Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



Літературні надбання ЗОЛОТЕ СЯЙВО ПОКРОВИ
П'ятниця, 12 жовтня 2018, 15:46

alt

З нагоди свят Покрови Пресвятої Богородиці, Дня захисника України, Дня українського козацтва і 76-ї річниці створення УПА пропонуємо вашій увазі добірку віршів Вікторії Рутковської - поетеси, журналістки, автора багатьох народознавчих публікацій у пресі, збірках, часописах, активістки  жіночого Клубу «Волинянка» та Міжнародного громадського об"єднання «Волинське братство».

 

ЗОЛОТЕ СЯЙВО ПОКРОВИ

Яка чудова осені пора!

У золото вдягнулися діброви…

Промінням Віри, Мудрості, Добра

Ти сяєш, Богородице Покрово,

 

Людським серцям даруючи тепло.

Це під твоїм священним омофором

Боролись ми, перемагали зло,

Долали біль і невимовне горе!

 

З молитвою палкою на вустах

Рушали запорожці у походи.

Твій Лик слов’янський сяяв в небесах

І прокладав дорогу до свободи.

 

УПА йшла під Твоїм Покровом в бій

Державу піднімати із руїни.

Вклонялись вірні вояки Тобі –

Ти додавала сил в тяжку годину.

 

Мужніли ми, долали смерті страх,

Коли з’являлась ворогів навала.

В опалених вогнем рядках, піснях

Тебе, Пречиста Діво, прославляли.

 

Промінням віри, Покрово встаєш,

Любов’ю вмита у ранкових росах,

Благословення молодим даєш,

Даруєш вірності й кохання посаг.

 

Покрово! Перед образом Твоїм

Сумирно припадаєм на коліна.

Від зради, від облуди – захисти

Й даруй щасливу долю Україні!

                       * * *

alt

ЯКЩО ТИ СПРАВЖНІЙ УКРАЇНИ СИН

Якщо ти справжній України син,

Рушай вперед повстанськими стежками!

Живи, твори для щастя і краси –

Вкраїну зміцнюй славними ділами!

 

Я на світлинах бачу крізь роки

Бійців одухотворені обличчя…

Струнка постава, погляди палкі

До переможних подвигів нас кличуть.

 

Звук скорострілу, вибухи гармат…

Ті дні криваві досі пам’ятають

Ліси Волині і ліси Карпат,

Й чимало таємниць в собі ховають.

 

Вклонімось цим могилам без імен…

У вічність відійшли події, долі,

Та прийде час – героїв ми назвем –

Це нам вони виборювали волю!

 

У пам’яті людської довгий вік,

Коли її передають нащадкам…

Для нас, повстанці, ви завжди живі –

У наших діях і щемливих згадках!

                      * * *

         

ПОВСТАНСЬКІ НОЧІ

Повстанські ночі сповнені тривог…

Заграви десь за обрієм палають…

І тільки місяць, ясні зорі, Бог

Короткий сон бійців оберігають…

 

Повстанські ночі сповнені тепла…

Згадались батько, мати, світла хата…

…Раптово в рідний край біда прийшла,

Покликала за волю воювати.

 

Повстанські ночі – пристрасні, палкі,

Гірки меди юнацького кохання!

Обійми, ніжні дотики руки.

Коротка зустріч і навік прощання…

 

Відпочиває після бою рій

В такі недовгі спокою хвилини…

Повстанські ночі сповнені надій

І віри у свободу України!

                  * * *

 

 

 

 

 

 

ТЕМНА НІЧКА

Темна нічка, світять зорі…

Місяць вийшов і пропав…

Не схиляються в покорі

Мужні вояки УПА!

 

Схід і захід, північ, південь –

Всі – за нами, як один,

Піднімайте голос гнівний!

Помсти дух освятить чин!

 

Символ нашої держави –

Синьо – жовті кольори.

Не за гроші, не за славу

Стали ми під прапори!

 

Молодий, палкий, завзятий

Йде мільйонний наш загін!

Час настав! До бою, браття!

Піднімаємось з колін!

                * * *

 

 

 

 

 

ТИХІ ВОДИ

Тихі води, бистрі води…

Плинуть хвилі берегами.

Тих, хто нам несе свободу,

«Лісовими» звуть «братами».

 

Кріс закинувши за плечі,

Не збиваючись, йдуть в ногу

В зливу, спеку, крізь  хуртечі –

Шлях важкий до перемоги.

 

І несуть у кожну душу

Гідність і самоповагу,

Дух свободи непорушний,

Радість славної звитяги.

 

Хлопці  лісові, відважні,

З піснею ідуть до бою,

Б’ються гаряче, безстрашно

Із московською ордою.

 

Тихі води, бистрі води…

Плинуть хвилі берегами.

Тих, хто нам приніс свободу,

«Лісовими» звуть братами.

                   * * *

ХЛОПЦІ ЛІСОВІ  

Важкі тривожні крила ночі

Торкають зелень верховіть.

Вони дивились смерті в очі,

Відважні хлопці лісові.

 

Лягали спати просто неба

На цілу нічку чи на мить.

В руках тримали кріса твердо,

Бо ворог – поруч. Він не спить.

 

Бійців поволі огортала

Рожева тепла  хвиля снів.

В думках картини поставали

Далеких і щасливих днів.

 

…Сміється дівчина кохана…

Весна прийшла… Цвітуть сади…

Палкі побачення до рання…

Здавалось,  буде так завжди!

 

Наснилася і рідна хата,

І ніжність материнських рук…

…Порушив спокій гул гармати

І гілки підозрілий звук.

 

Зірвались вояки миттєво,

Неначе сну і не було,

Враз обдивилися дерева

І кущик кожний і дупло.

 

На щастя, поки все спокійно…

Вгорі десь ухнула сова…

Яке їй діло, що за війни

Веде людина лісова?

 

І знову хлопці полягали

Й під мірну пісню цвіркунів

Їх сон повів у світлі далі

Майбутніх і щасливих днів.

 

І лиш один не спить. На варті

Охороняє свій загін.

Життя, поставлені на карту,

Оберігає пильно він.

 

Через годину чи хвилину

Бійці отримають наказ:

–Ідемо битись за Вкраїну!   

Чекають рідні землі нас!

 

…Від сонячних протуберанців

Палає зелень верховіть.

Відважно в бій ідуть повстанці,

Зухвалі хлопці лісові.

                   * * *

 

УКРАЇНЦЕМ БУТИ МАЮ ПРАВО

Стелеться серпанок понад лісом,

І загравами палає схід…

Міцно я в руках тримаю кріса –

Завтра виступаємо в похід.

 

Як люблю вас, гори і долини!

Без вагань своє  віддам життя

Я за тебе, рідна Україно,

За твоє щасливе майбуття!

 

Залишились вдома батько й мати

І молодша любонька-сестра.

Я пішов у ліс за старшим братом –

Боронити край прийшла пора

 

Від катів підступних, від чужинців!

Ну, тримайся, лютий хижий звір!

Крові ми напилися по вінця.

Скільки люду загнано в Сибір!

 

Зброя  – поруч, щем тремкий у грудях…

«Завтра в бій!» – отримали наказ.

Ні, пощади ворогам не буде!

Це не ми  – вони прийшли до нас!

 

Українцем бути маю право

Й жити на своїй святій землі

В незалежній молодій державі,

Що постала з мороку століть!

 

Хоч і юний я ще за роками,

Вже палкий, завзятий патріот,

Йду сміливо боротьби шляхами

За Свободу, Віру, за Народ!

 

…Чуєш, чуєш, дзвін дерев потужних

Лине у сріблясту  далечінь?

Зупинись, вклонись Героям, друже,

В пам'ять про нескорену Волинь!

                          * * *

alt

alt

alt

На фото - вшанування пам"яті бійців УПА в легендарному урочищі Вовчак Турійського району Волинської області, серпень 2018 рік. Тут був штаб УПА «Північ»,  центр «Волинської Січі», казарми, різноманітні майстерні, госпіталь, підстаршинська школа, кузня, зброярня, навіть ковбасня та інші виробничі підрозділи, необхідні для побуту і бойового вишколу повстанців.    У 1946 році село було стерте з лиця землі. З приходом на Волинь радянської влади база повстанців була не тільки знищена, трактори й бульдозери пройшлися і по місцевості; село спалили вщент, а потім землю зорали.

* * *

Вічна пам"ять героям, які віддали своє життя за Україну!

Слава  усім, хто виборював і бореться

за незалежність  нашої Батьківщини!

Слава Україні!

 

                                                 З любов"ю,

                                                                   Вікторія Рутковська

 


Створено volyniany.ua