Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



Заходи ВОНИ БОРОЛИСЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
ВОНИ БОРОЛИСЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
Субота, 26 серпня 2017, 14:46

ВОНИ БОРОЛИСЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

ЩЕ ЗАДОВГО ДО  ЇЇ  ПРОГОЛОШЕННЯ

 

alt

 

 

 

24 серпня, в День Незалежності України 

"Волинська світлиця" МГО "Волинське

братство"  вкотре гостинно прийняла

колишніх політв"язнів  радянських часів,

а також дітей чи рідних політв"язнів.

По піднесеному настрою учасників було видно, що цю зустріч чекали, до неї готувались. Вона була

продовженням тих урочистостей, які відбулись на Майдані. Всі прийшли у вишиванках, з посмішками,

з радістю, бо знову побачили побратимів.

Натхненником та організатором зустрічі, як завжди, була Ніна Опанасівна Вірченко - український

вчений - математик, доктор фізико-математичних наук, професор, політичний та громадський діяч.

Поряд з нею її колеги по науці та помічники подружжя волинян – Надія Миколаївна та Петро

Васильович Задерей. І, як завжди,  допомогла облаштувати затишок гостям  Надія Шепель.

Ніна Опанасівна зібрала друзів, та однодумців, щоб відсвяткувати такий вистражданий  День

Незалежності. Щоб згадати і вшанувати, тих, хто за неї боровся і нині вже в інших світах, порадіти

і привітати тих, хто  разом з усім народом відзначає це велике свято.  То ж були розповіді, спогади,

сльози... Ніхто нікого не обмежував у часі.

З радістю всі зустріли Марту Бліхар (Чорну), жінку, яка відбувала ув"язнення в Тайшетських

таборах (Східний Сибір) разом з Ніною Вірченко. Їх зустріч була особливо теплою та щемливою.

Разом з Голотою Зоєю Яківною – заступником голови Київського товариства політв"язнів - прийшли

його члени: бувший політв"язень Столяренко Наталя та дочка політв"язнів Осьмак Наталя.

Була присутня і Файнберг Олена Генріхівна, яку важка доля спіткала ще з дитинства. Її з названим

батьком вивезли на Колиму у табори (уявити важко) вже у 60-ті роки, де вона це дитинство й провела.

Брати Курінні Ярослав та Олександр також згадували своїх репресованих батьків. До них долучилась

і  наша волинянка Валентина Слободян, яка розповіла про нелегкі і трагічні долі своєї мами і дядька.

Вона розповіла, що матусю арештували, коли їй ще не виповнилося  17-ти років.  Дуже катували в

Торчині та Луцьку, потім була у в"язниці  на Лук’янівці (Київ) до повноліття. А далі по етапу - в

Архангельську обл., м. Молотовськ, в Іркутську обл.  Під час  поневірянь по тюрмах була в одній

камері зі знаменитою російською співачкою Лідією Руслановою. Вона вчила маму співати російських

пісень, бо казала, що та мала дивовижний голос, академічний.  Звільнили маму  1955 році

і повністю реабілітували. Далі Валентина розповіла, про свого дядька Івана, якого, як члена

«Просвіти», почали переслідувати, тому він  та багато хлопців пішли у підпілля в ліси, організовували

перехід за  кордон до Польщі, але йому не судилось довго прожити. Під час  однієї з облав дядько Іван

бився з чекістами не на життя, а на смерть і останнім патроном собі пробив скроню, бо вже був дуже

ранений. Поховали його на краю села Мачулки в 1939 р., а  в 1941р. його перезахоронили як борця за

Україну. На труні так і було написано, було багато українських стягів, везли його на  білих конях як

героя. В минулому році Валентина із сестрою реставрували і відновили могилу свого дядька.

Була на зустрічі ще одна наша волинянка Гулюк Ліна Іванівна.  Її маму заарештували у 1941 році і

відбувала вона покарання далеко на Півночі, в тундрі у селищі Нида, де річка Об впадає в Карське

море. Про це Ліна Іванівна не встигла розповісти, бо вже й на вулиці стемніло, а скільки ще не

сказаного і так не хотілось розходитись…

Своєрідним заключним акордом цієї зустрічі стали теплі і зворушливі слова   ведучої українського

радіо  "Культура" Галини Дацюк, яка у своїх  передачах розповідає про видатних українців, яка

написала книгу про них, яка знайома з багатьма відомими і невідомими українцями – живими і тими, 

кого вже немає поряд з нами, які все своє свідоме життя віддали боротьбі за незалежність України.

Вона намагалась підібрати найтепліші слова, найвишуканіші фрази, щоб засвідчити свою любов,

повагу і вдячність цим людям.

Згадували на зустрічі і Левка Лук"яненка, у якого в цей день був день народження, і Євгена Сверстюка

– нашого земляка, і В"ячеслава Чорновола та інших.  Ці славні сини України, які здобували нам,

прийдешнім поколінням, волю,  спонукали нас "осовєтчених" пишатися нашою країною, її героями та

символами. І як це важко давалося!

Потрібні було пройти страшні табори, понести великі жертви, підніматись на революції і, накінець,

отримати війну з одвічним ворогом, яка вже принесла тисячі жертв, щоб як писав Степан Бандера:

 

"Настане час, коли один скаже: "Слава Україні!",

 а мільйони відповідатимуть: "Героям слава!"

 

alt     alt

alt     alt

alt    alt

 

                                                                                                                                                            Жанна Шнуренко

                                                                                                                                           Фото Валентини Слободян

 


Створено volyniany.ua