Авторизація

Для перегляду закритої інформації, будь-ласка, авторизуйтесь:



Етнографія Покрова
Неділя, 09 жовтня 2011, 07:21

 ПІД ОМОФОРОМ БОЖОЇ МАТЕРІ

 

Покрова, Покрівонька... Свято ре­лігійне й побутове, родинне, жіноче, ко­зацьке, історичне. В Україні воно шанується з прадав­ніх часів: Християнська традиція переплелася з народною і перетворила­ся в улюблене свято, а культ Богородиці поступово знайшов вдячний грунт у традиційній обрядовості.

Чому саме 14 жовтня святкується Покрова– одне з найвеличніших православних свят?

 

ПІД ОМОФОРОМ БОЖОЇ МАТЕРІ

 

Покрова, Покрівонька... Свято ре­лігійне й побутове, родинне, жіноче, ко­зацьке, історичне. В Україні воно шанується з прадав­ніх часів: Християнська традиція переплелася з народною і перетворила­ся в улюблене свято, а культ Богородиці поступово знайшов вдячний грунт у традиційній обрядовості.

Чому саме 14 жовтня святкується Покрова– одне з найвеличніших православних свят? З історичних джерел відомо, що подія, до якої воно приурочене, відбулася 910 року в Констан­тинополі. На той час йшла війна гре­ків з сарацинами, і місту загрожувала небезпека, становище його захисни­ків було безнадійним. Та сталося ди­во. Під час всенощної служби в одно­му з храмів – Влахернському, де збе­рігалася риза і пояс Богоматері, свя­тий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили, як в повітрі з’яви­лася Пресвята Діва в оточенні Проро­ків, Апостолів і Ангелів. Вся осяяна со­нячним світлом, вона молилася за християн, покриваючи їх чесним сво­їм омофором (так називається довга широка тканина з хрестом, яку носять священики під час богослужінь). Нев­довзі ворогів перемогли, а че­рез 250 років Православна Церква цього дня встановила свято Пресвятої Покрови Богородиці і Пріснодіви Марії.

Вперше в Київській Русі культ Богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воротах. Своєрідним символом національної опіки є величезна запрестольна мозаїка Матері Божої Оранти в храмі св. Софії, на якій Марія, звівши руки догори (як праслов’янська Богиня Мокоша), просить благословення українському народові. Над нею – напис: «Бог посеред неї і не порушиться, помагає їй день у день». Це найдавніше свідчення Богородиці, що дійшло до нашого часу (ХП стол.).

Існує безліч легенд про Покрову, про її чародійну силу, про випадки, пов’язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити віруючих від ворога, про сльози, що виступили на її обличчі. Відомий дивним чином порятунок Почаївської Лаври в липні 1675 року, коли над храмом з’явилася Богородиця, заслонивши омофором святі будівлі і врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги. Ця подія увічнена у псальмі «Ой зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала».

Переповідають,коли на козаків у боях чекала поразка, то по святому ликові текли сльози. Так плакала Мати Божа перед Полтавською битвою. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, що приєдналися до повстання Івана Мазепи, взяли з собою Її образ до Полтави. І розділив він гірку долю переможених козаків, які змушені були покинути Україну.

Історик Дмитро Яворницький у своїх працях писав, що на честь Покро­ви козаки побудували сорок чотири храми. У січовій церкві на Хортиці на іконі Пречистої написано: «Із­бавлю і покрию люди моя…». За ко­зацьких часів Покрова була націо­нальним святом, оскільки запорожці, а отже й українці, вважали Прес­вяту Богородицю Діву своєю покро­вителькою. Ікони з образом Божої Ма­тері вони брали з собою в походи. На честь своєї заступниці у цей день на Січі було встановлено величне храмове свя­то і збиралася Велика Рада, яка від­бувалася лише тричі на рік: на Новий Рік, на другий день Великодня і на Покрову.

У багатьох переказах згадується, що після зруйнування московським військом Запорозької Січі козаки, відпли­ваючи за Дунай, взяли з собою і об­раз Пресвятої Покрови, яка завжди бу­ла їхньою заступницею. А у бойовій козацькій пісні є такі слова: «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Діва».

В осінньому календарі українців цей день займає особливе місце. З ним пов’язано чимало звичаїв, повір’їв, ле­генд, замовлянь, переказів. За уявлен­нями наших предків, 1жовтня (старого стилю) святкувався День Ма­тінки Землі, що мав назву Пок­рови. Це поча­ток зимового сну природи, коли зем­ля «відпочиває» від виснажливої вес­няної й літньої роботи, вона вкриваєть­ся листям, а потім – снігом, вода – льо­дом, а дівчата – шлюбним вінцем. До початку жовтня вже зібрано урожай, завершується увесь річний аграрний цикл.

Осінь весільна хоч і починалася наприкінці вересня, але на Покрову, як правило, укладалося найбільше шлю­бів. У давнину парубок мав право дівчи­ні, яка йому подобалася, накинути на плечі хустку, щоб узяти її за жінку, і та вже не могла відмовитися. Покривало або фата (вельон) вважається не тільки важливою весільною оздобою, а й символом й ознакою заміжньої жінки (в Україні це – намітка або очіпок). Тому дівчата зверталися до своєї покровительки з такими проханями-молитвами: «Покровонько, Покровонько! Покрий мені головоньку, щоб жінкою була, щоб я весело жила з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким» (Київщина); « Свята Покрово, почорніть мені брови, а личенько біле єсть, якби іще був мені тесть» (Поділля); «Святая Покрівонько, покрий землю листочком мою голівоньку цвіточком-платочком» (Сумщина). На Буковині була така гра-ворожба на рушник. Дівчата вішали його на дерево і співали: «Покрово-Покровонько, покрий мені головочку, заквітчай їй у барвінчик, аби борзо мала вінчик». При останньому слові швидко бігли до рушника – яка перша схопить його і покриє голову, та й вийде заміж».

До цього дня має бути завершена уся робота в полі – після Покрови нічого копати й сіяти не можна, «бо не буде наступного року врожаю». Недарма кажуть «Не сій піс­ля Покрови, бо на полі буде голо», «Хто посіє по Покрові той не матиме й корові».Щоб узимку не мерзнути, господиня до Покрови повинна обмазати хату зсе­редини і ззовні, а чоловік – утеплити її соломою й листом.

Цікаво, що у давнину від цього дня починався новий відлік строку для найманої праці. Зокрема, казали: «Від Покрови – до Хрещення», «Від Покрови – Юрія» тощо. Закінчувався офіційний термін для наймання робітників («строкачів») і оголошувався новий (зимовий), який тривав до весняного Миколи (22 травня н. ст.). Під цю пору завершували останню у році мандрівку чумаки. Є навіть приказка: «Прийшла Покрова – сиди, чумаче дома». У Карпатах цього дня після літування на полонинах вже поверталися отари додому.

Покрова – закінчення молодіжних гу­лянь на«вулиці»і початок вечорниць, коли дівчата й хлопці традиційно прово­дили дозвілля у хаті вдовиці, солдатки або бездітного подружжя. Працюючи, водночас придивлялись один до одного, щоб пі­дібрати собі пару.

Українська Повстанська Армія (УПА), що постала під час Другої Світової вій­ни як збройна сила проти загарбників, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Ма­тері Богородиці. На честь свята і чергової річниці УПА повсюдно проводяться урочистості, вечори повстанської пісні; творчі звіти аматорських колективів; у школах організовують козацьку Раду і лінійку, на якій приймають до козацького коша молодших учнів. Вони дають клятву вірності Богові, Нації, Україні. Відбуваються змагання на силу і вправність, козацькі ігри і забави. Звучать історичні і патріотичні пісні. Виступають кобзарі, вшановуються ветерани.

Таким чином, Покрова відзначаєть­ся у нас не тільки як релігійне, а й як національне свято. Віриться, що нас­тане час і воно обов’язково стане загальнодер­жавним.

ОЛЬГА РУТКОВСЬКА,

член Національної спілки журналістів України

ЗОЛОТЕ СЯЙВО ПОКРОВИ

Яка чудова осені пора!

У золото вдягнулися діброви…

Промінням Віри, Мудрості, Добра

Ти сяєш, Богородице Покрово,

Людським серцям даруючи тепло.

Це під твоїм священним омофором

Боролись ми, перемагали зло,

Долали біль і невимовне горе!

З молитвою палкою на вустах

Рушали запорожці у походи.

Твій Лик слов’янський сяяв в небесах

І прокладав дорогу до свободи.

УПА йшла під Твоїм Покровом в бій

Державу піднімати із руїни.

Вклонялись вірні вояки Тобі –

Ти додавала сил в тяжку годину.

Мужніли і долали смерті страх,

Коли з’являлась ворогів навала.

В опалених вогнем рядках, піснях

Тебе, Пречиста Діво, прославляли.

Промінням віри, Покрово встаєш,

Любов’ю вмита у ранкових росах,

Благословення молодим даєш,

Даруєш вірності й кохання посаг.

Покрово! Перед образом Твоїм

Сумирно припадаєм на коліна.

Від зради, від облуди – захисти

Й даруй щасливу долю Україні!

Вікторія Валькова,

член Національної спілки журналістів України

 


Створено volyniany.ua