Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



25 травня 2020, 18:31

alt

 

alt Лідія Скрипка     

 

 

НА ВОЛИНЬ

 

Зажура відчутно накрила,
безсоння щось прикре плело.
Візьміть мене хмари на крила,
несіть у волинське село.

 

Несіть до вишневого саду,
до мами в заквітчаний двір. 
Хай я попаду на розраду,
потішуся доторком зір.

 

Навіщо копатись в безсонні
шукати чиюсь іпостась? 
Там зорі летіли в долоні, 
 а місяць в криниці купавсь.

 

Несіть до малої хатини,
до тину з живої лози.
Я бачу там образ дитини,
і сонячний слід від сльози.

 

Мені б хоч на крихту попасти,
вдихнути привілля полів.
Я буду гусей, мамо, пасти,
і буду кормити кролів.

 

Підемо удвох по суницю,
як тільки світати почне…
Матусю, й мені вже не спиться,
в думках щось роїться сумне.

 

Я тільки тепер розумію,
жертовність безгрішну й святу.
Я, мамо, чекати теж вмію,
й відчула життя самоту.

 

Давно я вікую без пари.
Це наслідки карми, таки…
Ви, вічно блукаючі хмари,
на крила візьміть хоч думки.

 

Несіть на волинське полісся,
хай знаджує їх далина.
Туди, де стояло обійстя… 
Там з терну тепер шалина.

 

автор - Лідія Скрипка, м. Київ
світлина - цвіте терен

 


Створено volyniany.org.ua 2009 - 2020