Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



Етнографія ГРУДЕНЬ - ДВЕРІ ЗИМИ
ГРУДЕНЬ - ДВЕРІ ЗИМИ
Четвер, 09 січня 2014, 17:35

Грудень - замерзає грудками земля, йдуть морози полями і лісами, та шерхнуть льодами річки і озера.


Грудень рік кінчає, зиму починає.
Його найбільше шанує сувора Баба-Зима: не лише доручила найвище місце на зимовому троні, а й вручила посох, ударами якого грудень може заморозити все, що йому заманеться. В день зимового Сонцестояння приходить Різдво молодого Божича-Сонця, і на це свято заявляються Баба-Зима, Дід Мороз, там же вони зустрічаються з Колядою. А в грудневу Новорічну ніч люди мають змогу подякувати Небу за блага минулого року та попросити щастя і нових благу році наступному.

 

... Європейська назва місяця – «декамбр». Походить вона від латинського «дека», що означає «десять»; був колись цей місяць десятим у старому календарі, за яким Новий рік розпочинався 1 березня. В народі грудень місяць назвали «першозимник», грудень-студень (на всю зиму землю вистужує). В цьому місяці дні найкоротші, а ночі найдовші. Тому його ще іменували «ніч року». Цікаве тлумачення походження назви цього місяця знаходимо в корисній для вивчення народного календаря книзі В.Скуратівського «Місяцелік. Український народний календар» (Київ, 1993. — С.149-150). Автор твердить, що груднем раніше називали передостанній місяць року. В давньоруські часи початок зимового літочислення мав назву «студень». У білорусів і досі офіційно збереглося це слово — «студень». Відомі й інші найменування першого місяця зими, що існували паралельно зі згаданими: «груднъ» (означає «нерівний, покритий грудками шлях»). Така назва зустрічається в східноукраїнських дореволюційних календарях. Сучасний офіційний календар України користується словом «грудень». Цю назву місяця використовували поляки — «грудзєнь», білоруси — «грудзень», сербохорвати — «грудан», словени — «груден». Слово «грудень» зустрічається вже на початку XII ст., наприклад, в Іпатіївському літописі (1118 р.).

22 грудня приходить зимове сонцестояння - коли найдовша зимова ніч протистоїть найкоротшому в рокові дню. Але з цього дня Сонце повертає на літо, хоча попереду ще так багато зими...

В грудні - багато християнських свят: 4 грудня - Введення в храм Божий Діви Марії або Третя Пречиста, 13 грудня - день апостола Андрія, 22-го - святої Анни, матері Пречистої Богородиці. А 19 грудня - свято Миколая, чудес якого чекають у кожній родині, особливо діти.

Народні свята грудня

1 грудня — Платона і Романа
Прикмети: який перший день грудня, така й зима. Виглядайте зиму з Платона й Романа, щоб похвалити її на Масляну. Казали: якщо 1 грудня погода гарна, то буде погожою й ранньою весна.

3 грудня — Свято Прокла
Якщо цього дня йде сніг, то 3 червня йтиме дощ. За народним повір’ям, «Прокли проклинали нечисть під землею, щоб не виходила».

4 грудня — Введення у Храм Пресвятої Богородиці. Третя Пречиста
Введення — ворота зими: до 4 грудня треба закінчити всі польові та городні роботи. Морози вводили рік у зиму. Проте селяни помічали, що Введення — ще не справжня зима.

Народні прикмети:

Введенські морози зиму на ум наставляють.
Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави.
Сильні морози — всі свята будуть холодними.
Як на Введення буде вода, то влітку буде молоко.
Введенські морози ще зими не роблять.
Хто по Введенню сіє, той на хліб надіється.
Якщо сніг випаде до Введення, то швидко розтане.

5 грудня — Прокопа
З Прокопового дня — надійний санний шлях. Колись у цей день люди гуртом виходили мітити дорогу солом’яними віхами, щоб мандрівники не збилися з дороги: «Прийшов Прокіп — зробив розміт, по снігу ступає — дорогу копає».
Прокопе, загорни пиріг у снігову скатертину.

6 грудня — Канун Святої Катерини
Звечора дівчата розпочинали гадати: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розцвіте, то дівчина того ж року вийде заміж.

7 грудня — Великомучениці Катерини
Катерина — свята великомучениця — родом з Олександрії, прийняла мученицьку смерть в 307 році. Відомості про знайдення її мощей та відзначення її пам’яті відносяться до 8 ст. Її мощі були знайдені християнами і перенесені в монастир на Синайській горі. Цей монастир збирав багато прихожан. Шанувати святу почала Східна церква, а пізніше — і на Заході.
У народі вважають, що Катерина — покровителька шлюбу й наречених, їх захисниця. Тому 7 грудня — день жіночої долі.
Прикмети та приказки до цього свята:
На свято Катерини ховайся під перину.
На Катерину холодно — буде голодно.
З Катерини зима візьме не голодом, то холодом.
Катерина по воді, то Різдво по льоді.

9 грудня — Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр`їв день
У цей день відбулося освячення в церкві мученика Георгія в Києві (1056 р.). Цей день називають ще осіннім, або холодним Юрієм (на відміну від весняного 6 травня), Юрієм зимовим, вовчим заступником. В.Скуратівський говорить, що в одній з легенд розповідається про блискучу перемогу Георгія над страшним Змієм-Драконом. Біля міста було болото, в якому жило чудовисько, — йому віддавали на поталу хлопців та дівчат. Коли черга дійшла до дочки правителя міста, Георгій заступився за неї. Він звернувся з молитвою до Бога й волею Господа знесилений Змій сам падає до ніг Георгія. Подвиг Георгія зображено на багатьох іконах.
На честь перемоги Георгія над Змієм в Україні і введено свято, яке не супроводжується особливими обрядами.
Відома приказка: «Ось тобі, бабусю, і Юр’їв день!» — теж стосується зимового свята. Колись, після закінчення основних польових робіт, селянам дозволялося переходити від одного пана до іншого протягом двох тижнів — тиждень до Юрія і тиждень після нього.

13 грудня — Андрія Первозванного
Місяць грудень ще має назву «андрієць» від народного свята Андрія. 13 грудня у західних і східних християн вважається днем мученицької смерті першого із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного. Його прибили цвяхами до хреста, поперечні бруси якого прибиті навкіс (Андріївський хрест).
Андрій — один з учнів Іоанна Хрестителя — був покликаний на Іордані Ісусом.
«Первозванним», за святим Євангелієм та грецькою легендою, називається так тому, що зі своїм братом Петром й двома синами Заведея найближче стояв з учнів до Христа. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії, у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях Києва.

У староукраїнському літописі, датованому ХІІІ століттям, розповідається, що Андрій зі своїми учнями доплив угору по Дніпру до гір, сказав на його березі: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». Вийшовши на гори, благословив їх і поставив хрест. На цьому місці потім з’явилася Андріївська церква, Андріївський узвіз у Києві.
О.Воропай стверджує, що Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».

Етнографи вважають, що в осінньо-зимовому циклі свято Андрія — одне з найцікавіших, найулюбленіших. Стародавня його назва «Калита» збереглася з дохристиянських часів. Тоді вечорницькі зібрання молоді, об’єднані цією назвою, розпочиналися 13 грудня і, припадаючи на період зимового сонцестояння, тривали до повороту сонця на весну, тобто до Різдва. Це був час найактивнішого язичницького ворожіння, відгадування долі, застосування різноманітних закликань і ритуальних дій, що в більшості залишилися в народній пам’яті і заповнили свято християнського апостола.

Напередодні цього дня ніч народ іменує Андрієвим вечором або Андрієвою ніччю, коли, за народним повір’ям, молодим дівчатам і хлопцям бачиться образ судженого або судженої. Для цього, лягаючи спати, клали кусочок хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, йди до мене їсти». Вірили, що побачать своїх майбутніх чоловіків та жінок.
Дівчата молились Андрію Первозванному, щоб послав доброго, хорошого жениха.

Прикмети і приказки, що пов’язані зі святом Андрія:
Якщо на Андрія сніг не йде — вся зима буде малосніжна й тепла.
На Андрія жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти.
На Андрія треба кожуха-добродія.
На Андрія робиться дівицям надія.
На Андрія вложи руку в засув у хліві.
Святий Андрію, я конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким весілля грати.
Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою волочу, бо я заміж хочу.

17 грудня — Великомучениці Варвари
Варвара — означає чужоземка. А названа великомученицею тому, що вона пішла зі світу з волі батька.
Прикмети цього дня:
Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
Дерева в інеї — урожай на фрукти.
Якщо горобці збираються на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.
Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонливий.
Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витягай віз.
Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

18 грудня — Сави
Свято Варвари вважалося жіночим, а Cави — чоловічим. Цей день відзначали жартівливими обрядами і особливо активно в тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям. Тут справляли обряд «похорону Савки»: збиралися родичі й сусіди, вітали іменинника, а він частував гостей горілкою. Жінки веселилися в рукодільницьких гуртах, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучмарити». На нероб казали: «Савила та варварила, і сорочки собі не справила».
Відомі й інші прислів’я до цього дня:
Який Сава, така йому й слава.
По Савці свита, бо на Савку й шита.
Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
Сава приїхав на білих санках.
Савка бідний, Микола багатий.
Сава — батько зимового Миколи.

19 грудня — Миколая Чудотворця (Миколи зимового)
Це одне з найвизначніших, найвеселіших свят. У ньому дуже виразно поєдналися як дохристиянські, так і християнські звичаї та традиції.
Важливість святого і його свята підтверджується тим, що майже в кожній сім’ї обов’язково повинна була бути ікона Миколи Чудотворця.
Іправославні вважають Миколу Чудотворця заступником перед Богом, а козаки — покровителем під час походів.
Свято Миколая відзначалося по-різному в Україні. На відміну від весняного, зимового Миколая святкували особливо урочисто. Була така традиція: особливо шанований у сім’ї чоловік, часто дідусь, переодягався в «Доброго Миколая» (у католиків він виконує роль діда Мороза) і розносив чемним, слухняним дітям подарунки.

19 грудня, після служби Божої, сусіди та родичі вітали того, хто мав ім’я Микола. Господиня пригощала вітальників пивом, пирогами, смачними стравами. А ім’я Микола дуже поширене серед українців.
Після цього свята починали готуватись до Різдва: кололи свиней, купували продукти на базарі.
А дівчата кожного вечора збирались на вечорниці. Тут вони шили, пряли, вишивали. Хлопці розповідали різні бувальщини та небилиці, співали пісні, танцювали.

З Миколи починалася справжня зима. «Миколай бородою трусить, дорогу стелить». Старалися із зібраного врожаю віддавати борги: «Коли ти не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.

Прислів’я та прикмети до дня Миколи:
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
До Миколи та й ніколи.
Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.
Як випаде великий іній — на гарний врожай хліба.
Як на Миколи піде дощ, то буде врожай на озимину.
Морозяний день — на урожай хліба й городини.
Перед Миколою іній — гарний овес вродить.
Який Микола зимовий, такий і весняний.
На зимового Миколи багато снігу — на літнього Миколи буде багато трави.
Хвали зиму після Миколи.

22 грудня — Ганни
На день зачаття св. Анни припадає зимове сонцестояння. Це найкоротший день року, його називають «народини сонця». В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.
День Ганни не відзначається особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки не працювали, ретельно постували. 22 грудня дівчата на своїх сходках домовлялися, як будуть проводити різдвяні свята. На Ганни, крім узгодження різдвяних свят, виготовляли до них прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.

З 22 грудня жінки активно готувалися до свят: білили, прибирали оселі, краще вгодовували свиней.
Велися спостереження і за погодою:
Після Ганни сонце повертає на літо, а зима — на мороз.
Прийшли Ганки — сідай у санки.
Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.
Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
Прикмети та прислів`я грудня
Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
Сумний грудень у свято і в будень.
Заступай грудня дверима, то він тобі у вікно влізе.
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.
Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.
Зимовий деньок, як комарів носик.
Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Якби не зима, то б літо було довше.
Той в зимі голодує, хто літо гайнує.
Груднева днина куца: сюди тень, туди тень — та і минув день.
Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.
Який перший день грудня, така й уся зима буде.
Грудень холодний, сніжний та з вітрами — на врожай.
Якщо спекотним був липень, то грудень буде морозяним.
Як у грудні сніг заляже, то у серпні жито виляже.
Якщо грудень сухий, то буде довга, суха весна і сухе літо.
Дощова зима — ознака неврожайного року.
Якщо зима не настала в грудні й січні, то вона не настане до 10 лютого.
Зима морозяна з великим снігом віщує гарний врожай хліба.
Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.
Коли грудень багатий на опади, то і червень дощовий.
Якщо липень був жарким, то грудень буде морозним.
Зима без снігу — не буде хліба.
Зима багата на сніг і ожеледицю — літо щедре на врожай.
Якщо на початку грудня йде сильний сніг, то в червні будуть сильні дощі.
У грудні багато інею на деревах — буде багато меду.
Грім у грудні на великі сніги.
Сухий грудень — сувора весна і сухе літо.
Якщо грудень холодний і сніжний — прийдешній рік буде урожайним.
Порожні гнізда, холодний вітер,
Пливе рікою останній лист.
Спить чорна хмара на чорних вітах,
Спить, наче хмара, старезний ліс.
Оце вже й грудень. Оце так трудно
Відходить осінь у даль доріг.
На тихі села, на степ безлюдний
Повільно падає перший сніг.


Микола Луків 

Грудень 2013

Цьогорічний грудень завершив по гороскопу Рік Змії. Рік, який у світовій історії в різні періоди відзначався військово-революційними настроями, переворотами і скандалами, змінами влади, кардинальними змінами державного масштабу, кризами, переломами, змінами духовного спрямування розвитку суспільства. Так, в:
1905 - Революція 1905 року, Російсько-японська війна.
1917 - Жовтневий переворот (Велика Жовтнева Соціалістична Революція).
1929 - Кінець НЕПу і лібералізації, початок «Великої депресії», початок
            Сталінського режиму.

1941 - Початок Великої Вітчизняної війни

1953 - Смерть Сталіна, зміна влади, Радянський Союз провів на
Семипалатинському полігоні перше випробування водневої бомби. Початок
Хрущовського періоду.
1965 - Кінець реформ Хрущова, зміна влади, початок Брежнєвського періоду
1989 - Початок краху СРСР, в Берліні впала стіна, що розділяла дві Німеччини,
2001 - 11 вересня - терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні, візит Папи
Римського Івана Павла II в Україну.
2013 рік був для України аж занадто "стабільним", не віщував ніяких потрясінь. Здавалось, що Змія в нашій країні згорнулась бубликом і завмерла, народ перебував у повній апатії та зневірі. Ніщо не віщувало для нас потрясінь, в усякому разі у цьому році. Була впевненість, що ніяких змін на краще для людей не відбудеться, була величезна надія, що буде підписано Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом – на даному етапі єдиною надією на позитивні зміни.
З такими стремліннями люди вийшли на Європейську площу перед підписанням Угоди, щоб показати про своє бажання до змін і висловити підтримку владі у цьому історичному моменті.
Те, що трапилось після саміту у Вільнюсі і як розвивались події надалі ще раз підтвердило про непередбачуваність і не прогнозованість Року Змії.
Волиняни і територіально, і ментально, і в певній мірі на побутовому рівні завжди були і є європейцями, навіть перебуваючи у складі СРСР. Тому, звичайно, що ми не могли і не можемо стояти осторонь цих подій.
Ми, волинянки, проти звірячого побиття людей і, особливо, дітей, які б погляди вони не висловлювали б і не відстоювали б. Ми за покарання тих, хто це зробив. Ми за моральні і правові цінності у суспільстві.
Європейський дім – це не панацея, але це надія. А надія – це дія.
Тому, цьогорічне святкування Нового року у Клубі відповідало нашим настроям, настроям киян і більшості українців. І сценарій був підготовлений відповідний і дійство видалось яскравим та актуальним. На нашу думку! То ж… 

 

Святкування Нового 2014 року

В кінці грудня 2013 року жіночий клуб "Волинянка" святкував прихід Нового 2014 року! Запрошуємо прочитати текст вистави, яку було показано жінками клубу, та роздивитись фото з місця події.

 

 


Створено volyniany.ua