчку.

 

Наливай, кума.

 

Похилилися верби високі,

Виноград заплітає вікно,

Не витягуй, кума, з мене соки

Я кохаю тебе вже давно.

В тебе груди високі, як зорі

І м'ягенькі, як лебедя пух,

В тебе очі глибокі як море,

Люблю пити вино з твоїх рук.

Пр.:

Наливай, наливай, кума,/

По Марусин поясок,/

Поки кума ще дома нема/

Наливай, наливай, кума./2р.

 

Як співаєш-мурашки ганяють,

Коли глянеш-я млію в душі.

Я гарнішої жінки не знаю,

Не стрічав ще такої в житті.

Зеленіє в ставку очерет,

В тебе губи солодкі, як мед,

Я кохаю тебе вже давно

За солодкі вуста і вино.

Пр.:

Наливай, наливай, кума,/

По Марусин поясок,/

Поки кума ще дома нема/

Наливай, наливай, кума./2р.

Наливай!

 

На кобилі орловськой породи

Привезу тобі з лісу я дров,

До весни тобі хватить підводи

Потім ще привалю тобі знов.

Заколи на Різдво кабана,

Приготуй мені келих вина,

Відправляй чоловіка в Москву-

Я до тебе у гості прийду!

Пр.:

Наливай, наливай, кума,/

По Марусин поясок,/

Поки кума ще дома нема/

Наливай, наливай, кума./2р.

Наливай!

 

99

Частівки дівчачі

 

Ой чого-то наші хлопці

Сильно зажурили

Щоби ми їм заспівали,

Щоб розвеселили?

Ой чого-то наші хлопці

Так ся гонорують,

Йдуть корови по дорозі,

А вони цілують.

Ой чого-то наш хлопчина

Так гонорувався,

Штани йому вовки з'їли

Лиш ґудзик остався.

Ой ти мені не співай,

Бо то не пасує,

Закрий писок на колодку

Нехай ся не псує.

А я маю два миленьких,

Ними ся не журу:

Один буде на фундамент,

Другий-на фігуру.

Ой чого-то той кавалер

Так ся гонорує,

Свою жінку гарну має,

По других шурує.

Ой пізнати, ой пізнати

Котрий той жонатий

І згорбився і зкулився

Як той пес кудлатий.

А у нашім магазині

Води мінеральні,

Ото мені заспівали

Якісь ненормальні.

Ми співали, ми співали

Скільки сили мали,

А тепер ми вас попросим

Щоб ви поплескали.

 

Чураївна

 

Там, де Ворскла пливе поміж берегами,

Там чарівниця живе з чорними бровами

Знають зілля її в нашім ріднім краю

І мовчать солов'ї як вона співає.

Пр.: Лунає мелодія дивна,/

Мов ніжна і чиста любов,/

Царівна пісень Чураївна/

До нас повернулася знов/2р.

Чи радіє вона, чи сумує,

Дивний голос луна

І усіх чарує в нім ясна далина,

І вогонь калини,

І співає вона, донька України.

Пр.

Ой ти, циганко, кароока

 

Ой ти, циганко, кароока,

Ой ти, циганко, молода,

Довгий я час на тебе ждала/

Щоб ти мені погадала./2р.

 

Подай, дівчино, праву руку,

То я тобі поворожу,

Хоч я циганка молодая,

Но я всю правду розкажу.

 

Він любить карти й міліарди,

Він любить крепкоє вино,

А про тебе, моя дівчино (бродяго),

Йому забути суждено.

 

Ой розкажу я тобі правду,

Що ти у Колю влюблєна,

Ти хочеш бути його жоною,

Но ти йому не суждена.

 

Ой як я ляжу у постелю,

А місяць світить у вікно,

А завтра ляжу у могилу,

Світити буде всеодно.

 

Український рушник.

 

Українки рушник вишивали,

Шовком долі стелили свої,

Душу й пісню у нього вкладали/

Щоб любов і достаток були./2р

 

Рушничок-оберіг вишивали,

Оживав український звичай

І всевишнього тихо благали:

Захисти і помилуй наш край.

 

Закарпаття, Донбас і Поділля,

Крим, Одеса, Волинь і Дніпро,

Вишивали рушник як святиню

Україні на щастя й добро.

 

Споконвічно жінки-берегині

Вишивали своє майбуття,

Щоб народ був - єдина родина,

Щоб цвіла Україна свята

(Хай цвіте Україна свята)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

100

Вже вечір вечоріє,

Маруся йде гулять

 

1.Вже вечір вечоріє, Маруся йде гулять

А мати так як знала/

Та й стала не пускать/2р

 

2.Ни йде, ни йде, Марусю,

В вишневий сад гулять,

Сама ти добре знаєш,

Що рано тре вставать.

--------------------------------

Вже вечір вечоріє,

Подружки йдуть гулять

А мати як це вчула/

Та й стала не пускать.

 

Ни йде, ни йде, ти, доню,,

В вишневий сад гулять,

Сама ти добре знаєш,

Що рано уставать.

 

А Галя не слухала, зібралась та й пішла

На рано люди кажуть,

Що Галі вже нема.

 

Шукали тую Галю, по горах, по лісах,

А батько Галі каже-шукайте в криницях.

 

Заглянули в криницю,

Мов рибонька на дні,

Лежить молода Галя,

Лежить на камені.

 

Почали тую Галю з криниці витягать,

А молодого Йвана водою відливать.

 

Вона його не любила, а він її любив

І за любов велику в криниці утопив.

 

При каноні стояв

 

При каноні стояв і фурфур ладував

І фурфур, і фурфур, і фурфур ладував.

Да при каноні стояв і фурфур ладував

І фурфур, і фурфур, і фурфур ладував.

 

Вража куля летіла, йому руку відтяла,

А він все ще стояв і фурфур ладував.

 

Вража куля летіла, йому ногу відтяла,

А він далі стояв і фурфур ладував.

Вороги вже давно оточили його,

Але він все стояв і фурфур ладував.

 

Вороги вже його та й забили давно,

А він все ще стояв і фурфур ладував.

 

В сиру землю його прикопали давно,

Але він все стояв і фурфур ладував.

 

Хробаки вже його підточили давно,

А він все ще стояв і фурфур ладував.

 

Ой, Боже, Боже, що тая любов може

 

Ой, Боже, Боже, що тая любов може!

Кого я люблю, приведи його, Боже.

 

Взяла відерця та й пішла я по воду,

Пішла по воду до широкого броду.

 

Лиш нагнулася, щоб водиці набрати,

Як веде нелюб коника напувати.

 

А я з нелюбом годину постояла,

Я ж нелюбові правдоньки не сказала.

 

Знов нагнулася, щоб водиці набрати,

Аж веде милий коника напувати.

 

А я з миленьким всю нічку простояла,

Я ж миленькому всю правду розказала.

 

Заміж не пішла-лишилась дівчиною,

Прокляла мати малою дитиною.

 

Ой мати, мати, нащо ж так проклинати,

Щоб в світі жити, щастя й долі не мати.

 

Летіла зозуля, а за нею друга

 

Летіла зозуля, а за нею друга,

Скажи мені, мамо, чом на серці туга?

Скажи мені, мамо, де терну нарвати?

Скажи мені, мамо, де щастя шукати?

Терен зелененький не треба ламати,

Щастя само прийде, не треба шукати.

 

Чи ж ти мене, мамо, в квітах не купала,

Чи ж ти мені, мамо, щастя не бажала?

 

І в квітах купала, любистком вмивала,

А щастя не дала, бо сама не мала.

 

101

Чи ти, ненько, чула, як я в тебе була

 

Чи ти, ненько, чула, як я в тебе була,

Як сивая зозуленька під віконцем гула.

 

Ой я, доню, чула та й не обзивалася,

Бо я тебе, моя доню, не сподівалася.

 

Коли тебе, доню, в гості сподіватися:

Чи в суботу на вечерю,

Чи в неділю вранці?

 

Тоді мене, нене, сподівайся в гості,

Як виросте у світлонці трава на помості.

 

Росла, росла травка, та й сохнути стала,

Ждала, ждала мати доньку,

Та й плакати стала.

 

Посилала мене мати до Дунаю хусти прати

 

Посилала мене мати /

До Дунаю хусти прати./2р

Пр.

Дунаю, Дунаю, Дунаєчку, Дунаю,

Яка в тобі зимна вода на краю, на краю!

 

Ой чи прала, чи не прала –

З парубками простояла.

Пр.

Сватай, сватай мене, Грицю,

Казав батько: дам телицю,

Казав батько: дам вола,

Аби вдома не була!

Пр.

Я ж нікого не любила,

Тільки Петра та Данила,

Тільки Гриця та Степана,

Ще й кудрявого Івана.

Пр.

 

Гості мої, гості

 

Гості мої, гості,

Де я вас подіну,

Либонь, мої любі гості,

В городі посію.

Посію в городі,

Близько барвіночку,

Пийте, мої любі гості,

З медом горілочку.

Посію в городі,

Близько перелазу,

Пийте, мої любі гості,

Горілку відразу.

 

За вікном завірюха

 

За вікном завірюха/3р.

За столом нема руху.

То хазяйка все винна/3р.

Припросити повинна.

 

А хазяйка треться-мнеться/3р.

Думає, що так минеться.

Завірюха утихає/3р.

Вже хазяйка наливає.

 

Ой додому, п'яниченьки, додому

 

Ой додому, п'яниченьку, додому,

Не заступай дороженьки нікому.

Не заступай дороженьки нікому.

А хто буде дороженьку заступати,

Буде того трясця-мама мордувати.

Буде того трясця-мама мордувати.

 

Мій рідний Вишнів

 

Мій рідний Вишнів-край мого дитинства,

Куточок щастя, світла і тепла.

Мене сповила ти, земля волинська,

Благословення у життя дала.

Приспів:

Село моє, мій любий Вишнів,

В усіх світах, в усіх краях

Про тебе згадки мої ніжні,

Тобі уся любов моя!

 

Любов іде від серця і до серця,

Між поколіннями зв'язок кріпкий(міцний,

Вас поважаю, рідні односельці,

За мудрість, за терпіння, труд тяжкий.

Приспів.

 

Милуюсь я вишневими садами

І річечкою, що у даль біжить,

Розлогими крутими берегами…

Чарує осяйна небес блакить!

Приспів.

 

 

 

102

За селом, за селом

 

Мамо звари нам куліш,
Хлопців усіх запроси,
Пляшку постав-но на стіл,
Може підем у свати.

Приспів:

А за селом, за селом, за селом,
Цю пісню вітер гойдає крилом,
А я як той одинокий козак,
Без чарки дівки не можу ніяк.

 

Новий костюм одягнув,
Туфлі я гарні купив,
Чом я не файний жених,
Чом не женитись мені.

Приспів.

 

Доки костюм одягав,
Доки я пляшку шукав,
Мила на білім коні,
З іншим всміхнулась мені.

Приспів.

 

Ой, піду я на гору крутую

 

Ой, піду я на гору крутую,
Заспіваю я пісню тихую.
Ой, тихую… Ой, тихую…
Заспіваю я пісню тихую.

 

А вже сходило сонечко рано.
Побудила, ой мати, нас рано.
Ой нас рано, ой нас рано…
Побудила, ой мати, нас рано.

 

Оце ж діти твої, сам і бав їх,
Наробив цих дітей, сам і бав їх,
Сам і бав їх, сам і бав їх…
Наробив цих дітей, сам і бав їх.

 

Ой, піду я на гору крутую,
Заспіваю я пісню тихую.
Ой, тихую… Ой, тихую…
Заспіваю я пісню тихую

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гімн лісників

 

Ми не панського роду,

П'єм горілку, як воду –

Лісників це молитва й закон

 

Кожен день в нас весілля,

Кожен день в нас похмілля,

Кожен день в нас новий випивон.

Ми не панського роду
пьєм горілку як воду
в лісників це молитва й закон
Що не день в нас весілля
Що не день в нас похмілля
Що не день в нас новий випивон
Будем жити ми в лісі
як горобчики в стрісі
стіл дубовий на нім самогон
Як вернемось з обходу
будем дудлить як воду
в лісників це молитва й закон

Нехай кажуть в столиці
лісники це п’яниці
Ви не вірте повірте, братва!
Бо живемо не в хащах
а в общагах пропащих
що належать святим лісникам 
А літа лебедині
линуть-линуть невпинно
нам ніколи братва не вернуть
і сюди ми вернемось
і як завжди нап’ємось
в лісників це молитва й закон

 

 Як нам добре живеться,

Добре їсться і пється,

Всі незгоди долаєм злегка,

Бо живем ми не в хащах,

А в общагах пропащих,

Що належать святим лісникам.

Та літа лебедині

Пролітають невпинно,

Їх назад не вернуть, не вернуть

День за днем, ніч за ніччю,

Бо студенство не вічне,

Бо розлук не минуть, не минуть.

Будем жити ми в лісі,

Мов горобчики в стрісі.

Стіл дубовий, на нім – самогон.

 І в погоду й негоду,

Будем пити як воду –

Лісників це молитва й закон.

 

103

А я чорнява

(пародія про лісника)

Співати по мелодії пісні “А я чорнява”

 

Купив лiсник бутилку горiлки,
Пiшов лiсник до чужоi жiнки,

Приспів:

Ой пий чорнява, молода кудрява,
Нiчку не спала, з лiсником гуляла.

Повiв ii до чистоi криницi,
Зробив з неi гарну молодицю,

Приспів.

Повiв ii до зелен дубочка,
Зробив вiн iй дочку i синочка.

Приспів.

Повiв ii пiд бiлу березу,
Зробив з неi з п’яноi тверезу.

Приспів.

Люлi, люлi ти ж мое дитятко,
Ти ж не знаеш хто у тебе татко.

Приспів.

Тепер буду усiм вам казати,
Не пускайте жiнок в лiс гуляти.

Приспів:

Ой пий чорнява, молода, кудрява,
iди додому i не кажи нi кому.

Купив лiсник бутилку горiлки,
Пiшов лiсник до чужоi жiнки.

Приспів:

Ой пий чорнява, молода кудрява,
Нiчку не спала, з лiсником гуляла.

 

По ожину, по малину


По ожину, по малину 
Зранку я ходила.
Назбирала ягід кошик,
В лісі заблудила.
Вивів мене з лісу хлопець,
Лісник чорноокий.
Вуса чорні, очі карі.
Як дубок високий!

З лісником цілу ніч гуляла,
Лісника ніжно обнімала, 
Цілувала личко, заглядала в очі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.

Ой ожина, ой малина, 
Ягідкі червоні.
Ой сварила рідна мати, 
Говорила доні.

Не ходи у ліс дитіна,
Послухай розмови,
Зведуть тебе карі очі, 
Згублять чорні брови!

З лісником цілу ніч гуляла,
Лісника ніжно обнімала, 
Цілувала личко, заглядала в очі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.
Ех!

Мамцю моя, мамцю моя,
Як же не ходити?
Мамо моя дорогенька,
Як же не любити?
Карі очі сняться в ночі, 
Розпікають душу.
Ой, доколи таке горе 
Я терпіті мушу!

З лісником цілу ніч гуляла,
Лісника ніжно обнімала, 
Цілувала личко, заглядала в очі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.

З лісником цілу ніч гуляла,
Лісника ніжно обнімала, 
Цілувала личко, заглядала в очі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.
Цілувала, обнімала зранку до півночі.
Ех!

 

Ой, віють вітри

 

Ой, віють вітри, та віють буйні, дуби нахиляє.
Сидить козак на могилі та й вітра питає:

"Ой, скажи, вітре, та скажи, буйний, де козацька доля?
Де фортуна? Де надія? Де слава і воля?"

А вітер йому та й одвічає: "Знаю, знаю, козак, знаю.
Твоя ж доля козацькая в зеленому гаю."

Ой, лежить вона, та й притоптана чужими ногами,
Схиливсь козак та й заплакав гіркими сльозами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

104

Ой там на горі (Вулиця)

 

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обіймалися.

Десь взявся стрілець, із-за крутих гір,
Розбив, розлучив пару голубів.

Ой голуба вбив, голубку зловив,
Приніс додому, пустив додолу.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
А все на ту гору плакати іде.

- Голубко моя, сизокрилая,
Чого ж ти такая клопітливая.

Ой є (єсть) у мене сім пар голубів,
Лети, вибирай, чи там є і твій.

Ой я літала, і вибирала,
Немає такого, як я втеряла.

Хоч пір'ячко те, не той вже пушок,
А як загуде - не той голосок.

 

Да косив батько, косив я

 

Да косив батько, косив я,
Та й викосили солов'я.
Соловей у саду тьох да тьох, канареєчка…
        Приспів:
        Роман косить, Гапка в'яже,

Катерина загріба,
Грицько воли напува,

Ганна воду витяга.
Ой, мамо, люблю Гриця.
Гриць на конику вертиться.
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця молодця.

Да прийди, Грицю, у неділю,
Та дам сорочку ж тонку й бiлу.
Соловей у саду тьох да тьох, канареєчка…
Приспів
Да прийди, Грицю, в понеділок,
Та підемо разом по барвінок.
Соловей у саду тьох да тьох, канареєчка…

Приспів
Да прийди, Грицю, у вівторок,
Та й зв'яжемо снопiв сорок.
Соловей у саду тьох да тьох, канареєчка…
Приспів
Да прийди, Грицю, у середу,
Та підемо разом по череду.
Соловей у саду тьох да тьох, канареєчка…
Приспів
Да прийди, Грицю, й у четвер,
Та буде краще, ніж тепер.
Соловей у саду тьох да тьох, канареєчка…

Приспів

 

Калина-малина, чом не процвітаєш?

 

Калина-малина, чом не процвітаєш?
Молода дівчина, яку думку маєш?
Молода дівчина, яку думку маєш?

Ой як мені, мати, думок не думати,
Милий на Вкраїні - треба споминати.
Милий на Вкраїні - треба споминати.

Треба споминати, листоньки писати,
Листоньки писала білими руками,
А запечатала дрібними сльозами.

А запечатала дрібними сльозами,
А передавала буйними вітрами.
А передавала буйними вітрами.

Лети-лети, листу, та й на Україну,
Та й упади, листу, милому в перину.
Та й упади, листу, милому в перину.

Листок долітає, в перину впадає,
А ще не світає — милий лист читає.
А ще не світає — милий лист читає.

 

 

 

 

 

 

105

Світить місяць над горами

 

Світить місяць над горами…

Закували нас в кайдани…

Ці кайдани треба рвати,

А Вкраїні волю дати.

 

Гей ви хлопці й молодії

Куйте кулі сталевії!

Куйте кулі, виливайте,

А Вкраїну визволяйте!

 

Встань, Хмельницький, встань, Богдане,

Повставайте всі гетьмани!

Встань Тарасе, пробудися,

На свій нарід подивися!

 

Як по тюрмах він бідує,

В своїм краю голодує,

Як сміється лютий ворог,

Що загинемо ми скоро.

 

Нехай лютий ворог знає-,

Україна буде жити,

Україна не загине,

Поки небо буде синє.

 

На городи верба росла

 

На городи верба росла-Е! /2

Там стояла дівча красна.

 

Вона красна ще й вродлива-Е!/2

Її доля нещаслива.

 

Її доля нещаслива. -Е!/2

Нема того, що любила.

 

Нема його, вже й не буде-Е!/2

Розраяли вражі люде.

 

Розраяли, розсудили, -Е!/2

Щоб ми в парі не ходили.

 

А ми в парі ходить будем-Е!/2

І друг друга любить будем.

 

А як же ми любилися-Е!/2

Сухі дуби розвилися.

 

Ой як же ми пиристали-Е!/2

То зелени повсихали.

 

 

 

 

 

 

 

 

Котилася горошина від поля й до поля

 

Котилася горошина від поля й до поля,

Ни вгадала моя мати яка моя доля./2р.

 

Вона мене шанувала, гулять не пускала,

Між хлопцями вибирала, за нелюба дала.

 

А в нелюба гірка губа, гірка полиночка,

Сушить п'яний ще й печалить

Мою голівочку.

 

Сушить пꞌяний ще й печалить

Як вітер березу,

Нихто ж мене не пригорне

Бідну сиротену.

 

Не пригорне мене батько,

Не пригорне мати,

Тико мене той пригорне, що думає брати.

 

З-за хмари місяць червоніє

 

З-за хмари місяць червоніє,

Туман низенько землю вкрив,

Шепоче вітер з осокою\

І гай зелений зашумів.\2р.

Зозулька стихенька кувала,

А соловейко тьох-да-тьох,

Дівчина козака благала,

Пусти, козак, пора додом.

Ой знає мати, знає мати,

Що ти дівчина вже моя.

Ой не пущу тебе до хати,

Гуляй, гуляй-ще не пора.

Обняв би її рученькою,

До серця свого пригорнув.

Глянув на очі, очі карі

З ними навік би я заснув.

 

Козаче, серденьку, мати добре знає

 

Козаче, серденьку, мати добре знає\2р.\

Для твого серденька іншую шукає.

 

Ой нехай шукає і буде шукати,

А я йду на цвинтар могилу копати.

 

Копай, козаченьку, копай широченьку,

То, може, я ляжу при твоїм серденьку.

 

У неділю рано церкви дзвони дзвонять,

Молоду Марусю з Іванком хоронять.

 

106

Коли калина не цвіте

 

Коли калина не цвіте,

То не ламай калину.
Коли ти в армії не був,
То не кохай дівчину.

 

Пр.:

Я споминаю вечір той,\
Ти плакала за мною,\

І на прощання раз-у-раз\
Махала хустиною.\2р.

 

Була в мене дівчина раз,

Вона для хлопців щира.

Раз у вишневому саду
Вона родила сина.

 

Пр.

 

Коли я в армію ішов,

Оркестра марша грала,

А та дівчина молода

Синочка колихала.

 

Пр.

 

Коли я з армії прийшов,

Дівчина заміж вийшла,

А мій синочок молодий

Без батька залишився.

 

Пр.

 

Коли калина зацвіла,

Тоді ламай калину.

Коли ти з армії прийшов,

Тоді кохай дівчину.

 

Пр.

 

Ой чорна, я си чорна

(Пародія-2)

 

Ой чорна, я си чорна,

Чорнява як циганка,

Я все полюбила, я все полюбила

Чорнявого Іванка.

 

Іванка та Іванка,

Сорочка-вишиванка,

Напився із Стецьком,

Побився із Грицьком,

В поліцію попався.

 

 

Міліція забрала,

Ничого ни сказала,

Іванову голівку

Постригла під нулівку,

П'ятнадцять суток дала.

 

Марусю, ти Марусю,

Люблю тебе за вдачу,

Якщо мене кохаєш-2р.

Принеси передачу.

 

Кохаю-не кохаю,

Дві качки зарубаю.

На маслі припечу,

Ще й перцим присмачу,

В неділю притаскаю.

 

В неділю рано встала,

Пудовий кошик взяла,

В поліцію зайшла-2р.

Начальника спитала.

 

«А де ж то мій Іванко,

Що я його ни бачу,

Скажіть йому, Маруся,

Принесла передачу.»

 

Як глянув той начальник

На той пудовий кошик:

«Це блюдо, громадянко,

Не їстиме Іванко.

Несіть мені додому».

 

Як вийшов мій Іванко -

Я його не пузнала:

На пальцях мозолі,

Штанці були малі,

Тепер великі стали.

 

Ой чорна, я си чорна,

Чорнява як циганка,

Чи в вашому силі-2р.

Нема такого Йванка?

 

 

 

 

 

 

 

107

Раз приходжу я до хати

 

Раз приходжу я до хати,

Був трохи пꞌяненький,

Пристав до жінки з кулаками.\

Став я мов дурненький.\2р.

 

Кидай, жінко, шети-прєсти,

Давай мені їсти.

Як не даси їсти-пети,

То я буду бети.

 

Покинула жінка прєсти

Як вхопила днище,

А я з того переляку

Утік на горище.

 

Утикав я на гору,

Потяг і драбену.

Якби була догонела,

Пирибела б спену.

 

На другий день рано-вранці

В печи затопела,

Вона собі вареників

З сером наварела.

 

Наварела вареників

Та й пушла до двору,

Настромела на рогач,

Подала на гору.

 

Дала мині вареника

Ще й дві варениці,

Ну, а третім вареником

Вдарила по пиці.

 

Послухайте, люди добрі,

Щось маю казати:

Не чіпайте своїх жінок,

А лягайте спати.

 

Ой ти вишенько, ти черешенько

 

Ой ти вишенько, ти черешенько,

Ой коли ж ти зійшла, коли виросла\2р.

Навесні я зійшла й літом виросла,

На Дунай, на ріку похилилася.

На Дунай, на ріку похилилася,

Ой чого ж ти, душа, зажурилася.

Зажурилася я, що й стояла сама,

Що стояла сама пізно звечора.

Що стояла сама пізно звечора,

Дожидала тебе, моє серденько.

Журавлята

 

Через нашу землю,

Через нашу хату

Зграями у вирій

Линуть журавлі.

На своїх крилятах,\

Мої журавлята,\

Пронесіть привіти\

Рідної землі.\2р.

Хай в чужому краї

В зеленім розмаї

Стелиться поліська

Голуба весна.

Хай на цілім світі\

Розквітають квіти,\

Як моя кохана\

Рідна сторона.\2р.

Повернетесь, знаю,

До рідного краю,

До рідної хати

Землю цілувати.

Не зітріть крилята\

Мої журавлята,\

Ой яке-то щастя\

Батьківщину мати\2р.

 

Буряки я обробляла

(на мотив Косив Ясь конюшину)

 

Буряки я обробляла,/3/

Які кращі відкидала/2

Які кращі відкидала,

Самогонки нагнала.

Самогонка вдалася,

Вся бригада напилася.

Ще й напився голова

І з району було два.

Агроном на полях

Задер ноги в бурꞌянах

Бригадир залив очі,

Та й не знає де робочі.

А бухгалтер в бурꞌяні

Налічує трудодні.

Голова нализався,

Ледь додому добрався.

Треба ланці премꞌя дати,

Самогонку вміє гнати.

 

 

 

 

 

 

 

 

108

Тиха-тиха вуличенька

 

(с. Охматів, Жашківський район, Черкаська область)

 

Тиха-тиха вуличенька, тиха,
Нема мого з дороги жениха.

Ще тихіша вуличенька буде,
Як мій милий з дороги прибуде.

Як приїхав мій милий з дороги,
Йому мила вклонилася в ноги.

Ой ти, мила, в чом ти провинилась,
Що ти мені в ніженьки вклонилась.

Була в мене циганочка вранці,
Та й забула дитину на лавці.

Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Бо циганська не така дитина.

Бо циганське чорне та погане,
А мужицьке біле та рум’яне.

Ідем, милий, у комору спати,
Буду тобі всю правду казати.

Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі.

До півночі комора гриміла,
А з півночі шабля задзвеніла.

 

Чому бджоли не йдуть в поле

 

Чому бджоли не йдуть в поле,
Чому не рояться,
Чому дівки не йдуть замуж:
Свекрухи бояться.

Бо свекрухи-говорухи
Не хочуть робити,
Тільки ходять по сусідах
Невісток судити.

 

А ще редьки тай не їла

А кажуть - гіркая.

Ще невістки не бачила,

А кажуть: - Лихая!

 

Ой дай, ой да мені, Боже,
Свекрушеньку мати,
Коби я її навчила
В решеті гуляти.

Гуляй, гуляй, свекрушенько,
На одному місці,
Щоби-с кривди не робила
Молодій невістці.

Чому бджоли не йдуть в поле,
Чому не рояться,
Чому дівки не йдуть замуж:
Свекрухи бояться.

 

Цвіте, цвіте черемшина

 

Цвіте, цвіте черемшина,
Ягідок немає,
А хто в приймах не буває,
Той горя не знає.

 

А я приймак, а я приймак,
Я те горе знаю.
Кулаченьки під боченьки
Тай спати лягаю.

 

Як поїхав приймаченько 
У поле орати,
Та й зне дала йому теща
Хліба й солі дати.

 

Оре, оре приймаченько,
На шлях поглядає.
Усім жінки несуть їсти,
А його немає.

 

Іде з поля приймаченько,
У дудочку свище.
Ховай, дочко, хліб та сало,
Їде приймачище.

 

Не успів же приймаченько,
На лавочку сісти,
Наказала йому теща:
«Неси курям їсти!»

 

Щоб ці кури поздихали
І хата згоріла.
Ой, як мені приймацькеє
Життя надоїло.

 

109

Ой у полє, полє (колядка)

 

Ой у полє, полє

Виросла ялена,

Там Пречистая Марія

Породела сина.

 

А як породила,

Стала примовлєти:

-Люлі, люлі, мій синочку,

А я піду спати.

 

Зажди, зажди, мамцю,

Зажди хоч з годену,

А я піду хоч до раю,

Принесу пелену.

 

Ой сину ж, мій, сину,

Ой що же ж ти робиш,

Не пройшло ще й дві годени,

А вже ти говориш?

 

Мамцю ж, моя, мамцю,

На те я родився,

Сотворив я небо й землю,

Перш ніж народився.

=================

 

Нехай Вам здорові діти ростуть
Нехай Вам яйце знесе когут
Щоб мали Ви всього: і в хаті, і в полі
Щоб хліба і сала ви мали доволі
Щоб мирно жили, веселились,
Щоб вам ся вродив – часник, як бик
Цибуля, як дуля, капуста, як баба тлуста.
Овес, як кудлатий пес.
Коноплі, аж до стелі
І щоб не було сварки в оселі!!!
За коляду господиню прошу заплатити
Прошу дати 100 долярів та й ще погостити
Прошу дати 100 долярів та й голубців миску
Тільки прошу господиню не дати по писку.
Можна дати і по писку – тільки не рукою
Взяти фляжку самогонки і з оковитою
Не мусить бути сама горівка –
Може бути з медом
А на другий рік – як дасть БОГ дожити -
Ще більше друзів приведу!
Христос ся Рождає!

 

 

 

 

 

 

Віншую, Вас, господарі,

Честю і хвалою,

Аби вам ся поводило

Як пташці весною.

Бись-те мали бочку масла

Пироги мастити,

А за нашу колядочку

Просим заплатити.

Прошу дати два доляри

Ще й пирогів миску,

Тільки, добрі господарі,

Не бийте по писку.

Можна бити і по писку,

Тільки не рукою,

Тільки склянков-порцелянков

З медом-горівкою.

Як не маєте горівки –

Може бути й пиво:

Господь знає чи діждемо

Ще такого дива?

 

Дозвольте вам побажати

Хай вас Бог береже у Новому році:

Від болю зубного

Від похмілля міцного.

Від язикатої жінки.

Від збільшеної печінки.

Від підгорілої кулеші.

Від сварливої тещі.

Від поросячого грипу.

Від хребетного скрипу.

Від юшки скислої.

Від шиї відвислої.

Від кави квасної.

Від голови масної.

Від слив зелених.

Від доларів підроблЕних.

Від чорної кішки на дорозі.

Від мокрих чобіт на морозі.

Від мух і комарів.

Від різних махлярів.

Від дірок у парасолі.

Від хатньої молі.

Від передвиборчого буремства.

Від партійного членства.

Від зависних сусідів

І студених обідів.

Від гостей, що довго сидять.

Від тих, що сильно хроплять.

Від тих, що в буді на зорях

І від тих, що багато говорять.

 

110

Горілочка наша, великомучениця

 

Горілочка наша, великомучениця,

Ой які ж ти муки переносила,

Через мідні труби тай переходила.

Як ми тебе, горілочко, та й нап"ємося,

Через тебе, горілочко, та й поб"ємося.

Сядемо та й помиримося.

Наварела наша мати вареничків,

Як стали ми теї варенички їсти,

Стали очі у нас на лоб лізти.

Ми за теї варенички да в помийницю.

А нас мати рогачиком да в потилицю.

Горілочка наша, сивуха, сивуха,

Ой яка ж ти чепуха, чепуха.

Як ти совісті не маєш,

Де калюжа, там валяєш.

Варенички наші, великомученикі,

Сиром очі понапихувані,

Сиром боки понапирані,

Маслом очі позаливані.

Отче наш, да вип"єм по стопарику,

Да по другому.

Да проснемося пуд забором,

Да утром похмелімся.

І не по чайній ложці,

Да по стакану чайниму.

Ібо не п"єм, батюшко, ми лєчімся.

Не прийми за п"янство,

Прийми за лікарство,

Да проллється влага живітєльная

Да по всей периферії тєлєсной.

Із такими хорошими людьми як сьогодні

Можна пить до бєсконєчності...

Амінь

 

Чорнушко, душко

 

I гурт

Чорнушко, душко,

вставай раненько,

вмивай личенько, –

хтять тебе люди взяти,

а я рада віддати.

II гурт.

За кого, мамуненько,

за кого, любуненько?

 

 

 

 

I. За селянина, за його сина.

II.Не піду, мамуненько,

не піду, любуненько!

Тра пізно лягти,

а рано встати, на поле іти,

обідать нести, –

не піду, мамуненько,

не піду, любуненько!

І. Чорнушко, душко,

вставай раненько,

вмивай личенько, –

хтять тебе люди взяти,

а я рада віддати.

II.За кого, мамуненько,

за кого, любуненько?

I. За поповина,

за його сина.

II.Не піду, мамуненько,

не піду, любуненько!

Тра пізно лягти,

а рано встати,

до школи іти,

книжки читати, –

не піду, мамуненько,

не піду, любуненько!

І.Чорнушко, душко… і т. д.

ІІ. За кого… і т. д.

I. За циганина,

за його сина.

II.Не піду, мамуненько,

не піду, любуненько!

Тра пізно лягти,

а рано встати, –

до шатра іти,

лантухи шити, –

не піду, мамуненько,

не піду любуненько!

I.Чорнушко, душко… і т.д.

II.За кого, мамуненько,

за кого, любуненько?

І.За міщанина,

за його сина.

II.Ой піду, мамуненько,

ой піду, любуненько!

Тра рано лягти,

а пізно встати,

на місто піти

потанцювати, –

ой піду, мамуненько,

        ой піду, любуненько!

 

111

А мій милий плугом оре

 

А мій милий плугом оре –
Ну да я, ну да я,
Тай до мене не говорить –
Ну да я, ну да я.

А він оре, а я плачу –
Ну да я , ну да я.
Свої літа марно трачу –
Ну да я , ну да я.

Понесу му їсти, пити,
Ну да я, ну да я,-
Може буде говорити –
Ну да я, ну да я.

Він наївся, тай напився –
Ну да я, ну да я.
Коло плуга положився
Ну да я, ну да я.

«Чому не спиш і не ореш?
Ну да я, ну да я.
Чом до мене не говориш?» –
Ну да я, ну да я.

«А я не сплю, я думаю, –
Ну да я, ну да я.
Що погану жінку маю». –
Ну да я, ну да я.

Не брав мене серед ночи
Ну да я, ну да я.
Було пролупити очі, –
Ну да я, ну да я.»

 

А на нашій вулиці

 

А на нашій вулиці
Хлопці зажурилися,
Всі дівчата заміж вийшли,
Лишень ми лишилися.

Приспів:
А приходить вже кінець,
Ідуть дівчата під вінець,
Треба нам дивитися
На котрій женитися.

 

Наша юність молода
Пропахла горілкою,
Колись була молода,
Тепер стала жінкою.

Приспів:

 

Коли була молода,
До серця тулилася,
Тепер стала жінкою,
Відьмою зробилася.

Приспів:

А ми тещу проженем
І з тобою заживем,
Буде теща пам’ятать,
Як до хати зятя брать!

Приспів:

 

Давай тещу продамо,
І «жигулі»  купимо,
Будемо кататися,
А також кохатися.

Приспів:.
 

Біла хмара, чорна хмара

 

Над поточком, над поточком
Хмариться блакить,
А я хочу і не хочу
До тебе ходить.

Біла хмара, чорна хмара –
Ми з тобою пара, може, і не пара.
Дощик буде, сонце буде –
Що ж мені робить? 

Чорна хмара вітром дише
На мою біду.
Тебе, мила, як залишу,
Кращу не знайду.

Біла хмара, наче квітка,
В небі забринить,
Покохати можна швидко,
Важче розлюбить.

 

Болить мене головонька

 

Болить мене головонька
Та й межи плечима,
Треба мені дохторика
З чорними очима.

Тай не того дохторика,
Що він дохторує.
Але того дохторика,
Що файно цілує.

Болить мене головонька
Від самого чола.
Не була я із миленьким
Ні нині, ні вчора.

Не була я із миленьким
Ні вчора, ні нині,
Ой як більше з ним не буду,
То буде по мині.

 

 

112

Із сиром пироги

 

Був собі файний хлопець,
Мав років двадцять три,
Любив же він дівчину
І з сиром пироги.

Ой чула, чула, чула.
Ой чула, чула я –
Любив хлопець дівчину
І з сиром пироги.

Гарячі, чи  холодні,
Чи з білої муки –
Хороші чи погані,
Аби лиш пироги.

Ой чула, чула,  чула.
Ой чула, чула я. –
Хороші чи погані,
Аби лиш пироги.

Та, раптом на ту хату
Напали вороги –
Забрали ту дівчину
І з сиром пироги.

Ой чула, чула, чула.
Ой чула, чула я.
Забрали ту дівчину
І з сиром пироги.

Почав він їх просити:
«Прокляті вороги!
Беріть собі дівчину,
Віддайте пироги!»

Ой чула, чула, чула,
Ой чула, чула я:
«Беріть собі дівчину –
Віддайте  пироги!»

 

Василю, Василю я тобі не вірю

 

«Василю, Василю, я тобі не вірю!
Зламав їсь калину,
Зламав їсь калину
На своїм подвірю.

Зламав їсь калину гілляву, гілляву –
Зрадив їсь дівчину,
Зрадив їсь дівчину
Біляву, біляву».

«Не я її зрадив – сама ся зрадила. –
Я гнав коня пасти,
Я гнав коня пасти –
Вона провадила.

Я гнав коня пасти, коня вороного –
Вона наливала,
Вона наливала
Вина червоного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А я вино не пив, коню під ноги лив,
Щобись, мила, знала,
Щобись пам’ятала,
Що я тя не любив».

 

Де той вуйко Йосип

(Весільний переспів)

 

Де той вуйко Йосип, що горівку носить
Най він ся не тисне, бо вона йму скисне

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ми не будем їсти, ми не будем пити,
Як князь не  покаже,чи  вміє любити.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

А як він княгиню буде цілувати,
Ми ті поцілунки будем рахувати.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

(В цей час кілька гостей голосно рахують поцілунки: «Раз!, «Два!», «Три!»…)

Ми не будем пити цю, що дали юшку,
Як не поцілує  старший дружба дружку.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Та й нам кухарку приведуть старости,
Бо за її страви ми не маєм злости..

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ой та ти старосто не цілуй кухарку,
Бо прийдеш додому, будеш мати сварку.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ми не будем пити і їсти так само,
Як до нас не вийдуть, і тато і мама.

Приспів: Приспів:Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ми  будемо пити і їсти так само,
Як ся поцілують, і тато, і мама.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілують тут тато і мама  (2 р)

Кличте діда й бабу – будемо радіти.
Будемо співати вам «Многая літа!»

Співають «Многая літа!» татові, мамі, дідові , бабусі.

Ми вже будем їсти, ми вже будем пити,
Гостям всім бажаєм много літ прожити.

Приспів: «Многая літа!»

 

113

За нашим стодолом - 2

 (весільна)

 

За нашим стодолом
Видно чуже село,
Куди подивлюся, куди подивлюся,-
Всюди ми весело.

Мамцю ж моя, мамцю,
За кого ня даєш,
Він ня буде бити, не буде любити,
Що ти си гадаєш.

Віддай мене, мамцю,
За кого я хочу,
Хоч ня буде бити, не буде любити,
Нікому не скажу.

Віддала мя мамця,
За кого я хтіла.
Шуміла нагайка, (2)
Коло мого тіла.

Шуміла нагайка,
Ще й ся звивала,
Аж тіло чорніло, (2)
Мати це не взнала.

(Пісні села Ясенів Пільний)

 

Гей, забава, забава аж до рання

 

Приспів:
Гей, забава, забава аж до рання!
Гей, гуляю, гуляю аж до рання!
Гей, гуляю, гуляю цілу ніч!

 

Ти казала, ти казала: «В понеділок
Підем разом, разом по барвінок.
Я прийшов, прийшов тебе нема –
Підманула,підвела! Підманула, підвела,  моя мила!

        Приспів:
 

Ти казала, ти казала: «У вівторок
Поцілую, поцілую разів сорок!»
Я прийшов, прийшов тебе нема –
Підманула, підвела! Підманула, підвела, моя мила!

Приспів:

 

Ти казала, ти казала: «У середу
Підем разом, разом по череду!»
Я прийшов, прийшов тебе нема –
Підманула,підвела! Підманула, підвела, моя мила!

        Приспів:

 

 

 

 

Ти казала, ти казала:»У четвер
Підем разом, разом на базар!»
Я прийшов, тебе нема –
Підманула, підманула, підвела,моя мила.

Приспів:

 

Ти казала, ти казала: «У п’ятницю
Підем разом, разом по водицю!»
Я прийшов, прийшов  тебе нема –
Підманула, підвела! Підманула, підвела, моя мила!

Приспів:

 

Ти казала, ти казала: «У суботу
Підем разом, разом на роботу!»
Я прийшов, прийшов тебе нема –
Підманула, підвела! Підманула, підвела, моя мила!

Приспів.

 

Ти казала, ти казала у неділю
Підем разом, підем разом на весілля!»
Я прийшов, тебе нема –
Підманула, підвела! Підманула, підвела, моя мила!

 

Гей забава, забава аж до рання!
Гей гуляю, гуляю аж до рання!
Гей гуляю, гуляю цілу ніч!

 

Ой, ага! Ой, ага, моя мила!
Моя мила до роботи не лінива!
А як я прийду з роботи,
То не матиму гризоти,
Бо вона, бо вона мені мила!

 

Гей, забава! Забава аж до рання!
Гей, гуляла! Гуляла аж до рання!
Гей, гуляла, гуляла цілу ніч!

 

Не дивуйтесь, добрі люди

 

Не дивуйтесь, добрі люди, що перебираю,
Бо такого мужа хочу, якого я знаю:
Аби люльку не курив, тютюну не нюхав,*
Чужих жінок не любив і лиш мене слухав.

Не дивуйтесь, добрі люди, що я не женюся,
Я на жіночку вродливу здавна надіюся,
Аби кривих ніг не мала, хату пильнувала,
Як додому п’яний прийду, щоби цілувала

 

114

Мамо ж моя, мамо, я ж ваша дитина
(Весільна, жартівлива)

 

Мамо ж моя, мамо, я ж ваша дитина,
Мені ся належить, мені ся належить
Подушка й перина.

Подушка й перина, корова з телятком,
Щоб я не ходила, щоб я не ходила
По селі з горнятком.

Тату ж ви мій, тату, я ж ваша дитина,
Мені ся належить, мені ся належить
Легкова машина.

Легкова машина, ще й цегляна хата,
Щоб я пам’ятала, щоб я пам’ятала,
Що я маю тата!

Бабцю ж моя, бабцю, я ж ваша онучка,
Мені ся належить, мені ся належить
Золота обручка!

Золота обручка, тисяча додатку,
Щоб я пам’ятала, щоб я памятала,
Що я маю бабку!

Ой діду ж мій, діду, я ж ваша онучка,
Мені ся належить, мені ся належить
Місячна получка.

Бувайте здорові, бо я уже їду,
Як не дасте гроші, як не дасте гроші
Більше не приїду!

 

На вулиці сурма грає

 

На вулиці сурма грає,
Мене мати не пускає,
Гей, та мене мати не пускає!

Пусти мене, моя мати,
На вулицю погуляти,
Гей, та на вулицю погуляти!

Буду тобі день косити –
Три дні ціпом молотити,
Гей, та три дні ціпом молотити!

Літа орел небесами,
Та й над нами молодцями,
Гей, та й над нами молодцями!

Ой, ти, орле, ти соколю,
Занеси ня в чисте поле,
Гей, та занеси ня в чисте поле!

В чисте поле, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Гей,та де покинув я дівчину!

Та дівчина як перлина –
Ще не вмерла Україна,
Гей, та ще не вмерла Україна!

Ой вийду я на ту гору

 

Ой вийду я на ту гору
Тай погляну на долину.
Долина широка, калина висока,
Аж додолу гілля гнеться. 

А під тою калиною
Стояв хлопець з дівчиною.
Дівчина стояла, слізьми ся вмивала
Свою долю проклинала.

Ой, якби я була знала,
Не йшла б заміж, а гуляла.\
В рідненького татка, в рідненької мамки
Горенька була б не знала. 

А тепер я мушу знати –
Пізно лягти, рано встати.
Пізненько лягати, раненько вставати
Свою долю проклинати. 

Ой вийду я на ту гору,
Гляну там на місяць ясний,
О, місяцю ясний, який ти прекрасний,
Який мій талан нещасний.

 

Ой на ставу, на ставочку

 

Ой на ставу, на ставочку
Пливуть качки в три рядочки. (Двічі)

Одна другу доганяє,
Кожна собі пару має.

А котра її не має,
То на берег випливає.

Лиш я бідна нещаслива
Свою пару загубила.

Моя пара за водою
П’є гуляє із другою.

Або мені пару дайте,
Або мене розстріляйте.

Най я світом не торочу
Най я люблю кого хочу.

Най я світом не блукаю
Най я люблю кого знаю.

Зійшла зірка рано ясна,
Не журися, дівко красна.

Будеш мати чоловіка,
І клопоту аж до віка.

 

 

 

 

115

Цвіте, цвіте черемшина

 

Ой відцвіла черемшина
Ягідок немає
Ой хто в приймах не буває,
Той горя не знає.

А я приймак, а я приймак,
Я  горе вже знаю.
Кладу кулак під голову
І спати лягаю.

Як поїхав приймаченько
У поле орати
Та й не дала йому жінка
Хліба, солі взяти

Оре, оре приймаченько,
На шлях поглядає
Усім жінки несуть їсти,
А  йому немає.

Іде, іде приймаченько,
Та в сопілку свище,
Теща хліб ховає й сало
Бо йде приймачище

Наварила стара теща
Борщу з буряками
Як наївся приймаченько,
То вмився сльозами

Захотілось приймакові
На лавочку сісти
Ну а  теща наказує:
«Неси курям їсти»

Щоб ті кури поздихали
І хата згоріла
Ой як мені це приймацьке
Життя надоїло.

Ой відцвіла черемшина
Ягідок немає.
Ой хто в приймах не буває,
Той горя не знає.

 

Ой зацвіла ружа тро